Ольга Ракицька: Сольна кар'єра – новий етап у творчості співачки

Вперше за кілька років у Вінниці пройшов концерт Ірини Білик. Повна зала Будинку офіцерів не стала ні для кого несподіванкою. Чого не скажеш про появу прямо посеред виступу Ірини іншої співачки – Ольги Ракицької, яка вийшла на сцену і заспівала кілька власних пісень. Виявляється, що у всеукраїнське турне виконавиці вирушили удвох і слухачі всіх міст гастрольної мапи мають змогу наживо послухати творчість обох співачок.

Але більшість присутніх знала про Ольгу тільки те, що вона родом з Донецька, що її чоловік є відомим українським футболістом і про те, що нещодавно у неї народилася донька Ярослава. Але ми оминули ці теми і поговорили з нею про її творчість, знайомство і співпрацю з Іриною Білик, досвід, який вона набула під час туру, концерти на Донбасі і творчі плани у недалекому майбутньому.

Як і з більшістю виконавців, музика зі мною з дитинства. Але спочатку – це було, скоріш, як хобі. То вже з часом мене почали хвалити, казали, що у мене добре виходить. Було приємно, тому вирішила, що далі буду рухатися саме в цьому напрямку. 

Вперше на велику сцену я вийшла вже після переїзду до столиці. Це було на одній з центральних площ Києва напередодні Нового року. Під сценою були тисячі людей. І от я виходжу і співаю для них авторську пісню «Полетіли». Люди аплодували і то було вперше, коли в мою адресу посипалось стільки оплесків.

Випадкове знайомство з Іриною Білик

З Ірою ми познайомились нещодавно і випадково. Я побачила її на одному із заходів, підійшла, ми трохи поговорили, після чого я подарувала їй свій дебютний диск. Через якийсь час, я нагадала про себе телефонним дзвінком. Хотіла, щоб вона все-таки послухала мої пісні. Але враховуючи її щільний графік, надії на це було мало. Та вона виділила час і прослухала весь альбом. Вона навіть запропонувала придбати у мене кілька пісень, щоб самій їх виконувати. Але все ж таки мусила відмовити, бо мої пісні – це про моє особисте життя.

Але моя відмова не стала на заваді нашим дружнім відносинам, ми почали багато спілкуватися. І нерідко не про роботу, а, наприклад, про дітей, які є у нас обох. І якось Іра спитала, а чого би я хотіла, як виконавиця. Я відповіла, що мені дуже не вистачає живих виступів. Тоді Іра розповіла про всеукраїнський тур, у який вирушає і запропонувала поїхати з нею. Для мене за честь була ця пропозиція і я погодилась.

Нова публіка, повні зали, оплески, квіти

Це мій перший подібний досвід. Я би навіть назвала це школою, яку більше ніде не пройдеш. Тому хапаю кожну мить репетицій, саундчеків і концертів. Я наче губка, що вбирає в себе все корисне.

Для мене велике задоволення працювати і виходити на одну сцену з такою досвідченою співачкою. Це незабутні враження, адже кожен виступ дуже відрізняється від попереднього: нова публіка, повні зали, оплески, квіти. Люди потроху почали вивчати мої пісні. Такі моменти незабутні.

Але більше за все мені запам’ятався перший концерт туру. Він проходив у Сумах. Як же я тоді хвилювалася. Але, на щастя, все пройшло добре.

А ще я дуже чекала на східну частину туру. Вперше за майже чотири роки, я опинилася в області, де народилась, і прожила більшу частину життя. Ми співали в Маріуполі, Покровську, Краматорську і якось навіть проїжджали біля вказівника, що мій рідний Донецьк всього за 30 кілометрів. Але попри таку близькість, я не могла потрапити додому. Це дуже важко усвідомлювати. І не одній мені. Люди, які приходили на концерти в містах Донбасу, також від цього страждають. Сподіваюся, що найближчим часом це все закінчиться.

Ніякої помпезності

Ми об’їздили 24 міста, попереду ще 15. Для мене це такий величезний багаж знань, що вже не терпиться застосувати ці навички у власній кар’єрі. Сподіваюся, що зможу втілити це під час свого найближчого сольного концерту, що має відбутися наприкінці весни. 

Там не буде ніякої помпезності. Тільки мої слухачі, близькі, гарний звук, пісні та презентація нової програми, після якої, маю таку надію, люди почнуть більше цікавитися моєю творчістю.