Весь цей час його батьки сподівалися, що син живий, що, можливо, перебуває у полоні бойовиків, але… Наприкінці березня нинішнього року у село Перемога Козятинського району, звідки родом боєць, надійшла сумна звістка. Результати дослідження ДНК підтвердили, що їх син загинув у серпні 2014 року під Іловайськом, у жовтні того ж року похований у Дніпропетровську, як невідомий солдат.
Як розповіла сільський голова села Перемога Майя Поліщук, Олександр був надзвичайно вихованою людиною. Виріс у сім’ї вчителів, його батько Володимир Володимирович й мати Алла Олександрівна продовжують працювати у місцевій школі. Після закінчення школи Саша поступив на навчання у Житомирський державний технологічний університет. По закінченні влаштувався на роботу. На Донбас його призвали по мобілізації.
Коли батьки поїхали у Дніпропетровськ забирати останки сина, не стало ще однієї рідної їм людини – померла бабуся загиблого бійця – Клавдія Лобжина.
-У п’ятницю 1 квітня родичі й односельці поховали бабусю, а вже в суботу провели в останню путь її внука Олександра, - продовжує сільський голова. – Страшне горе пережила ця сім’я. Односельці, особливо вчителі школи разом з директором Ядвігою Вовк, допомогли розділити його, організовували похоронні заходи, підтримували морально…
Це вже другий загиблий у зоні АТО боєць з села Перемога. У 2014 році обірвалося життя Володимира Чорноуса. Професійний військовий, старший лейтенант Володимир Чорноус, служив командиром зенітно-ракетного взводу. У липні 2014-го їхній підрозділ виходив з району Луганського аеропорту і потрапив під вогонь противника. Саме там загинув 25-річний офіцер. На будинку у селі, де проживав відважний воїн, односельці встановили меморіальну дошку.
Висловлюємо щирі співчуття батькам, молодшому братові, рідним і друзям Олександра Лобжина. Вічна пам'ять Герою! Земля йому пухом...
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 19 від 7 травня 2025
Читати номер