Берег Південного Бугу для обраних: хто перекриває вінничанам доступ до річки?
- Кармаліта, Барцьось, Ткачуки — це не просто колишні депутати міських, обласних рад, а навіть Верховної Ради України. Для вінничан вони стали тими, хто перекрив вільний доступ до річки та став власниками земельних ділянок прямо на березі Південного Бугу.
- Міські пляжі та прибережні зони, які за законом мають бути відкритими для всіх, фактично опинилися за парканами їхніх приватних маєтків.
- І поки вінничани шукають шлях до води, родини ексдепутатів продовжують користуватися берегом на власний розсуд — з альтанками, клумбами та навіть мініставками.
«Громадянам забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування…» — це цитата зі Водного кодексу України.
Ця цитата означає, що жоден із нас не може собі привласнити будь-яку берегову територію країни. Адже таким чином обмежить доступ інших до водойм. Але чи мають такий доступ вінничани? Наприклад, якщо почитати коментарі до нашого розслідування про забруднення Південного Бугу, то можна почути запитання: «Чому я не можу пройти по берегу Південного Бугу на П’ятничанах, саме там, де будинок Кармалiти?» Або думки, що «багато будинків, які стоять на березі, закрили доступ до води».
Водночас, відкривши Google-карти, видно, що берег річки у Вінниці досить щільно забудований. Визначити, хто саме порушує прибережну смугу, складно, адже у відповіді на наш запит до міської ради зазначили, що ширина прибережної захисної смуги Південного Бугу в межах міста не є сталою. У різних місцях вона може становити 25, 50 або 100 метрів.
Однак, є все ж чітка заборона на встановлення у прибережних захисних смугах огорожі або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок. Окрім випадків, коли йдеться про охоронні, санітарні та спеціальні зони, а також про території, де розташовані гідротехнічні споруди, об’єкти підвищеної небезпеки, лікувально-оздоровчі заклади або об’єкти природно-заповідного фонду чи культурної спадщини.
Юрист Максим Яценко пояснює, що в Україні Водний і Земельний кодекси гарантують громадянам право безкоштовно користуватися водними об’єктами (купання, рибальство, забір води тощо) без дозволів, якщо офіційно не встановлено обмежень.
Зокрема, Водний кодекс визначає, що прибережні захисні смуги річок належать державі чи громадам, тому будь-які споруди на них допускаються лише у випадках, передбачених законом. Земельний кодекс прямо забороняє встановлювати паркани чи інші перешкоди, які перекривають людям доступ до води.
— На превеликий жаль, законодавство сьогодні досить «поблажливе» до порушників у сфері перешкоджання доступу громадян до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування. Так, розмір адміністративного штрафу для громадян-порушників коливається від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3 400–6 800 грн), що є несуттєвою сумою для більшості тих, хто свідомо йде на порушення закону, — говорить Яценко.
Проте порушників можуть зобов’язати демонтувати незаконні огорожі чи споруди, але на практиці домогтися цього дуже важко, адже вони можуть посилатися на відсутність можливості це зробити — як фізичної, так і фінансової.
У подальшому, за рішенням суду, демонтаж можуть здійснити примусово (із залученням Державної виконавчої служби) з подальшим стягненням витрат із порушника.
— Але все це потребує часу і зусиль, — додає юрист.
Ми вирішили віртуально прогулятися берегом річки через Google-карти усією Вінницею та звернули увагу на ділянки й забудови, які неозброєним оком помітно обмежили доступ до водойм.
Суд постановив знести паркан, а він досі є
Одразу привертає увагу будинок біля парку імені Андрія Сушка: частина пляжу там просто перекрита парканом. Згідно з даними земельного кадастру, на цій території розташовані чотири суміжні ділянки, які належать Людмилі Савицькій. Дві з них вона приватизувала у 2013 році.
