Запах, цвітіння та мертва риба: хто найбільше забруднює Південний Буг?

• Південний Буг — головна водна артерія Поділля — стрімко втрачає чистоту.
• Місцеві жителі помічають, як річка міліє, має неприємний запах і вкривається цвітінням, а мертва риба вже стала звичним явищем.
• Хто насправді вбиває річку — підприємства, комунальні служби чи самі люди? Розбиралися журналісти «20 хвилин».

1100 тонн відходів щороку 

— Я дуже люблю річку Південний Буг. Я рибалю тут уже понад 26 років. Південний Буг — улюблене місце для риболовлі та відпочинку всієї нашої родини. Це головна водна артерія Поділля, Вінниці та ще багатьох великих міст України. Нині ж підприємства, а також недобросовісні люди вбивають цю річку і хочуть, щоб наші діти залишилися без неї, — говорить місцевий мешканець Микола Селезньов.

Як пояснює чоловік, його дуже бентежить проблема забруднення Бугу, адже протягом усього життя він бачить гнітючі зміни у стані водойми.

— Конкретно на цих місцях я стабільно спостерігаю картину, коли якість води, якість риби та її кількість постійно знижуються, — каже він.

Не один Микола помічає неприємні зміни у водоймі. Кожен вінничанин, який влітку проходить біля Бугу, відчуває неприємний запах або ж бачить яскраве цвітіння води. А хто любить прогулюватися схилами Сабарова, часто натрапляє на мертву рибу та бачить різке обміління річки.

В екологічній інспекції підтверджують: рівень забруднення річки високий, хоча й запевняють, що він не критичний.

Начальник Державної екологічної інспекції у Вінницькій області Юрій Дубовий пояснює: лише у Сабарові щороку офіційно скидається понад 1100 тонн забруднюючих речовин. Це приблизно стільки, якби щодня в річку виливали вантажівку відходів. Частина підприємств діє в межах дозволу, однак, наголошує Дубовий, для природи це нічого не змінює.

— Ми беремо воду однієї якості, а повертаємо набагато бруднішу. Закон дозволяє, але довкіллю від цього не легше, — зазначає керівник.

За останні роки стан Південного Бугу погіршився. Микола, показуючи свої дитячі світлини на Сабарові, вказує, наскільки вода була чистою, а її кількість — більшою. Показує й фото риби, яка вже тут не водиться. 

Та що казати: сам факт того, що нині фахівці застерігають від купання у річці, бо це може бути небезпечно для здоров’я, уже багато про що свідчить.

Хто забруднює Південний Буг?

Проблема стану води у Південному Бузі очевидна. Та хто ж насправді забруднює річку?

Звинувачення у забрудненні часто закидають підприємствам, які зливають відходи у воду. Припустити зловживання з боку бізнесу цілком реально, адже від початку повномасштабного вторгнення в Україні діє мораторій на перевірки. Як вказала екологічна інспекція Вінницької області у відповіді на наш запит, то здійснювати їх можна лише за рішенням центрального органу виконавчої влади — і лише у випадках, коли є загроза життю, здоров’ю людей чи довкіллю.

От до прикладу у реєстрі судових рішень можна знайти нещодавню справу щодо підприємства «Зірочка», яке займається будівництвом. Як відомо з вироку — компанія отримала від міської ради містобудівні умови на будівництво житлового будинку біля Південного Бугу та її притоки — річки П’ятничанки. Попри законодавчі заборони, вони змінили природне русло П’ятничанки, пустивши його у залізобетонну трубу, а старе русло засипали ґрунтом, щебенем та будівельними відходами. Це призвело до незворотної зміни екосистеми річки, зменшення її водності та загрози довкіллю.

У суді обвинувачений визнав провину, пояснивши, що діяв нібито для «збереження річки» і благоустрою території біля майбутнього будинку. Він уклав з прокурором угоду про визнання винуватості, суд затвердив її й призначив йому покарання у вигляді штрафу 34 000 грн, а також зобов’язав сплатити 30 291 грн витрат на експертизу.

Ми також вирішили подивитися, яка ситуація з якістю води поблизу інших підприємств. Уздовж Південного Бугу в межах Вінниці їх чимало: від малих — до великих  — ресторани, готелі, автомийки, приватні домогосподарства, фабрики, склади. Та увагу ми зосередили на найбільших — тих, що розташовані найближче до річки.

