Продовжуємо тему нейтралітету. Попередній пост стосувався умов, яким повинна відповідати країна, щоб дійсно бути нейтральною, а не, просто, беззбройною. Я бачив, що це був не один з найпопулярніших постів на сторінці блогів «20 хвилин», але, все одно, продовжу тему. Дуже хочеться розставити ще декілька крапок над «І» (а також над «Ї» і над «Ё»). Сьогодні подивимося звідки взявся нейтралітет Австрії, Швеції та Фінляндії, і як він змінюється.
Норма про нейтралітет була введена в австрійську конституцію у 1955 р. як умова відновлення державності після Другої світової війни: війська США, Великої Британії і Франції виходили з Австрії, а СРСР погоджувався на відновлення демократичної Австрійської Республіки за однієї принципової умови – неприєднання країни до НАТО. Пізніше Австрія зробила все можливе, щоб звести конституційну норму про нейтралітет нанівець. У 1995 р. Австрія стала членом Європейського Союзу і творить Спільну зовнішню безпекову політику, що абсолютно не вписується в класичну політику нейтралітету.
Упродовж останніх років було внесено деякі зміни у національне законодавство країни. У Законі про діяльність військ, Законі про військову техніку та Кримінальному кодексі було вилучено згадування про закріплений у Конституції нейтральний статус та пов’язані з цим обмеження. У новій редакції австрійської військової доктрини від 2001 р. говориться про те, що Австрія є вільною від союзів, а не нейтральною країною, яка сама вирішує щодо своєї участі чи неучасті у тій чи іншій військовій операції.
Ще більш умовним можна назвати нейтралітет Фінляндії та Швеції. Норма про нейтралітет не внесена у конституції цих держав. Сталося так, що Фінляндія, як і Австрія, входила до того переліку країн, що програли Другу світову війну. Але на відміну від австрійської території, фінська була окупована військами Радянського Союзу. У той час як СРСР насаджував комуністичні режими у країнах Центрально-Східної Європи (Польща, Чехословаччина, Угорщина), Фінляндія 6 квітня 1948 р. уклала з Радянським Союзом Договір про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу, який докорінним чином відрізнявся від аналогічних договорів із країнами соцтабору. В договорі йдеться не про нейтралітет, а лише про зобов’язання договірних сторін «не укладати будь-яких союзів і не брати участі у коаліціях, спрямованих проти Другої Високої Договірної Сторони». Так Фінляндії вдалося уникнути побудови соціалізму радянського зразка.
У 1995 р. Фінляндія, як і Австрія, стала членом ЄС. Вона мала статус спостерігача у Західноєвропейському союзі (європейському воєнному союзі) і Раді Євроатлантичного Партнерства. Співпрацює з НАТО у рамках програми «Партнерство заради миру», проводить спільні навчання на своїй території та бере участь у миротворчих операціях під егідою НАТО.
Територія нейтральної Швеції у роки Другої світової війни активно використовувалася німецькими військами для завоювання Норвегії. Це показує, що теоретично нейтральна країна, фактично була поставлена під контроль однією із воюючих сторін. А після закінчення війни Швеція не закріпила нейтральний статус у Конституції держави. Нейтралітет згадується лише у щорічних Зовнішньополітичних деклараціях уряду. До того ж Швеція, з огляду на своє геополітичне становище, завжди могла розраховувати (як, врешті-решт, і Фінляндія) на втручання країн Північноатлантичного Альянсу в разі агресії Радянського Союзу. Швеція прикривала стратегічно важливий Скандинавський плацдарм, а також прохід до країни – члена НАТО – Норвегії.
У 1990-х рр. було оприлюднено текст таємної угоди, укладеної зі США ще 1949 р., відповідно до якої у разі війни Швеція ставала на бік США та НАТО. В офіційній доктрині НАТО Швеція розглядалася як природний союзник і мала всі підстави покладатися на захист Альянсу.
Швеція, аналогічно із попередніми країнами, є членом ЄС та формує Спільну зовнішню і безпекову політику, бере участь у програмі «Партнерство заради миру», з 1992 року є членом Ради Євроатлантичного Партнерства і активним учасником миротворчих акцій під проводом НАТО.
Із середини 1990-х рр. в Австрії, Фінляндії і Швеції активно обговорюється можливість офіційного вступу до НАТО. Особливо підсилились пронатовські настрої фінів після російської анексії Криму і військових дій на території України.
Як бачимо, нейтралітет європейських держав склався у цілком специфічних умовах. Австрія і Фінляндія змушені були стати «умовно» нейтральними під тиском Радянського Союзу. А Швеція, взагалі, була нейтральною суто формально, насправді ж повністю вписуючись у геополітику Альянсу.
У наступному пості розглянемо зразково-показовий (справжній) нейтралітет Швейцарії та порахуємо, чим громадяни платять за нейтральний статус свої країни.
Автор: Олександр Неприцький.
