Поїздка у мертве місто. Якою побачив вінничанин Прип’ять через 33 роки після аварії на атомній станції

Василь Біц: -Коли нас вивозили з Припяті, казали через три дні повернемося. 33 роки минуло відтоді...

Василь Біц колишній працівник Чорнобильської атомної станції. Після аварії, 27 квітня у другій половині дня, разом дружиною і двома малолітніми доньками, був евакуйований з Прип’яті. У Вінниці проживає з вересня 1986-го. Тоді сім’я отримала квартиру від держави. Нині очолює обласний осередок всеукраїнської організації «Чорнобиль-86».

Найбільше вражень в евакуйованих дітей

-Охочих поїхати в Прип’ять було більше, - розповідає чоловік. – але поїздка відбувалася в робочий день. Через це дехто не зміг залишити справи і вирушити  у поїздку. Для когось вона цікава тим, що Прип’ять є його рідним містом. З нами їздили декілька дітей, які там народилися. Нині вони вже дорослі. У них, як мені здалося, найбільше вражень. Знаю це по своїх доньках. У молодшої менше спогадів, бо вона тоді ходила ще у дитсадок. А старша була вже у другому класі. Багато-чого пам’ятає.

Від побаченого і спогадів про минуле холодок огортає серце. Прип’ять нині – мертве місто. І це ще більше пригнічує приїжджих. Адже вони згадують його іншим. У кожного – свої спогади.

-Моя дружина тільки раз була у Прип’яті після аварії, - говорить Василь Біц (поруч голова ГО "Інваліди Чорнобиля Валерій Проценко). - Їй не під силу переживати все заново. І вона не одна така. Разом з тим є охочі повертатися у минуле не тільки у спогадах, а й наяву.

Автобус з вінничанами зупинився на центральній площі міста. Далі  пересувалися групою, разом з супроводжуючим. Яким побачив місто своєї молодості Василь Біц?

У підїзді і квартирах – виламані двері

У Василя Біца у Прип’яті була 2-кімнатна квартира. Проживали на дев’ятому поверсі.  Каже з балкона атомну станцію було видно, як на долоні. Хоча до неї чимала відстань.. Уже при підході до будинку огортають почуття хвилювання.

-Дверей у підїзді нема, - говорить чоловік. – Якби ж тільки у під’їзді! Майже у всіх квартирах вони виламані. Ніби орда злодіїв пройшла. Чи ніхто не охороняє будинок? А що там вже охороняти?

Біля ліфта збереглася табличка зі списком колишніх жильців. Пан Василь показав охочим піднятися у його квартиру своє прізвище. Мовляв, дивіться, я справді тут проживав.

-Коли виїжджали, зрозуміло, двері зачиняли на замок, продовжує чоловік. – тепер вони лежать на підлозі. Заходь – хто хоче. Дивлячись на все це, стає зрозуміло, чому дружина не виявляє бажання їхати у Прип’ять.

«Через три дні повернетеся…»

Чоловік згадує, як їх евакуювали. Було це 27 квітня у другій половині дня. Перед тим містом їздила машина і по гучномовцю оголошувала, щоб мешканці будинків збиралися на центральній площі. Там на них чекали десятки автобусів.

Перші автобуси виїжджали з території міськради. Було це через декілька годин після аварії. Про катастрофу ще ніхто нічого не говорив. Робітники, які поверталися з нічної зміни, дивувалися, куди це міськивконкомівська братія так дружно вирушає. Думали, на екскурсію їдуть. Пізніше, коли інформація поширилася містом, стало все зрозуміло.

-Нас запевняли, що через три дні повернемося, - каже Василь Біц. – Тому речей багато не набирали. Головне було не забути документи. Насправді ні про яких три дні не йшлося. Пізніше вдалося добитися, щоб пропустили у місто хоча б якісь речі забрати. Випране шмаття так і залишилося висіти.

Дочка зайшла у клас, за партою посиділа

Разом з паном Василем їздила його старша донька. Запитувала батька, чи пам’ятає, як багато троянд росло у центрі міста. Тепер там високі дерева. Навіть у деяких будинках на першому поверсі проросли дерева.

Колесо огляду або, як його називають "чортове" колесо, завмерло у своїй височині. Як і 33 роки тому, його видно з будь-якої точки міста. 

Пан Василь домовився з супроводжуючим, щоб той дозволив повести доньку в школу. Враження таке само, як і після відвідання їхнього будинку. Все розбито, розтрощено, як після якогось стихійного лиха. Все це свідчить про те, що у місті хазяйнували «мародери».

-Свій клас ми знайшли, - говорить пан Василь. – І парта збереглася. Дитина сіла, посиділа, як колись на уроці. Про що в цей момент думала, не знаю. Спогади про школу у кожного з нас хороші, бо це згадка про дитинство. Але в такій обстановці навряд чи можна думати про хороше.

Прип’ять нині це те місто, звідки хочеться швидше виїхати.  

Назавжди  залишився на станції

Один з працівників станції врятував від вибуху третій реактор. Василь Біц розповідає, що третій і четвертий блок  в одному приміщенні, тільки перегородка їх відділяла. Комунікації блоків зав’язані в єдине ціле. Один з чергових у ту страшну мить перекривав засувку. Там він і загинув.

-Якби він цього не зробив, рвонув би ще й третій блок, - пан Василь повторює слова фахівців.

Співрозмовник каже, що шукати тіло не було жодної можливості. Загиблий молодий чоловік був з Овруцького району Житомирщини. На будівлі встановили дошку з написом у пам'ять про нього. Там стоїть лампадка зі свічкою.

Василь Біц обслуговував на станції ліфтове господарство. Каже, там нараховувалося до 60-ти ліфтів. Окремі мали вантажопідйомність 3200 кілограмів. Багато пасажирський ліфтів.

-Після того, як ми отримали у Вінниці житло, до мене в гості приїхали колеги, з якими раніше працював на станції, - говорить пан Василь. – Вони залишилися працювати на станції. Отримали житло у Києві. Звідти їх підвозили на роботу. В той час на станції відчувався дефіцит фахівців. Не знаю, як їм вдалося  мене загітувати, але я теж повернувся на старе місце роботи. Працював вахтовим методом. Зупинявся у Києві у знайомих. Вранці з Дарниці нас забирав автобус з атомної. Працював до листопада 1988-го. Потім став хворіти і залишив роботу на АЕС.

У Вінниці Васль Біц влаштувався механіком у «Вінницяліфт». П’ять років тому вийшов на пенсію.

Звернулися до усіх президентів з вимогою повернути пільги

У Прип’ять приїздили члени організації «Чорнобиль-86» також з інших регіонів держави. Знову зайшла мова про пільги для чорнобильців – ліквідаторів і постраждалих.

Співрозмовник нагадує, що у 2016-му Верховна Рада прийняла закон, яким повернула раніше скасовані пільги чорнобильцям. Однак глава держави Петро Порошенко ветував закон. Тепер сподіваються на нового президента.

-Ми прийняли Звернення до всіх українських президентів, які у свій час керували державою, - говорить Василь Біц. – Ще раз нагадали їм ситуацію з відміною пільг. Просимо сприяти у їх відновленні.

Як стверджує співрозмовник, один з пунктів прийнятого ними документа, передбачає можливість повідомити про проблему керівників інших держав. Це станеться тоді, якщо у своїй країні їх не почують і не відновлять належний їм медичний і соціальний захист.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.