Пішов в АТО замість сина. Як колишній десантник з побратимами відбив у росіян трофей на колесах

Девятеро бійців з 30-ї бригади відбили у росіян армійський КамАЗ, але нагороди за трофей дісталися іншим

Наприкінці лютого нинішнього року Віталій Данилюк повернувся з Донбасу. Це був його другий період служби у 30-й окремій механізованій бригаді імені князя Костянтина Острозького. Перший раз пішов в АТО у 2014-му. Повістку з військкомату отримав його син. Батькові вдалося замість сина стати у стрій. У військкоматі переконав, що його досвід більше знадобиться у районі бойових дій, аніж молодого необстріляного хлопця. Строкову служив у повітряно-десантній бригаді у Болграді Одеської області.

Приїжджай, у нас некомплект

Так у 2014-му 43-річний Віталій Данилюк опинився у 30-й бригаді.

Разом зі своїм підрозділом захищав Дебальцевому. Зазнав поранення. Лікувався у Харкові, Житомирі, Вінниці. Переніс 16 операцій. Отримав третю групу інвалідності. Після лікування знову зайнявся фермерством. Постійно підтримував контакт з побратимами з «тридцятки». Каже, час від часу йому пропонували повернутися у рідну дев’яту роту 30-ї бригади.

— Коли хлопці сказали, приїжджай, у нас некомплект, я подумав-подумав і зібрався в дорогу, — розповів сьогодні у телефонній розмові 20minut.ua Віталій Данилюк. — З таким само проханням зверталися не тільки мені. Дехто з наших, який служив у 2014-2015 роках, також повернувся у свою дев’яту роту, щоб продовжити службу.

12 лютого 2019-го Данилюк уже був у бригаді. Відслужив два роки. Тільки недавно, 27 лютого 2021-го, повернувся додому. Про нинішню ситуацію на Донбасі каже так: «Перемир’я, про яке так часто повторюють високі начальники, існує тільки на словах. Про нього говорять, бо їм треба так говорити. Запитайте у хлопців, які стоять на передній лінії, тоді почуєте, яке там перемир’я. Можу сказати те, що бачив на власні очі, — війна на Донбасі не припиняється. Хто не вірить, поїдьте, подивіться, тоді все зрозумієте».

Віталій Данилюк зберігає вдома згадку про свою першу поїздку на Донбас. Це документ, що підтверджує участь у боях російської армії.

Захопили військовий КамАЗ

Технічний паспорт на автомобіль російської армії марки КамАЗ є доказом не тільки того, що техніка на Донбасі не з шахт, а доставлена з Росії. Наявність цього документа у нього підтверджує ще й те, що саме його група захопила у полон цей трофей.

За його словами, сталося це 24 лютого 2015-го приблизно о дев’ятій ранку. Автомобіль відбили з боєм у селі Нижнє Лозове.

— Нас дев'ятеро йшло у розвідку, — розповідає Віталій Данилюк. — Село знаходилося в низині. Там декілька хат, в яких ніхто вже не проживає. Росіяни заїхали на тентованому КамАЗі. Їх було більше, ніж нас. Вони не сподівалися, що їх застануть зненацька. Тим більше, що ми мали значно вигіднішу позицію: ми вгорі, вони внизу. Крім того, ми зупинилися біля старих дубів, що росли поруч із покинутою будівлею. Одночасно вдарили з гранатометів, потім з автоматів. Вони трохи відстрілювалися, але зрозуміли, протистояти у такій ситуації нема можливості, тому втекли.

Данилюк розповів, що вони викликали на допомогу БМП, аби взяти на буксир КамАЗ і на буксирі доставили у розташування..

У кузові 60 автоматів, а в кабіні планшет

За словами співрозмовника, у кузові КамАЗа було 60 автоматів. Більше вразила інша знахідка. Мова про планшет. Як стверджує Данилюк, найжахливіші кадри вони побачили на планшеті, що знаходився у кабіні. Там були кадри з убитими нашими військовими. Дивитися на тіла вбитих страшно. 

— Ще страшнішим виявилося відео, на якому ногами перекидають голову когось з наших військових, — каже Данилюк.

Запитую його, ви самі це бачили, чи вам тільки розповідали?

— Сам! Особисто! На власні очі! — з притиском у голосі чітко вимовляє кожне слово старшина.

Нагородили інших...

У групи старшини Данилюка  залишився техпаспорт на автомобіль з номером реєстрації, російською зіркою і написом  «Военная автоинспекция».

Коли добуксирували автомобіль у розташування, там був присутній начальник штабу підрозділу саперів.

— Він нам сказав, що машину треба відправити у Краматорськ, як доказ для розслідування Військовою прокуратурою, — продовжує Данилюк. — Ми нічого не мали проти. Обіцяв, що нас подадуть на відзнаку. Як було не вірити полковнику? Але час минав, а ми дізналися, що машиною вже користуються інші. То чого ми не могли залишити її в себе? Спочатку полковник відповідав на наші дзвінки. Пізніше дізналися, що винагороду за трофейний автомобіль отримали інші. У мене на згадку залишився техпаспорт. Планшет передали в СБУ.


Читайте також:

Акція у центрі міста та автопробіг. У Вінниці вшанували добровольців

«COVID-19 забирає кращих». Не стало вінницької вчительки Жанни Кремінської

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.