Якщо відкрити карту, то серед таких одразу можна побачити «Авіс» та «Рошен». Крім того, саме ці два виробництва фігурують в екологічних звітах як найбільші забруднювачі повітря у місті. А це теж впливає на якість води.

«Рошен»: солодке виробництво та чутки про забруднення

Почнімо із підприємства відомого не лише Вінниці, а всій Україні — «Вінницької кондитерської фабрики» Рошен. Вона займається виробництвом шоколаду, цукерок, печива та інших солодощів, які ми щодня бачимо на прилавках магазинів. 

Фабрика відкрита у 1996 році, хоча свій початок бере ще з 1929-го. Нині власником є син колишнього президента України Олексій Порошенко.

Славиться «Рошен» набережною з відомим вінницьким фонтаном. Відкрили його у 2011 році. Напевно, кожен пам’ятає це феєричне святкування, коли виступали гурти «ТІК» і «Мандри», співачка Оксана Білозір, а завершилося все масштабним феєрверком.

Та повернімося до головної теми — річки. За всі ці роки вінничани не раз припускали, що фабрика може забруднювати Буг.

У липні 2023 року вода біля фабрики почала цвісти, а ще на поверхні з’явилися «острівці» зі сміття. Тоді в Державній екологічній інспекції пояснили: зелений колір води спричинила спека. Влітку у Південному Бузі масово розмножуються синьо-зелені водорості (ціанобактерії), і цей процес триває, поки температура повітря не знижується нижче +20 °C.

А ще раніше, у 2021 році, біля набережної «Рошен» виявили маслянисті плями. Тоді воду відібрали на перевірку. Результат дещо здивував — з’ясувалося, що це була біла фарба, яку вітром здуло з Київського мосту під час фарбування.

Ми подали запит до екологічної інспекції, щоб з’ясувати, чи фіксували вони забруднення біля фабрики. З відповіді дізналися: у 2020–2025 роках перевірок не проводили. Інспекція зазначає, що підприємство не має дозволів на спеціальне водокористування зі скидами у Південний Буг, адже всі відходи відводяться у централізовану каналізацію КП «Вінницяоблводоканал». Фактів прямих скидів у річку інспекція не виявляла.

«Авіс»: від харчів до скандалів

Підприємство «Авіс» відоме в більшості серед вінничан своєю продукцією — майонезами, соняшниковою олією, маргаринами, жирами тощо. Крім того, компанія виробляє мінеральну та солодку воду. «Авіс» заснований у 1991 році. Серед власників бізнесу — Олександр Стець, його 25-річний син Володимир та сестра Надія Стасіцька. Завод розташований у Сабарові — просто біля місця скиду «Вінницяоблводоканалу».

За ці роки наше медіа вже кілька разів писало про випадки попадання відходів від підприємства до річки. Так, у 2009 році рідкі промислові відходи «Авіса», стікаючи схилами Сабарова, потрапляли прямо у Південний Буг. Сліди цього було легко помітити: пожовкла трава та мертві фруктові дерева.

Подібна ситуація повторилася і 2017-го, коли на підприємстві прорвало каналізацію, і стоки знову потрапили у річку.

У червні 2023 року з місця скиду з’явилися нові відео: вода була темною, у піні, з жирними маслянистими плямами. Тоді вінничанка звернулася до екологічної інспекції, і дізналася, що поліція відкрила кримінальне провадження за фактом забруднення річки. 

У речниці поліцейського главку Заріни Маєвської дізналися, що досудове розслідування ще триває. А відкрили провадження проти юридичної особи за частиною першою статті 242 Кримінального кодексу України — «Порушення правил охорони вод». 

У відповіді від екологічної інспекції дізналися, що у 2020 та 2021 роках «Авіс» перевіряли за приписами після попередніх порушень. Як і «Рошен», підприємство не має дозволів на спеціальне водокористування, що дозволяли б скидати стоки у Південний Буг. За офіційними даними, всі їхні стічні води відводяться у централізовану мережу КП «Вінницяоблводоканал». За останні пʼять років, як розповіли у інспекції, то фактів прямих скидів «Авіса» у річку не фіксували.

