Читачі RIA і «20хвилин» зібрали понад 15 тисяч гривень для закупівлі медичного обладнання у вінницькі лікарні

Спочатку ми хочемо, щоб ви прочитали розповідь Анджело Вассасорі, реаниматолога з італійського міста Бергамо. Схожих історій в західних ЗМІ можна знайти чимало. На жаль, ці історії не вигадані. Саме так починалася боротьба з коронавірусом в Італії. Зараз кількість випадків інфекції там сягнула позначки в понад 115 тисяч людей. Ось що лікар писав про те, як захворів і що йому довелося пережити:

«З 22 лютого з'явилися перші хворі. Вже 28-го моє реаніматологічне відділення було повністю зайнято хворими на коронавірус. У суботу, 29-го, у мене трохи піднялася температура, але це були важкі дні, і навіть у неділю я чергував до півночі. У понеділок вранці все було окей, а до вечора температура піднялася до 38,9.

Парацетамол не допоміг. Я не був упевнений, що це COVID-19, але знав, що реанімаційне відділення переповнене, і закрився у себе в кімнаті. Протягом двох днів мені залишали їжу під дверима. Я брав її в рукавичках і в масці, а потім знезаражував посуд. Спілкувалися ми по телефону. Але цього виявилося недостатньо: моя дружина і старша 18-річна дочка заразилися. А близнюки 14 років і 11-річна донька — поки що ні.

У середу, 4 березня, у мене взяли мазок, у четвер підтвердилося, що я хворий. Температура трималася в районі 39 градусів. Увечері мені стало важко дихати. У мене пропав нюх, і я перестав відчувати смак, насилу розрізняв предмети. Через нестачу кисню у мене почалися головний біль і діарея. Я подзвонив в лікарню, але місць в реанімації не було. 

Я знав, що довго мені не протриматися. Я намагався вдихнути, але повітря майже не надходило в легені. О 23.00 мені зателефонували з лікарні і сказали, що звільнилося місце. Рентген підтвердив запалення легенів. Мене підключили до апарата вентиляції легенів. Я спробував обійтися без медикаментозної коми і інтубації. Але це було нелегко, я все-таки втратив свідомість. 

Найважчий момент — початок. У шоломі для штучної вентиляції легенів тебе глушить шум і дуже спекотно. Ти потієш, і здається, що задихаєшся ще більше. Але потім відчуваєш, що повітря починає надходити. Я реаніматолог, багато спостерігав за зараженими, знав, як вони реагують, і це мені допомогло. Мені давали коктейль з противірусних препаратів, передбачений протоколом.

Два дні мене ніби не було. Уві сні ти помічаєш, що тобі подають кисень і рідину. Час стискається до миті — тепер я знаю, що це і є межа між життям і смертю, цей момент прискорення, який закреслює минуле і сьогодення. 

Мені здавалося, що я вдома і щойно прокинувся. Але поруч зі мною лежав мій колишній пацієнт, якого я лікував від коронавірусу. Будь-який предмет здавався мені новим і незвичайним, як дитині. 

Зараз я у відділенні гастроентерології, переобладнаному в інфекційне. Дихаю за допомогою маски. Поруч зі мною мої колишні пацієнти».

Станом на 2 квітня в Україні лабораторно підтверджено понад 800 випадків захворювання на COVID-19. Скільки їх буде далі, можна лише уявити. Зрозуміло одне — на медиків покладена велика відповідальність і великий пласт роботи з порятунку наших життів. 

Є потреба

Зараз в інфекційних стаціонарах є потреба в засобах захисту та медичному обладнанні. Респіратори, захисні костюми, антисептики, інфузомати, пульсоксиметри, апарати штучної вентиляції легенів — це лише частина того, що необхідно докупити у лікарні, які стали госпітальними базами в боротьбі з коронавірусом. Такими є інфекційне відділення Вінницької міської клінічної лікарні №1 та Вінницька обласна клінічна інфекційна дитяча лікарня. Ми зв'язалися з директорами цих лікарень та дізналися, чого конкретно їм наразі бракує.

Вінницька міська клінічна лікарня №1

Директор лікарні Костянтин Ліваковський говорить, що питання технічного забезпечення закрите за рахунок фінансування з міського бюджету. Однак, є потреба в лікарських препаратах:

• Меропенем (Меронем);
• Моксифлоксацин;
• Лінезолід (лінезолідин); 
• Цефтріаксон (все для внутрішньовенного введення).

Вінницька обласна клінічна інфекційна дитяча лікарня

У дитячій інфекційній лікарні ситуація зовсім інакша. Директорка медзакладу Людмила Бровінська склала цілий список з необхідного обладнання та розхідних матеріалів:

• Медичні маски;
• Рукавички;
• Респіратори класу FFP2; FFP3;
• Набір для забору мазків (тампони, суха пробірка);
• Сатуратор (пульсоксиметр) портативний;
• Аппарат ШВЛ високого рівня;
• УЗД-апарат вищого класу зі стійкою;
• Дефібрилятор автоматичний;
• Монітор з капнографом;
• Відсмоктувач портативний:
  ручний
  акумуляторний (або мережевий);
• Відеоларингоскоп;
• Інфузомати;
• Ліжка функціональні:
  дитячі
  дорослі;
• Лампа УФО для обігріву хворого;
• Концентратор кисню з акумулятором;
• Костюми ізоляційні (протичумні);
• Одноразові рушники;
• Лікарський засіб БІОВЕН-МОНО 50 мл, 100 мл;

Вінницький обласний лабораторний центр МОЗ

Епідеміолог Степан Томин також говорить, що їхньому центру не вистачає захисту та деззасобів:

• Дезінфекційні препарати;
• Антисептичні препарати для обробки рук;
• Захисні комбінезони.

Ми не можемо залишити наших медиків наодинці зі страшним вірусом. Тому редакція RIA/20minut.ua розпочинає збір коштів для закупівлі необхідного медичного обладнання, засобів захисту та розхідних матеріалів для наших лікарень. Ми просимо підтримати лікарні будь-якою сумою. Нехай вона буде маленькою, але нас багато, і разом ми впораємося.