Війна закінчиться, коли зберу сто прапорів
14 вересня Катерина Валевська вирушила із столичного Майдану у подорож по Україні. Жінка задумала акцію «Велика Українська Хода». Подорожує від міста до міста, вшановує пам'ять Героїв Небесної сотні і АТО, збирає прапори, які з’єднує вузликами між собою. Припускає, що коли збере сто жовто-блакитних полотнищ, тоді може закінчитися війна. Чому саме 100? Бо сто Героїв Небесної сотні.
- Україна потребує єднання, бо ворог стоїть на порозі, - ділиться думками з журналістом RІА пані Катерина. – Щоб йому протистояти, маємо взятися за руки, наші серця мають битися в унісон. А що я бачу у великих і малих містах? Крім патріотів, бачу зрадників, які хочуть знищити Україну й українців. Бачу таке, чого б краще і не бачити. Чую брехню перефарбованих запроданців. А тепер хочу, щоб вони почули мене, жінку з Майдану. Почули ті, кому нелюба мати-Україна. Я вам скажу так: «Ви - минуле і віджиле, ви вчорашній день. Ми не пробачимо вам жодного життя, відданого за Незалежність України. Бо настав Час Справжніх і Непереможних! Слава Україні і її Героям! Смерть ворогам!»
Ось який характер у цієї жінки! Силу духу вона загартувала під час подій на Майдані. Пані Валевська вже пройшла і проїхала 41 місто (станом на 10 листопада). Зібрала стільки ж прапорів.
-У кожному місті заходжу до міської ради, розповідаю про акцію, прошу виділити прапор, - каже пані Катерина. - Виходжу з ним на людний майдан і прошу бажаючих написати побажання рідній державі. Одночасно розкладаю усі раніше зібрані прапори, щоб люди могли відчути енергію від тих слів, які написали патріоти в інших містах. Моя мета – об’єднати Україну так міцно, як зв’язую вузлики на прапорах. Думаєте, завжди була такою? Зовсім ні. У мене був період, коли депресія так взяла за горло, що не знала, як рятувати себе. Вивела мене з цього стану ваша Вінниця (?!)
З вікна квартири дивилася на Собор і читала молитву
Співрозмовниця каже, що наше місто для неї стало місцем її другого народження. Вперше вона потрапила сюди у 2012 році. У важкому душевному стані.
- Я не знала, як здолати депресію, - розповідає пані Катерина. – Написала про свої душевні переживання в Інтернеті. Багато людей заспокоювали, дехто давав поради. Чоловік з Вінниці повідомив, що хоче зустрітися. Повідомив день, коли буде в Києві. Під час зустрічі запропонував приїхати до Вінниці. Сказав, що дуже добре у такому стані вирватися з великого міста, змінити обстановку, щоб набратися нових позитивних вражень, побути у спокої. Я ще не встигла нічого відповісти, як він дав у руки конверт, сказав, що там вистачить не тільки на дорогу. Залишив номер телефону.
Цей випадок шокував пані Катерину. Жінці тоді було 47. Незнайомий чоловік навіть не сказав, як його звати. Киянка все-таки наважилася вирушити в дорогу. На її телефонний дзвінок відгукнувся інший голос. Сказав, що йому доручили підшукати її квартиру. Знайшли кімнату на Соборній з видом на Свято-Преображенський собор.
- Хлопця, який шукав для мене житло, звати Єгор, - продовжує пані Катерина. – Він казав, що працює водієм, а свого боса називав Юреком. У Вінниці я провела два місяці, до 9 вересня. Щоранку ставала біля вікна, дивлячись на храм читала молитву. Потім милувалася набережною Південного Бугу. Ходила у церкви. Побувала у музеї Пирогова. Мені казали, що у тому місці особлива аура, і я справді відчула там полегкість.
Найбільше киянку вразило те, що незнайомий вінничанин, який перейнявся її душевним станом, повністю фінансував її перебування у Вінниці. Жінка бачила його один-єдиний раз у Києві. Коли від’їжджала, на вокзал її провів той само водій Єгор. Перед тим, як попрощатися, передав конверт. Сказав, що зробити це йому доручив його шеф. Жінка каже, там були гроші, як для неї, немала сума.
Цього разу пані Катерина прибула до Вінниці у вихідний. Добиралася з Хмельницького. Міськвиконкомівське начальство відпочивало. Вона зайшла в офіс «Батьківщини». Там її вручили прапор. Звідти пішла на Європейську площу. Розгорнула всі зібрані знамена біля пам’ятного знака Небесній сотні. Потім зупинилася на площі біля пам’ятника Шевченка. Теж спілкувалася з людьми. Від нас пані Катерина поїхала до Одеси, а далі - до Первомайська. Там проживає її син. По телефону повідомила, що має намір організувати у місті «Самооборону», бо місто не має такої організації. Мандрівниця має намір побувати на наших блок-постах у Маріуполі і Дебальцево. Каже, можливо, вдасться добратися на окуповану територію. Обдумує ще один непростий маршрут. Хоче показатися у Криму. Стримує те, що на кордоні можуть відібрати її багатство – зібрані у десятках міст прапори з дорогими для неї написами сотень людей.
- Нам би в столиці створити музей Єдності України, - каже жінка. – Зібрані прапори стали б його головними експонатами. Експонатів, що єднають українців у нас дуже багато. Якби ж то хтось допоміг втілити цей задум!..
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер
Вроде ей витина охрана настучала по башке, дали орденок...
И почетные проводы...
Неужели Украина не заслуживает лучших хероев?