Журналісти «20 хвилин» звернулися по коментар до «Авіса» та «Рошену». Ми хотіли дізнатися, чи вдосконалюють вони свої технології та контролюють процеси, аби відходи не потрапляли до річки, адже підприємства розташовані дуже близько до води. Однак жодне з них на дзвінки не відповіло. Тож ми залишили запити, але й вони залишилися без відповіді.

Водночас, якщо підприємства пізніше захочуть надати коментар, ми його обов’язково опублікуємо.

Моніторинг води: що показали проби

Врешті ми вирішили провести власний моніторинг стану води. Допомогли редакції із цим у Державній екологічній інспекції Вінницької області. Спеціалісти виїхали з нами на три локації: вище місця забору води водоканалом, у центрі Вінниці біля набережної «Рошен» та в місці скиду, фактично біля підприємства «Авіс».

Проби брали у кожному місці двічі, з відстанню приблизно 500 метрів. Результати та висновки екологів показали, що перевищень гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин не виявили.

Втім, якщо уважно подивитися на показники в кожній точці, то вони значно різняться, особливо в порівнянні з місцем скиду. 

Найкраща вода за показниками — у Стрижавці та в центрі міста біля «Рошену». Там рівень органічних забруднень (сліди побутових стоків і продуктів гниття) нижчий за норму. Натомість біля скиду водоканалу показники вищі, що свідчить про вплив стоків на якість води.

Щодо фосфатів, сульфатів та хлоридів (сліди побутової хімії — пральних порошків, миючих засобів), то всі показники у кілька разів нижчі за норму. Однак і тут біля скиду вони вищі, ніж у центрі Вінниці, що теж сигналізує про вплив очисних споруд. Відрізняється це місце і температурою води — там вона вища.

З позитивного — у Бузі достатньо кисню, що рятує рибу та екосистему загалом. До сумного: Вінниця віддає гіршу воду, ніж бере.

А який вплив водоканалу?

У відповіді на наш запит, екологічна інспекція розповіла, що у період із 2020 по 2025 рік здійснили 42 відбори проб води. За їхніми результатами виявили перевищення азоту амонійного (продукти гниття, фактично концентровані «каналізаційні» стоки) у місцях скиду КП «Вінницяоблводоканал» та нижче за течією.

На відміну від «Рошену» та «Авіса», до водоканалу навідувалися з однією плановою та чотирма позаплановими перевірками у цей період.

За результатами планової перевірки 2021 року виявили низку порушень, зокрема перевищення затверджених нормативів гранично допустимої концентрації забруднюючих речовин на скиді.

Видали припис щодо усунення порушень, а також склали адмінпротокол за частиною першою статті 59 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Проте Вінницький міський суд його скасував. Згодом Вінницький окружний адміністративний суд скасував і припис, виданий за результатами перевірки.

Наступна перевірка у 2024 році знову виявила перевищення гранично допустимої концентрації азоту амонійного. Цього разу склали протокол, однак справу потім перекваліфікували на кримінальну.

Що говорять у водоканалі?

Ми також звернулися по коментар до КП «Вінницяоблводоканал». Як пояснила Аліна Кравчук, начальниця служби лабораторного контролю якості води, очисні споруди працюють за технологією повного біологічного очищення, без використання хімії. 

У водоканалі наголошують, що якість води, яку вони повертають у річку після очищення, нерідко краща за ту, яку забирають.

 — Наприклад, ми беремо воду з Південного Бугу з перманганатною окислюваністю до 20 одиниць. Понад 15 — це вже вважається джерелом четвертого класу, тобто небажаним для водопостачання. А скидаємо з очисних 12–13 одиниць, — пояснює Аліна Кравчук. — За азотом амонійним у джерелі ми фіксували до семи одиниць, а скидаємо не більше ніж дві–три. Тобто бувають випадки, коли показники у самій річці гірші, ніж у тій воді, яку ми віддаємо після очищення.

Щодо судових моментів про, які вказали у екологічній інспекції, то Лариса Король, головна юрисконсультка підприємства, каже, що з 2020 року вони почали застосовувати всі механізми судового захисту своїх прав.

— Чому? Тому що кожна перевірка має за собою санкції й приписи. І коли нам пише Державна екологічна інспекція усунути щось, чого по факту немає, це зробити складно. Тому ми почали оскаржувати приписи у судах, — наголошує вона.

