Марія Вітер - ураган. Історія вінничанки, яка проміняла перукарські ножниці на снайперську гвинтівку

«Ти не Вітер, ти справжній ураган», - казали про неї бійці на Донбасі. На Майдані, де  Марія перебували разом із земляками з Вінниці, їй дали кличку «Білка». Бо дуже прудка, смілива. До того ж  зав’язувала на голові два пучки волосся – жовтою і синьою стрічками, після чого  її голівка чимось була схожа на голівку  білочки.  За фахом Марія перукар. Але від професії сміливість не залежить. У неї велика сила духу.

На війну пішла добровольцем.  Повернувшись після Майдану додому, дізналася про набір бійців у Нацгвардію. Купила квиток і поїхала назад у столицю, а звідти у Центр підготовки нацгвардійців у Нові Петрівці. Їй запропонували на вибір – або медиком, або снайпером. Вона обрала останнє.

- На той час у мене було довге волосся, - розповідає пані Марія. – Коли сказали обстригти, я готова була й лисою бути, тільки б залишитися у Нацгвардії і піти на війну.

Зрадники, вони ж командири

- Якби ж ми знали, що нова влада навіть після Майдану не буде кращою за стару, то навряд чи боролися б з Яником, - каже Марія. – Хай би й далі царствував. Зате, скільки б молодих хлопців залишилися живі. Люди вийшла на Майдан, бо хотіли змін на краще.  А що маємо насправді? Скільки бійців загинуло через безтолкове керівництво! А скільки поклали свої голови через командирів-зрадників. І що хтось відповів за той же Іловайськ чи Зеленопілля? Може, когось покарали за вбивство Небесної сотні? То, скажіть, чим нова влада краща від старої?

Із  сьомого червня і майже до кінця вересня вінничанка провела в АТО. Хоча у документах записано тільки 45 днів.

Але зараз мова про інше. Каже, за цей час побачила, який  потужний бойовий дух у тих, хто безпосередньо протистоїть бойовикам.

- З такими бійцями ми б давним-давно звільнили і Донецьк, і Луганськ, - продовжує  співрозмовниця. – Не одна я так думаю.  Але ж нами керують зрадники і боягузи. Там не війна, там повна непонятка, там якісь торги. Один дає команду йти вперед, а другий кричить: «Назад!». Комусь вигідно, щоб так було. Про все це я говорила комбату у вічі. А правда очі коле. Можливо, за таку відвертість Семенченко затаїв на мене зло. А я й зараз не боюся говорити, що насправді його авторитет у батальйоні не такий, як це пишуть в Інтернеті чи показують по телевізору.  

Слов’янськ, Артемівськ, Лисичанськ, Іловайськ – це далеко не повний перелік міст і сіл Донецької  та Луганської областей, які  Марія пройшла разом з бійцями «Донбасу».

Дуже вдячна командиру свого невеликого підрозділу.

- Якби  не він, не знаю, чи залишилася б живою, - розповідає співрозмовниця. - Це він вивіз мене з Іловайська. Казав, у тебе ж вдома мала дитина, а ти лізеш поперед батька у пекло. Два дні я провела в цьому місті. Що було далі в Іловайську, ви вже знаєте. Там загинуло дуже багато з нашого батальйону. Полягли  такі молоді хлопці! І через що? Через тупість командування, через зраду, через відсутність координації, через брехню. В Інтернеті і по телебаченню говорили, що оточеним йде підмога, а насправді її чекали не день і не два.

"Спалилася" через манікюр

У розташуванні батальйону «Донбас» утримували полонену. Це була дівчина одного із сепаратистів з ДНР. Від неї Марія дізналася, хто її хлопець. З’ясувала, що він очолює в ДНР одну з міліцейських структур.  Дівчині надали можливість декілька разів  поспілкуватися з ним по телефону. Після однієї з таких розмов Марія попросила телефон, щоб самій поговорити з «деенерівцем».

- У них у Донецьку були наші полонені, там же знаходилися «двохсоті», треба було щось робити, - розповідає дівчина. – Я йому сказала, що хочу приїхати в Донецьк. У розмові настала пауза. Очевидно,  він не чекав такого. Сказала, їду домовлятися  про полонених. Якщо відпустить наших, ми повернемо його дівчину.

Марія стверджує, що про її намір їхати в Донецьк, в батальйоні не знала жодна душа.  До блок-поста при в’їзді в Донецьк довіз таксист. Там на неї чекав згаданий «деенерівець».

- Він знав, що я боєць «Донбасу», - каже Марія. -  Але не говорив про це своїм. Для них я була родичкою  одного із загиблих, яка приїхала на упізнання тіла вбитого. Та вже в перший день мало не «спалила» сама себе. На нігтях у мене був манікюр у вигляді тризубця. Під час розмови у кабінеті поклала руки на стіл і тоді зрозуміла, що їх треба сховати. А потім телефон задзвонив з українською мелодією. Ще й не вдалося виключити з першого натиску на кнопку. Сказала, що це я так приколююся з «укропів».

