Тетяна Гарда: "Боюсь, але на скелю лізу!"

Нас там четверо – хлопці грають, а я співаю. Правда, зараз наш барабанщик змінив роботу, так що тимчасово не репетируємо. Раніше співала у гурті «Запасной выход», але він розпався.
Захоплююся історичною реконструкцією. У нашому місті офіційно існує три клуби історичної реконструкції: «Білий вовк» (він з’явився найпершим), «Аркона» і наш клуб «Кречет».

Ми займаємося реконструкцією західноєвропейського середньовіччя. Готуємося до поїздки влітку на фестиваль «Грюнвальд» до Польщі.
Мене дуже приваблюють яскраві та незвичні для нашого ока середньовічні костюми. Ми шиємо їх самотужки. Фасони беремо із старовинних книг та з картин. Правда, картини часом можуть ввести в оману. Буває, що художник малює не реальний костюм, а те, що йому підказала його власна фантазія.
 
Я вже пошила собі слов’янський наряд. А ще - стилізовану під вбрання 15 століття сукню - пишну, з глибоким декольте. До слов’янського костюму маю ще й саморобне намисто з кераміки, металу та скла.
Правда, натуральні тканини часом доводиться замінювати штучними, бо надто дорого виходить.
Якщо хтось хоче приєднатися до нашого клубу чи просто разом з нами їздити на фестивалі, можете телефонувати нашому керівникові Андрієві: (063)320-57-38.

Люблю танцювати, але мене більше цікавлять не сучасні танці, а дуже давні. Ходжу у клуб «Білий вовк», там ми розучуємо історичні танці. Намагаємося їх відтворити по історичних фільмах, по описах, які дійшли до нас у книгах.
Були на новорічному балу в Києві. Організував його київський клуб рольового моделювання «Переплуття». Це був гарний і веселий танцювальний бал: три години суцільних танців – вальси, польки, контрданси та інші. Крім вінничан, були ще гості із Дніпропетровська.

Я брала участь у відбірковому турі фестивалю «Червона рута» у 2008 році. Зайняла друге місце в номінації «Авторська пісня». Але в Київ поїхати не вдалося, завадила робота.
Ще коли навчалася в інституті, почала займатися скелелазінням. Тренувалася на базі турклубу «Меркурій». На тренажері не страшно, там висота всього зо два метри, а внизу – мати. А от на скелях трохи моторошно… Але саме тому й цікаво. Я дуже боюся висоти. Але долаю свій страх, виходжу на маршрут і починаю видряпуватися вгору по скелі. Дуже цікаві відчуття при цьому виникають.
 
Зараз періодично виходимо на скелі Каспича на Старому місті біля бази «Динамо». Туди з’їжджаються спортсмени з усієї України.
Двічі сплавлялася по Південному Бугові. Минулої зими ходила в похід у зимові Карпати. Зимові гори такі гарні! Трохи втомилася, але шкодувала, що вихідні так швидко закінчилися.
Їздила в печери «Млинки» на Тернопільщині. Це гіпсова печера завдовжки 41 км, четверта за довжиною в Україні.

Моїми екскурсоводами були дуже цікаві люди. Це – місцеві жителі, сімейна пара. Вони знають печери вздовж і впоперек, не водять стандартними маршрутами. Показують багато захоплюючого, знають чимало всіляких історій. Вони належать до команди «Тіні Гардаріки», яка займається організацією сплавів, подорожей у гори, різних екскурсій. У них є свій будиночок для гостей. Цієї зими теж хочу туди поїхати, от тільки зберу компанію…