Повертаючись до вищезгаданого припису Державної екологічної інспекції за результатами перевірки 2021 року, у водоканалі пояснюють, що його скасували через те, що інспекція неправильно трактувала нормативи — порівнювала гранично допустиму концентрацію (ГДК) із гранично допустимим скидом (ГДС).

 — Тобто фактично порівнювала «довге із зеленим». Суд у рішенні дуже чітко розписав різницю між цими поняттями і підтримав нашу позицію, — пояснила юристка.

Щодо перевірки, яку проводили у 2024 році й визначили перевищення азоту амонійного, у водоканалі додали, що другий і третій відбір цього не підтвердили — у контрольних створах нижче за течією показники були в нормі.

— Незважаючи на це, нам видали припис — дотримуватися вимог дозволу постійно. На що у нас виникає питання: хіба ми його не дотримуємося? Дозвіл — це документ на 40 сторінок, який регулює всю нашу діяльність: і водозабір, і скиди, і звітність. Ми працюємо відповідно до нього, — зазначають у водоканалі. — Державна екологічна інспекція прийшла з позаплановою перевіркою нібито виконання припису. Вони мали б перевірити лише один конкретний показник, відповідно до того припису — азот амонійний, який тоді знайшли, а не всю діяльність загалом. Тому що за процедурою позапланова перевірка може стосуватися тільки того порушення, яке інспекція вважає наявним.

На цьому підґрунті керівництво вирішило не допустити інспекторів до перевірки (нижче в матеріалі розповідаємо про цей момент), адже не були згодні зі складеним актом. У водоканалі зазначають, що просили виправити неточності в документі та скласти його відповідним чином, але в екологічній інспекції відмовилися.

У свою чергу представники водоканалу наголошують, що вони відкриті до перевірок і самостійно проводять їх щодня, а також раз на 10 днів — безпосередньо в місці скиду. Усі результати регулярно передають до екологічної інспекції. Крім того, водоканал звернувся до Міністерства захисту довкілля та земельних ресурсів України для проведення незалежної позапланової перевірки. Лист є у розпорядженні редакції.

Щодо модернізації очисних споруд наголошують, що цього потребують, адже на них сьогодні надходять стоки у чотири – п'ять разів більшої концентрації, ніж було закладено проєктом.

 — Тому ми не сидимо, склавши руки. У нас діє інвестиційна програма модернізації, де передбачені конкретні заходи. Уже проведено капітальну заміну аераційної системи в одній із черг аеротенків, простими словами — трубочки, в яких йде повітря, за рахунок чого бактерії очищають стоки. Було проведено капітальний ремонт їх, капітальна заміна. Майже дві секції ми вже виконали ще одна секція зараз у процесі ремонту. Це — «серце» очисних споруд, і ми бачимо позитивний результат, — зазначає головний інженер Олександр Сидорук.

У планах — заміна всіх аераційних систем, щоб значно підвищити ефективність біологічного очищення. Крім того, у співпраці з міською радою та шведським фондом розробили нове техніко-економічне обґрунтування повної реконструкції очисних споруд. Там передбачене впровадження сучасних технологій, у тому числі виробництво біогазу з подальшим використанням його для енергопостачання. Це дозволить економити і підприємству, і споживачам.

Проблема не лише у Вінниці

Окрім промислових підприємств у межах міста та водоканалу, на стан річки впливають і менш очевидні чинники. У розмові з представниками водоканалу ми дізналися, що до Південного Бугу змиваються добрива та хімікати з полів, розорених аж до самої води. У період сильних дощів чи паводків ризики особливо високі — усе, що аграрії вносять на землю, може потрапляти прямо в річку.

Водночас на екологічний стан Бугу у Вінниці позначається і вплив міст та селищ, розташованих вище за течією: частина їхніх відходів, стоків та сміття рухається далі вниз — і зрештою опиняється у вінницькій частині річки.

Аналіз судового реєстру показав, що є справи і щодо інших випадків забруднення Південного Бугу в межах області. Наприклад, у вироку Жмеринського міського суду йдеться про обвинувачення в забрудненні водойми «Жмеринкаводоканалом». Там із 2022 року через аварію на каналізаційному колекторі очисні споруди фактично не працювали, і в річку Баран (праву притоку Південного Бугу) систематично скидалися неочищені стоки.

Судова експертиза підтвердила, що це призвело до забруднення річки, загибелі риби, рослин і шкоди ґрунтам. У результаті головний інженер отримав штраф у розмірі 17 тисяч гривень.

