Ада Роговцева поцілувала героя у… протез руки

У Краматорську вручили найвищу народну нагороду десантникам-атовцям. Один з тих, хто її отримав, боєць 95-ї бригади зі Жмеринки 24-річний Владислав Кузнецов. 19 липня 2014 він врятував життя екіпажу БТРа. Під час бою бойовики закинули всередину гранату. У цей час у машині знаходилося шестеро разом з пораненим офіцером. Граната впала між ногами Владислава. У нього залишалися частки секунди на прийняття рішення. Він схопив її і викинув через люк. Вибух стався у повітрі. Хлопець відчув пекучий біль. Коли дим розвіявся, побачив, що залишився без кисті правої руки, звідки стікала кров. Бійці зазнали контузії, але всі залишилися живі.

У серпні 2014-го RIA розповідала про подвиг десантника. Владислав тоді лікувався у Вінницькому військово-медичному центрі. Хлопець вразив силою духу. До нього приїхали однокласники, куми. Треба було бачити, як жартував з ними. Поводився так, ніби нічого й не сталося. На обличчі раз-по-раз з’являлася усмішка. Одразу попросив – не жаліти його. Мовляв, нічого вже не зміниш. Добре, що пацани живі.

Дізнавшись про вручення народної нагороди, журналіст привітав земляка, заодно дізнався, що хлопець за цей час встиг стати студентом військового вишу, побувати в Америці, а найважливіше для нього – повернувся на службу, причому, у рідну для нього 95-ту бригаду.

Цього не чекав

Про те, що Владиславу треба їхати у Краматорськ, повідомив командир частини. Від нього ж дізнався, що його нагороджено орденом «Народний Герой України». Каже, під час вручення нагороди був десь усередині списку. Перед виходом на сцену думав, ну, що там особливого: підніметься, отримає нагороду, подякує і під оплески залу повернеться на своє місце.

— Зі сцени добре було видно, що у залі не залишилося жодного вільного місця, — сказав співрозмовник. – Роговцева вручила нагороду, я взяв орден і тут сталося те, чого я не чекав, – артистка взяла мене за протез, нахилила голову і поцілувала. Весь час дякувала. Щоб зрозуміти мої почуття – подивіться на фото. Мої враження видно на обличчі. Усе це зафіксувала камера.  Звичайно, розхвилювався, зніяковів. Така особистість! Такої великої душі людина і цілує мій протез… Крім Ади Роговцевої, ніхто і ніколи не цілував мій протез.

Зізнається, що так сильно не хвилювався навіть у ті страшні хвилини, коли викидав гранату з БТРа.

Мріяв — вдалося

Кошти на протез Владиславу зібрала діаспора в Канаді.  У його батьків нема таких заощаджень. Вони працюють у Жмеринці на залізниці. До служби за контрактом там також трудився Владислав. Прийшов на роботу після навчання у технікумі в Києві. Точніше кажучи, за океаном вдалося знайти левову частку грошей. Першими поділилися заощадженнями земляки. Переказували гроші на банківську картку матері десантника. Художник Володимир Козюк написав картину на продаж. Частину виручених грошей передав на протез для Владислава.

— З Канади привезли комплектуючі і тут з них зібрали протез, — розповів хлопець. – Але я ще до того почав активно залучати ліву руку. Раніше вона сачкувала. З часом став шульгою. У діда є машина «сімка». То я призвичаївся керувати нею ще до того, як зробили протез.

Він узяв участь у проекті «Переможці». Організатори проекту зібрали бійців АТО, які втратили кінцівки, а тепер призвичаїлися до нових умов. Суть проекту – показати, що навіть у такій ситуації є люди, які не втрачають силу духу, знаходять себе в житті. З хлопцями працювали фотографи, волонтери, психологи. Підготували серію спеціальних випусків журналу. Кожен номер присвятили комусь з таких, як Владислав. Виручені кошти від продажу передавали на придбання протезів.

На початку року влаштували фотовиставку. Героями світлин були хлопці без кінцівок рук, чи ніг. На Владислава чекав приємний сюрприз.  

— Перед тим мене запитували, про що мрію, — сказав співрозмовник. – Я не приховував, що хочу побачити Америку. Ця мрія ще з дитинства, бо виріс на американських фільмах. Організатори проекту «Переможці» дізналися про це. І ось під час виставки представник благодійного фонду «Save Lives Together Foundation», це один з партнерів проекту, вручила мені сертифікат на п’ять тисяч євро. Сказала, щоб мав можливість здійснити мрію – побувати в Америці.

Здобуває освіту

За океан Владислав літав наприкінці квітня - на початку травня нинішнього року. Зізнається, що Америка справила на нього дуже гарне враження. Хоча він бачив тільки один штат – Техас. Менталітет у людей інший, але спільну мову знаходив легко. Проживав в американських сім’ях, щодня спілкувався з людьми різного віку. Три тижні провів за океаном. У місті Даллас зустрічався з українською громадою. Каже, спілкування з її представниками може бути темою окремої розмови.

Владислав продовжує службу у Житомирській 95-й бригаді. Там є свій навчальний центр. Це щось на зразок тилової частини. Тут проходять підготовку ті, хто підписав контракт. З такою категорією військових працює Кузнецов. Його сфера діяльності – парашутно-десантна служба. А після служби треба готуватися до іспитів. Навчається в Харківському університеті Повітряних сил імені Кожедуба. Студентом став у 2014-му. Закінчив лікування у госпіталі і поїхав у Харків  складати іспити. Опановує спеціальність інженера. Той рік для нього був насичений багатьма подіями. Невдовзі після того, як став студентом, отримав орден «За мужність». Тепер додалася ще одна нагорода.

Справжний народний орден

«Народний Герой України» — недержавна нагорода, її запровадили наприкінці лютого 2015-го колекціонер і волонтер Андрій Боєчко і ювелір Дмитро Щербаков. Виготовляється у двох варіантах — червоно-чорний або бойовий (для тих, хто захищав країну із зброєю у руках); і жовто-блакитний  (для лікарів, волонтерів, громадських діячів, журналістів). Орден роблять із срібла, яке також збирають люди. Зокрема, свою срібну медаль передав вінницький боксер В’ячеслав Узєлков. Організатор нагороджень Віолетта Кіртока каже, що йому пропонували продати на аукціоні, щоб виручити більше грошей. Узєлков відмовився це робити. Причому, категорично. Свою позицію пояснив таким чином: «Хочу, щоб частинка моєї нагороди була в нагородах відважних людей».

Орден отримали уже майже 300 людей, частина з них нагороджена посмертно.

Як подати кандидатуру для нагородження

Зразок форми для подання кандидатур можна знайти у мережі Фейсбук, там  є група «Народний Герой України». Заповнити і надіслати її може будь-хто — родичі, командири, волонтери, навіть людина може зробити подання на себе особисто. Тільки слід пам’ятати, що Герой, це той, хто зробив мужній вчинок заради інших, не думаючи про власну безпеку. Орденська рада у складі десяти осіб ретельно аналізує подання і визначається з кандидатами на вручення нагороди.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.