Крім того, саме за цією адресою у липні 2020 року Виконавчий комітет Вінницької міської ради затвердив договір про пайову участь: Савицька зобов’язалася сплатити 133 049 гривень за будівництво приватного житлового будинку на приватизованих ділянках.
Сама Людмила Савицька є доцентом кафедри обчислювальної техніки Вінницького національного технічного університету.
Невже звичайна викладачка могла побудувати розкішний двоповерховий будинок, облагородити територію алеями та клумбами з мініставком?
Мало віриться, враховуючи, що зі сплатою податків «на руки» доценти зі стажем в понад десять років та науковим ступенем отримують всього трохи більше ніж 15,5 тисяч гривень.
Однак Людмила Савицька є власницею кількох компаній, які переважно пов'язані з наданням майна в оренду або будівництвом. Чи може це пояснити статки на такий маєток? Можливо. Проте є ще один цікавий факт: за цією адресою проживає колишній депутат Вінницької міської ради Сергій Кармаліта. І, як виявилося, це чоловік пані Людмили.
До речі, у 2020 році він навіть балотувався на посаду міського голови Вінниці.
Крім того, ім’я Кармаліти містяни могли чути й раніше — зокрема через його затримання у 2003 році у справі про вибухи у вінницьких маршрутках, де загинули двоє людей. Тоді він заявляв, що правоохоронці «вибивали» з нього зізнання. У результаті було відкрито кілька кримінальних проваджень щодо працівників міського відділу міліції за незаконне затримання.
Зараз Кармаліта очолює Вінницький міський союз підприємців та промисловців, а також керує приватним підприємством «Озуріт», яке спеціалізується на оренді нерухомого майна.
Та повернімося до землі. За даними YouControl, фактичні адреси обох — і Людмили Савицької, і Сергія Кармаліти — збігаються з адресою цього будинку. Водночас невідомо, чи проживають вони там разом нині: 31 жовтня в реєстрі з’явилася справа про розірвання їхнього шлюбу, а судове засідання призначене на 26 лютого 2026 року.
Окрім згаданої справи про розірвання шлюбу, у Людмили Савицької було ще кілька судових справ і вони переважно стосувалися території, яка наразі за парканом. Як виявилося, з однієї зі справ, то у 2008 році, вона уклала договір з міським управлінням благоустрою на утримання та озеленення прибережної території поруч із її ділянкою. Договір діяв до 2033 року. Та у 2021 році міськрада подала позов до суду щодо самовільного зайняття цієї ділянки. Тоді суд першої інстанції задовольнив позов міської ради, щоб Савицька звільнила територію, але апеляція скасувала це рішення. Вінницька міська рада намагалася оскаржити його у Верховному Суді, проте суд відмовив, визнавши справу малозначною.
Однак, у 2024-му департамент благоустрою односторонньо розірвав згаданий вище договір, посилаючись на акт обстеження та адмінпротокол 2021 року про «самовільне зайняття» території та встановлення паркану.
Савицька оскаржила це рішення й заявила, що обстеження провели з порушеннями, претензій до виконання договору раніше не було, а підстави для розірвання не відповідали умовам договору. Суд першої інстанції став на її бік і визнав розірвання недійсним. Апеляційний суд залишив це рішення в силі.
Проте, того ж року прокуратура в інтересах міськради подала новий позов. Вона вимагала усунути перешкоди у користуванні землею водного фонду біля Південного Бугу та знести паркан, який стоїть за межами приватних ділянок Савицької і перекриває доступ до річки. За даними екоінспекції, вона самовільно огородила та використовувала земельну ділянку водного фонду, яка їй не передавалася.
Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили. У серпні Савицька намагалася оскаржити рішення у Верховному Суді, але безуспішно.
Отже, доцентка ВНТУ фактично огородила комунальну прибережну землю та користувалася нею як продовженням власної території.
Тож, по ідеї, все ще дружина ексдепутата мала б знести огорожу. Однак, коли журналістка приїхала на місце, станом на початок листопада ділянка все ще залишалася за парканом, а доступ до річки був закритий для людей. Але не для цієї родини, які на березі навіть побудувала альтанку з виходом до водойми.
