«Злочин і кара»: немирівський "раскольніков" зізнався через чотири роки

> - Перше, що ми мали перевірити після такого зізнання, чи правду говорить людина, - розповідає Ірина Назарова. – Різні бувають випадки. Інколи дехто готовий взяти на себе чужу вину. На відтворенні злочину у будинку вбитих одразу стало зрозуміло, що чоловік не лукавить. Він орієнтувався у будинку і на подвір’ї, показав місце, де викинув шапочку з прорізом для очей. 

Коли відтворювали епізод побиття, слідча звернула увагу, що в нього в очах з’явилися сльози. Під час допиту спробувала з’ясувати причину каяття. Однак підозрюваний не став говорити. Закрився в собі. Але при цьому не відмовлявся працювати із слідством. Уточнив всі деталі кривавої ночі. Через деякий час відкрив душу. 

- Затриманий казав, що не думав, що душа може так сильно боліти, - розповідає слідча. – Він міг стерпіти будь-який фізичний біль, але душевний виявися сильніший. Чим далі минав час після тієї кривавої ночі, тим гострішими ставали його душевні муки. Вбиті з’являлися у снах, від чого прокидався у холодному поту. Бувало, привижалися на вулицях серед людей. Він навіть намагався накласти на себе руки. Душевні муки заливав горілкою. Але це не рятувало. Одного разу, прийшовши додому п’яним, зізнався матері і співмешканці у тому, що це він убив старих. Ті не повірили. Подумали п’яний дурман забив голову. Після того, як протверезів, зібрався і пішов у міліцію.

Слідча запам’ятала ще одну фразу підозрюваного. Коли він у всьому зізнався у міліції, сказав, що в нього, ніби гора з плечей звалилася. Говорив, що йому простіше сісти в тюрму, ніж ходити з такими муками на волі. 

- Ми цікавилися думкою вчителів у школі, де раніше навчався підозрюваний, - каже Ірина Назарова. -  Навчався посередньо, але запам’ятався нормальною людиною. Вчителі звернули увагу на те, що у старших класах намагався бути лідером, однак йому це не вдалося. Протягом останнього часу постійної роботи не мав, перебивався випадковими заробітками. Люди, з якими працював, теж нічого поганого про чоловіка не говорять. А ось два його спільники характеризуються зовсім по-іншому, вони вже встигли відбути строк у тюрмі.  

Двоє під вартою, один в розшуку

У ту ніч вбивць було троє. Всі з Немирова. Знайомі давно. Постійної роботи ніхто з них не мав. Перебивалися випадковими підробітками. Той, що зізнався у злочині, проживав з мамою і співмешканкою. Мама співмешканки з села Обідне. Коли чоловік вирішив здатися в міліцію, він випадково зустрів подільника і сказав йому про свої наміри. Той, як почув про це, швидко зорієнтувався в ситуації. Коли міліція приїхала за ним, щоб затримати, його вже вдома не було. Спочатку оголосили в державний розшук. Тепер розшукують через Інтерпол. Третього ніхто не попередив. Тому його взяли під варту вдома.

Шість банок з грішми

Пізніше затримані пояснили, чому не знайшли банки з грішми, які і стали причиною вбивства. Винесли тільки 320 гривень, які були у кишені вбитої пенсіонерки. Боялися вмикати світло. Хоч як мучили бабу з дідом, на їхніх тілах виявили десятки ран, ті так нічого й не сказали. А гроші були у невеличкій тумбочці. Шість трилітрових скляних банок були доверху напхані грішми – доларами, євро, гривнями. Їх потім знайшли правоохоронці.

Звідки в старих пенсіонерів стільки грошей? У них не було своїх дітей. На себе витрачали небагато. Жили дуже економно. Продавець  магазину розповіла, що купували майже завжди одне й те саме – хліб, тюльку або бички в томаті. Як висловилася одна з сусідок, бабка була така, що крупи в супові рахувала. Сусідка сама бачила, як та готувала суп з голів тюльки. Утримували чимале підсобне господарство. Крім того, бабуся, як колишній остарбайтер, отримала компенсацію за підневільну роботу у Німеччині в роки війни. Остарбайтерам, як відомо, платили у валюті.

Про такі подробиці знали не лише сусіди. Багато-хто в селі здогадувався, що в діда з бабою достатньо грошей. За ними й прийшли злочинці. Слідчі припускали, що це могли бути або хтось з жителів села, або чужі, яких навели односельці діда з бабою.

Знайшли за… волосиною у шапочці

Єдиний речовий доказ залишили злочинці на подвір’ї – спортивну шапочку з прорізами для очей. Коли її підібрали, слідчі не знали, що у ній є ще один вагомий доказ. Експерти під час огляду виявили волосину. З допомогою ДНК-експертизи було встановлено, що належить вона особі чоловічої статі.

- Завдяки таким результатам, звузили коло підозрюваних, - уточнює слідча. – Поки їх не мали,  допитували всіх – і чоловіків, і жінок. Не тільки з Обідного. У поле зору потрапили ті, хто в цей день виїхав з села, або хто приїжджав напередодні. Найбільше доказів можна зібрати по гарячих слідах. Знаю це з власної практики. Тому до розслідування керівництво обласної міліції залучило  десятки правоохоронців з сусідніх районів й обласної міліції. Крім показань, відбирали зразки слини або волосся для ДНК-експертизи. 

Втім, вийти на слід нічних «гостей» вдалося значно пізніше. Сталося це нинішнього літа. На той час слідчі вже напрацювали 22 томи справи. Коло підозрюваних осіб звузилося менше, ніж до десяти осіб. Серед них був той, чия волосина заплуталася у залишеній на подвір’ї спортивній шапочці. Це той самий чоловік, що здався міліції. 

- Ми чекали результати експертизи, - каже слідча Назарова. – Він уже був у полі зору міліції. З нього вже взяли зразки волосся на ДНК. Залишалося отримати результат і порівняти його з волосиною в шапочці. Але він сам прийшов…

Коментар експерта: 

Світлана Геращенко, психолог:

- До зізнання чоловіка підштовхнув психологічний біль від скоєного і докори сумління. Такі страждання значно важчі та нестерпніші за фізичні. Вони виникають через внутрішній конфлікт, викликаний протистоянням моральних цінностей і жорстокої реальності. Навіть страх позбавлення волі не став на заваді припинення знущань над самим собою і почуття зневаги до себе. Ось чому він відчув значне полегшення, коли зізнався у скоєному. Злочини скоюються не через задатки до злочинної поведінки і навіть не через те, що людина не хоче або не розуміє, що потрібно жити за законом. Злочини є результатом того, що у  людини вкоренилась система світогляду та сформувалась особистість, яка зумовлює її викривлене ставлення до певної сторони соціальної дійсності. Тобто причини злочинної поведінки закладені в особистості злочинця.  

Коли очікування щодо  своєї ролі у суспільстві не виправдовуються, виникають негативні риси характеру: жорстокість, озлобленість, жадібність, боягузтво та ін. На вбивство він міг піти тому, що відчув від спільників злочину ту значимість і вагомість, якої він не отримав у юності. Взагалі, у поведінці чоловіка яскраво простежується прагнення до соціальної бажаності і потреба в приналежності. Така людина дуже гнучка і добре підлаштовується до оточення. Щоб отримати підтримку і почуття приналежності до чого-небудь або кого-небудь, чоловік міг часто йти на поступки. Саме тому ті, хто його знає, не можуть сказати нічого поганого. Як бачимо, окрім матеріального мотиву, затриманий мав ряд психологічних передумов злочину.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.