Максима Годонюка лікують від нападу... чупакабри

- Ніби хтось руку поклав легенько на плече, а тоді потягнувся до шиї, - Максим Годонюк говорить ці слова, а його руки покриваються «гусячою шкірою». – Перед тим ще відчув, ніби вітерцем повіяло. Але якби кажан, чи інша пташка сіла, відчув би хоч маленький поштовх. Нічого такого не було. Тільки сліди подряпин лишилися на шиї…
У той вечір Максим їхав зі Степанівки у Глинянці. У Степанівці він працює у млині. У Глинянці живуть батьки. Дружина якраз народила дитину. Хотілося бути поруч. Незважаючи на пізній час, хлопець сів на велосипед і поїхав у Глинянці. Було приблизно о пів на десяту вечора. Дорогу він знає добре. Їздив і ходив нею не раз.
- На під'їзді до кладовища почув, як з кимось гризеться собака, а два інші – завивають так, що аж не по собі стало. Знаю, що це собаки дядька, хата якого недалеко від цвинтаря.
Хлопець їхав посередині дороги. По ліву руку кладовище, по праву – лісосмуга, до неї приблизно чотири-п'ять метрів.
- Якраз навпроти брами на цвинтар відчув, ніби мені ззаду хтось поклав руку на плече, - каже Максим. – А тоді потягнувся до шиї. Перед тим, ніби вітерець повіяв. Я з переляку щосили натиснув на педалі. Хоча там не дуже розженешся, бо дорога йде під гору. Зі страху крутив, як міг. Аж тут позаду блимнуло світло фар. Це дядько з тієї останньої хати заїжджав на подвір'я машиною. Видно, це світло віднадило від моєї шиї біду.
До батьківської хати хлопець влетів таким, що дома його не впізнали. На обличчі зблід. Руки тремтять.
- Почав розповідати про пригоду, відчуваю, волосся на голові піднялося дибки, - каже Максим. - Мама швиденько обробила рану зеленкою. Дала напитися води… Я ще зупинявся перепочити, коли доїхав у Кордишівці до першого ліхтаря. Мною так трясло, ніби в гарячці. Якби серце було слабшим, мабуть, стало б. Дуже все сталося несподівано. Раніше я ніколи нічого не боявся і ні в що таке не вірив, а тепер тією дорогою їжджу тільки вдень і то не можу стримати хвилювання.
Теща Максима працює в медпункті у Кордишівці. Вона одразу наполягла звернутися в лікарню. Максиму йому дали лікарняний листок. Проходить курс лікування від укусу невідомої тварини.
- Лікар каже, що це уколи проти захворювання на сказ, - розповідає хлопець.
Каже, просив батьків нічого такого не говорити людям, бо ще будуть сміятися. Але село вже гуде. Борис, сторож у садку, коли почув про пригоду, ще більше налякав Максима.
- Дядько Борис розповів мені, що перед тим теж налякався, - говорить хлопець. – Каже, однієї ночі собака дуже скавучав. Тільки сторож відчинив двері, як пес забіг і заліз під саме ліжко. Шерсть наїжачена, весь тремтить. Дядько Борис вийшов з ліхтарем на вулицю, ліхтар у сторожа потужний, як прожектор. Посвітив навкруг і побачив у світлі якусь істоту. На двох ногах, шерсть смугаста. Ноги ніби невеликі, а голова – навпаки, добрячих розмірів. Видно, світла боїться. Бо почало тікати. Дядько каже, погупало, як кінь. Садок знаходиться через поле від цвинтаря, де ото зі мною сталося. Десь там воно, видно, ходить.
Бабуся Максима Поліна у Степанівці живе сорок років. За її словами, нічого подібного раніше в селі не було. А тепер якась жінка розповідала, що на городі в неї щось лишило дивні сліди. Схожі на ратиці. Але чому тоді сліди тільки від двох ніг?..
- У мене колись уже була подібна пригода, - усміхається Максим. – Тато розповідав, коли я був ще зовсім малим, у волоссі заплутався кажан. Але якби цього разу був теж кажан, я б здогадався. А так не можу зрозуміти, хто добирався до моєї шиї…

Чупакабра блукає країною
Чупакабра (від ісп.chupar — «смоктати» і cabra — «коза») — фантастична тварина, якій приписують вбивства кіз, кролів та іншої свійської живності через знекровлення. Випадків, коли чупакабри нападали на людей, поки не зафіксовано.
Уперше феномен чупакабри зафіксували в Пуерто-Ріко у 1975 році. Тоді були різноманітні версії щодо зовнішнього вигляду істоти. Найпоширеніша така: зріст її близько метра, морда тупа, тіло без чітких форм, довгі пазурі.
В Україні про напади істоти, подібної до чупакабри, розповідають на Львівщині і Київщині.
У 2009 році з'явилися повідомлення про істоту з Тернопільської області. У ряді місцевих газет вийшла серія публікацій про чупакабру. Про неї писали у «Фактах», показували сюжет на телеканалі СТБ. Мова йшла про те, що якась звірина почала масово знищувати кролів - господарі знаходили їх задушеними, знекровленими і акуратно складеними. Пізніше надходили повідомлення, що звір з'явився в Чернігівській та Запорізькій областях, а останнім часом на заході Україні.
Чупакабра встигла побувати і в Івано-Франківську, у селі Микитинці 15 вересня 2009 року. На подвір'ї місцевий мешканець побачив жахливу картину. Клітки були розкриті, а всередині були в ряд складені трупи кролів; клітка, яку могли підняти лише три людини разом, була майже розвалена, так що ця тварина мала неабияку силу. По дорозі до кролів «воно» повипивало і кров качок. Кролів, які втекли з клітки, «воно» наздогнало і повбивало.
Потім чупакабра була зафіксована у с. Зимна Вода поблизу Львова. За словами очевидців, чупакабра пробігала повз них у лісі з шаленою швидкістю. Істота також була помічена в смт. Вільшана, Черкаська область; тварина пересувалася на двох лапах.

 Читайте також:

Вінницьку чупакабру вичислить міліція

Як баба Лукера вполювала... "чупакабру"

Максима Годонюка лікують від нападу... чупакабри

У Вінниці чупакабра заглядала у вікно

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.