Від чату до громадської організації: що таке «Чат ветерана» і як він допомагає колишнім військовим?

Дар'я ДАЦКОВА

У Вінниці відкрився офіс Громадської організації «Чат ветерана». Його започаткував колишній військовий.
Раніше підтримку ветеранам, які повернулися з фронту, надавали через телеграм-чат.
Що це за ініціатива, хто і яку допомогу може там отримати? Розповідаємо.

Коли Владислав Баліцький повернувся з фронту, він відчув те, що переживають сотні ветеранів після демобілізації: розгубленість, бюрократію й самотність. Колишній офіцер, який майже все доросле життя провів у війську, раптом зрозумів, що в мирному житті не знає, з чого почати.

— Після завершення служби, взагалі після списання, я зрозумів, що нічого не вмію і нічого не знаю, крім військової справи. Адаптуватися в суспільстві було дуже важко. Було багато бюрократії, багато питань, на які складно було отримати відповіді, — згадує Владислав. — Коли я трохи пройшов цей етап, дізнався більше, то зрозумів: такі самі, як я, можуть дати відповіді на проблемні питання. Людина, яка пройшла подібний шлях, здатна допомогти. Я почав допомагати хлопцям, розповідати, як вирішувати ті чи інші питання.

Відео дня

Саме тоді виникла ідея створити чат в телеграмі, де ветерани могли б радитися між собою. Спочатку це була маленька група — троє людей, потім шість. Вони просто переписувалися, допомагали один одному розібратися з документами, пільгами, лікуванням.

580 людей і сотні вирішених питань

Сьогодні «Чат ветерана» об’єднує понад 580 учасників — колишніх військових, їхніх рідних та просто небайдужих людей із Вінниці й області.

Поштовх до розвитку спільноти дала спільна проблема. Нагадаємо, що у лютому вінницькі ветерани проводили акцію проти неправомірного паркування на місцях для людей з інвалідністю.

Паркування на місцях для людей з інвалідністю — не дрібниця: ветерани Вінниці борються з порушниками

Тоді до чату доєдналося чимало ветеранів та їх рідних. Є й учасники з інших міст України — вони часто звертаються із закликом організувати подібні ініціативи у своїх регіонах.

Учасники групи діляться досвідом, радять, як оформити документи, знайти роботу чи отримати реабілітацію. Якщо питання складне — підключають партнерів:

Департамент ветеранської політики,
поліцію,
представників Уповноваженого з прав людини,
Міністерство охорони здоров’я.

— Елементарні проблеми вирішуються в чаті за лічені хвилини. Якщо питання складніше — беремося самі або підключаємо офіційні структури, — пояснює засновник.

Від взаємодопомоги до реальних змін

З часом спільнота переросла у громадську організацію. Ветерани почали допомагати один одному не лише морально, а й фінансово.

Завдяки партнерам, які допомогли їм із написанням грантів, вони вже виграли чотири гранти від Українського ветеранського фонду — по 1,5 млн грн кожен — на розвиток власних справ. Цими знаннями та досвідом вони хочуть поділитися з іншими військовими, які повертаються до цивільного життя.

— Тож зараз хочемо рухатися в цьому напрямку — допомагати ветеранам писати гранти й отримувати їх, — говорить Владислав.

Без державних офісів і «показухи»

Організація не просить грошей у держави — офіс ветерани облаштували самостійно, за власний кошт.

Тут проводять зустрічі, консультації, планують створення ветеранської охоронної фірми, де працюватимуть колишні військові — із зарплатою, вищою, ніж у середньому по регіону.

— Ми не просимо в держави нічого. Це принцип. Хочемо показати, що можемо самі — допомагати, створювати, заробляти, — пояснює Баліцький.

Про що говорять у чаті

Найчастіші теми запитів — працевлаштування та лікування.

Багато ветеранів стикаються з нестачею фінансування на реабілітацію або просто не знають, куди звернутися.

У чаті можна знайти і працівників, і лікарів, і просто друзів. Хтось пропонує квитки до театру, інші — допомогу з ремонтом чи переїздом. Часто ветерани організовують неформальні зустрічі, щоб просто провести час разом, ближче познайомитися та виговоритися про проблеми.

— Ми всі люди, усім потрібна підтримка. І нам простіше запитати пораду один в одного, — каже Владислав.