Ще один випадок зафіксували у КП «Крижопільводоканал». Згідно з матеріалами справи, у період із 2021 по 2024 рік підприємство скидало у струмок Безіменний (лівобережна притока Південного Бугу) неочищені стічні води. Це спричинило погіршення якості води та завдало шкоди довкіллю на понад 486 тисяч гривень.

Через підтоплення стічними водами відбулося також забруднення лісу, що призвело до загибелі дерев. Сума збитків склала ще понад 309 тисяч гривень.

Суд визнав, що злочин належить до категорії нетяжких. У результаті винному призначили три роки позбавлення волі, але звільнили від відбування покарання з випробувальним строком на один рік.

Інша справа стосувалася виконувачки обов’язків директора КП «Браїлів-комунсервіс». Слідство встановило, що з листопада 2022 року підприємство здійснювало скид неочищених стічних вод у річку Рів (притока Південного Бугу). Це відбувалося без жодних дозвільних документів та всупереч умовам спеціального водокористування.

Під час судового розгляду обвинувачена повністю визнала провину та повідомила, що нині ситуацію виправили. Тож суд призначив їй штраф у 17 тисяч гривень.

Недостатні санкції покарання?

— Коли ми, наприклад, прийшли на перевірку останнього припису у водоканал, то там сказали: ви там все неправильно написали, ви там все порушили, ми вас не допускаємо. І станом на сьогоднішній день відповідальності за такі дії, скажу, майже немає, — розповідає начальник екологічної інспекції. — Ми повідомили обласну раду, обласну державну адміністрацію, обласну прокуратуру про такий факт. Адже, якщо не допускають, на мою думку, там є причини… Відповідальність за недопуск є, вона мізерна. При спробі скласти протокол, керівник відмовився надавати свої дані… Ми викликали поліцію, але й вона нічого не встановила.

І питання покарання справді важливе. В Україні за шкоду водним ресурсам передбачена як адміністративна, так і кримінальна відповідальність.

Як пояснили, в екологічній інспекції, то за Кодексом про адмінправопорушення навіть мінімальне забруднення чи засмічення водойм — може коштувати від 51 до 136 гривень штрафу. Така «ціна» встановлена для громадян і посадових осіб, якщо йдеться про незначні порушення, наприклад, скидання побутових стоків чи відсутність належних очисних споруд на підприємстві.

Проте якщо внаслідок скидів було завдано шкоди річці, підприємства або водоканали зобов’язані компенсувати збитки. Суми можуть обчислюватися сотнями тисяч чи навіть мільйонами гривень — їх визначають за спеціальною методикою Міністерства довкілля.

А у випадку серйозного забруднення, яке створило небезпеку для людей, спричинило загибель риби чи інших живих організмів, вступає в дію Кримінальний кодекс. За статтею 242 порушення правил охорони вод може обернутися вже не штрафом, а реальним позбавленням волі. Але судова практика по області, як могли бачити вище все ж лояльна до порушників.

Бізнеси, водоканали, малі штрафи, відсутність контролю… і люди

Підприємства, водоканали, смішні штрафи та відсутність контролю справді впливають на стан річки. Але ще одним чинником, який не можна ігнорувати, є самі люди. Під час нашої перевірки майже на кожній локації можна було побачити пляшки, пакети та інші сліди людської недбалості.

— Хочеться звернутися до всіх відпочиваючих. Час від часу прибираю місця, де гуляємо, відпочиваємо, рибалимо. І постійно маю справу з проявами непорядності й просто відсутності будь-якого здорового глузду, — каже місцевий мешканець Микола. — Ніякі фільтри не захистять від тих мікрочастинок, які потрапляють із відходами. І це здоров'я ваших дітей, ваших онуків, правнуків. І допоки Україна буде існувати, сто відсотків люди будуть живитися з річок, забирати звідти воду, поливати нею свої городи, овочі та дерева.

Врятувати річку можливо лише тоді, коли відповідальність нестимуть усі: бізнес — за сучасні технології очищення, держава — за дієвий контроль і справедливе покарання, а кожен із нас — за власну культуру поводження з довкіллям. Бо майбутнє Південного Бугу напряму залежить від того, наскільки ми здатні берегти його сьогодні.

«Публікацію підготовлено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов’язково відображають офіційну позицію партнерів програми».

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.