Хоч сім'я Кармаліти та Савицької чекає суд щодо розлучення, та ми все ж звернулися по коментар як до Сергія, так і Людмили.
— Я краще передзвоню декому іншому і все (рос.м), — сказав нам в телефонній розмові пан Сергій і вибив слухавку.
Зв’язатися з пані Людмилою наразі не вдалося. Ми надіслали повідомлення на корпоративну університетську пошту. Відповідь не отримали.
«Доступу для людей там ніколи не було»
Та рухаємося далі. За допомогою Google-карт зовсім поруч помічаємо ще один будинок, що стоїть близько до річки. Журналістка, будучи біля ділянки Кармаліти та Савицької, пройтися берегом не змогла, адже там досі стоїть паркан. Проте все ж центральною вулицею добираємося до наступної локації.
З дороги одразу помітно величезний дім, який буквально «сповзає» до самої річки. Його добре видно і з протилежного берега. Нині будівництво триває: на території працюють будівельники.
Це розкішний і масштабний архітектурний комплекс. Будинок розташований безпосередньо на березі водойми та складається з головної резиденції й кількох допоміжних павільйонів, зокрема прибудови.
Кому він належить? Згідно з витягом із реєстру нерухомого майна — Тетяні Барцьось, дружині колишнього депутата Вінницької обласної ради Володимира Барцьося. Площа ділянки — 945,7 м². Це майже як три тенісні корти разом. А житлова площа будинку — 183,3 м², що приблизно дорівнює трьом середнім двокімнатним квартирам.
Володимир Барцьось був депутатом Вінницької обласної ради з 2015 по 2019 рік від «Аграрної партії України». Нині він керівник і співвласник «Барцьось Груп» — об’єднання підприємств різних напрямів, до якого входять, зокрема, «Вінницька агропромислова група» та компанія «СМУ-6», відома забудовою житлових масивів у Вінниці: ЖК «Сімейний», ЖК «Андорра» та елітного комплексу «Прем’єр-Буд».
Його дружина, Тетяна Барцьось, також активно займається бізнесом: має як міноритарні частки, так і повністю володіє деякими компаніями. Значна частина цих підприємств зареєстрована за однією адресою. Крім того, жінка має ФОП на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів.
Про купівлю Барцьось цієї землі стало відомо ще у 2017 році. Для будівництва Тетяна придбала п’ять земельних ділянок, розташованих просто на березі Південного Бугу. Відповідно до Генплану міста, ця територія є «зеленою» зоною і не передбачає жодної забудови.
Та вже у 2025 році на цьому місці бачимо повноцінний маєток. У коментарі Тетяна Бацьось пояснила, що там все в межах закону.
— Подивіться далі: перед тим, як ця ділянка перейшла до мене, там теж була закрита територія. Там була лодочна станція, територія була повністю закрита. Я живу неподалік і бачила, що доступу для людей там ніколи не було. Крім того, там розташована велика газова розподільча станція. Через це доступу людей бути не може — це небезпечно. І ми маємо всі дозвільні документи на будівництво, тому до нас немає жодних претензій, — сказала Барцьось.
Формально «для рекреації та сінокосіння», фактично — паркани та альтанки
Поруч розташована ще одна територія, що впритул прилягає до річки. Це кілька роздрібнених ділянок, які переважно належать Любові Ткачук. Частина з них орендована і формально має призначення для сінокосіння або культурно-оздоровчих потреб. Однак, судячи з Google-карт, безпосередньо на межі з річкою зведена будівля, а сама територія повністю обгороджена.
Ймовірно, живе там не лише пані Любов. По-перше, деякі з ділянок пов'язані з її сином Ігорем Ткачуком — колишнім керівником Одеського морського порту та ексдепутатом Вінницької міськради. Звільнили його з порту скандально — за статтею про порушення норм законодавства у сфері видачі дозвільних документів та невиконання вимог контролюючих органів.