Чотири дні «білка» крутилася в Донецьку. Весь цей час шукала можливості потрапити у підвал, де утримували полонених. Вдалося тільки отримати відео, яке зробив той само «деенерівець», до якого приїхала. Ночувала у готелях.

Під час однієї розмови бойовик признався, що хотів здати Марію. Була в нього така думка. Казав, шокований тим, що поруч з ним сидить його ворог, а він нічого не робить. Не здав тому, що оцінив її сміливість і рішучість.  Принаймні, так пояснив Марії. У неї є своє пояснення.

- Йому ж треба було «витягнути» з полону свою дівчину, - каже пані Марія. - Якби він здав мене, то не отримав би своє щастя. Він казав, що в ДНР всі розуміють, що Росії  вони нафіг не потрібні. Але йти під українське керівництво не хочуть. Він назвав наших київських начальників таким словом, що я його не повторю. Каже, ваші і наші хлопці гинуть в боях, а начальство на війні «бабки» заробляє.  Може, нам припинити стріляти один в одного, а об’єднатися і піти на Київ? Це його слова.

"Укропка" з ТВ

Під час повернення з Донецька на блок-посту бойовиків на нашу землячку чекав неприємний сюрприз.  Один з бойовиків  упізнав Марію. Сказав, що це «укропка», яку недавно показували по телебаченню.

- Я подумала, що все, приїхала, - розповідає співрозмовниця. – Але мій провожатий не здав мене. Він підійшов ближче до бойовика і сказав йому, що я його інформатор. Раніше говорив мені, що в нашому батальйоні «Донбас» є троє їхніх інформаторів, від яких отримують необхідні дані, особливо про те, коли і куди готується наступ.

Поїздка Марії в Донецьк закінчилася тим, що вдалося витягнути з полону  трьох бійців «Донбасу». Бойовикам повернули дівчину «деенерівця». Зараз Марія намагається використати всі свої знайомства для звільнення земляка-вінничанина - Володі Куйбіди і ще декількох своїх побратимів. Знає, що їх утримують в Донецьку.

Два рази її хоронили

Від того, як наше командування веде війну з бойовиками, у нацгвардійця Марії Вітер повне розчарування. З одного боку – відвага і цілковита самопожертва рядових бійців на передовій, з іншого – незрозумілі дії багатьох командирів. За словами дівчини, якби її воля, вона усіх командирів відправила б на передову. Каже, можливо, тоді по-іншому ставилися б до тих, хто тримає оборону. Зарплату у «Донбасі» снайпер не отримувала. Вона  зізнається, що більшість часу була рядовим стрільцем, а не снайпером. Каже, снайперів вистачало. У батальйон прийшла за контрактом  з Нацгвардією. Тому їй пояснювали, що зарплату їй має платити Нацгвардія. Коли повернулася з АТО  у вересні, їй заплатили аж… 900 гривень. Щоправда, сказали, що пізніше ще доплатять. З часом додали ще сім тисяч. Решту три тисячі мають виплатити пізніше.

- Я розірвала контракт з Нацгвардією, - пояснює боєць Марія. – Не терплю брехні й обману. Я чотири місяці провела у районі бойових дій, а записали в документах тільки 45 діб. Про зарплату я вже сказала, як платили. Коли розраховувалася, пропонували роботу в  Нацгвардії, але з таким ставленням до людей, яке я побачила, не змогла б робити.

Суші не лізуть в рота

- Вчора була у ресторані на дні народження подруги, - розповідає Марія. – Подали суші, а вони мені не лізуть в горло. Чому?  Думаю, ось я зараз в теплі і затишку, сита, а там, на передовій, хлопці в зовсім інших умовах. Купила новий диван, лягаю спати, а думками знову там, уявляю, на чому сплять у цей час бойові друзі, і  стає не по собі. Там зовсім інше життя. Ті, хто не знає його, ніколи не зрозуміють захисників. На передовій дружба міцна, як кремінь, там неписаний закон – один за всіх і всі за одного. Тут кожен сам по собі, сам за себе.

Марія зізналася, що знову виношує думки повернутися у зону АТО. Тільки не в батальйон «Донбас».  Каже, з цього батальйону немало хлопців перейшли у загін Яроша. Якщо все-таки вирішить, то проситиметься саме до Яроша. Зізнається, що пішла б захищати Донецький аеропорт. Відважні люди притягують її, з такими їй цікаво і комфортно.

- Мене вже два рази хоронили, - розповідає Марія. – Обидва рази в Інтернеті з’являлася свічка, слова «Вічна пам'ять».  Хто це робив і для чого, не знаю. На щастя, доля милувала від такого і зараз моє маленьке чудо – донечка Софійка обіймає за шию, радіємо одна одній.

Коли Марія йшла на війну, у неї не було власного житла. Тепер друзі допомогли отримати кімнату в гуртожитку.

- Там волонтери допомагали, якби не вони, ми б нічого не мали, тут друзі, - таке в нас життя…

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.