По-друге, там, імовірно, проживає ще один син — Геннадій Ткачук, який згідно з даними YouControl, має зареєстроване місце проживання за адресою цих ділянок.
Останній має значно помітнішу політичну кар’єру. Він був депутатом міськради трьох скликань, а у 2012 році став народним депутатом від «УДАРу», очолював підкомітет з питань будівництва та містобудування, а в 2014 році пройшов до парламенту вже від «Блоку Петра Порошенка». У Раді він, зокрема, виступав проти обов’язкового декларування для депутатів.
Після початку повномасштабної війни, Геннадія та його брата виключили з партії «Українська стратегія Гройсмана» і вони склали свої повноваження депутатів місцевих рад Вінницької області. Зараз, за наявною інформацією, вони займаються бізнесом.
Варто згадати, що Ткачуків раніше звинувачували у дерибані заплави у Вінниці. Зокрема, відоме розслідування «Чесно» показувало, як родина через пов’язаних осіб отримала ділянки у заплаві річки Вишня всупереч Водному кодексу. Міськрада дозволила укріпити береги, хоча це суперечило законодавству, а згодом через суд легалізувала виділення більше ніж сотні ділянок приватникам.
Хоча ділянки, про які йдеться у цьому матеріалі, розташовані в іншій частині міста, вони також мають цікаві умови: довгострокові з мінімальними платежами або «зручними» цільовими призначеннями. Наприклад, Любов Ткачук у 2019 році уклала договір земельного сервітуту на ділянку площею 136 м² до 2029 року. Річна плата становить лише 7 162 гривень на рік (3% від нормативної грошової оцінки). А її син Ігор на землю площею 178 м² до такого ж року платить 9 375 гривень на рік. Для порівняння, середня вартість оренди квартири у Вінниці на сьогодні становить майже 17 тисяч гривень на місяць.
Інша ділянка в оренді, що належить Ігорю Ткачуку, має цільове призначення «для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних потреб». Формально це дозволяє розміщувати альтанки чи спортивні об’єкти, але фактично може ж використовуватися для розширення приватних садиб.
Є ще одна ділянка оформлена як земля «для випасання худоби» з орендою до 2052 року. На таких територіях не можна зводити будівлі, але на фото з карт видно, що вона вже забудована.
Журналістка «20 хвилин» намагалася зв’язатися з родиною Ткачуків. Пан Ігор перебував поза зоною, а повідомлення хоч і було прочитане та його він залишив без відповіді.
Пан Геннадій прочитав їх теж і навіть запитав стосовно якої теми звертаємося, але коли дізнався про зміст запитання, почав ігнорувати подальші звернення. Дзвінки також залишилися без відповіді.
У цьому матеріалі ми зосередились лише на кількох найбільш видимих випадках, які легко ідентифікуються візуально за допомогою Google-карт. Проте, виїхавши на місця, бачимо, що подібна ситуація повторюється й на інших приватних ділянках вздовж річки. Наприклад, на не так помітних ділянках біля Ткачуків вже теж велися роботи з огородження парканом до самої води. А навпроти ділянки Савицької, з іншого берегу, теж активно розбудовується територія, будівництво якої вже досить близько знаходиться до річки.
Менше таких закритих ділянок помітно в бік Старого міста, але це можна пояснити рельєфом місцевості. Та навіть там, як нещодавно писали, вже є чимало оголошень про продаж землі під будівництво.
Що ж робити? Закон, як зазначено вище, гарантує громадянам право на вільний доступ до водойм. Ми можемо й маємо звертатися до органів влади та поліції з проханням реагувати на такі порушення.
«Публікацію підготовлено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов’язково відображають офіційну позицію партнерів програми».
Читайте також:
Запах, цвітіння та мертва риба: хто найбільше забруднює Південний Буг?
Лексус за 700 доларів. Як депутатам з Вінниці вдалося купити дешеві авто?
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
