Про нього майже неможливо знайти інформацію в інтернеті...
Він мав проникливий, чуттєвий голос і грав на віолончелі... Його пісні звучали у кіно, а Вікіпедія згадує про нього, як про актора.
А ми, на жаль, знаємо про нього зовсім мало...
Народився у Дніпропетровську. Потім, ще маленьким, мати привезла його до Ковеля, далі в Луцьк. Там він вчився в музичній школі, музичному училищі та став... фельдшером-акушером... Але зрозумів, що саме музика – його покликання, працюючи... вантажником у філармоніі.
В`ячеслав почав писати пісні у 14 років. Та чомусь довго це приховував. А у студентські роки, коли він під гітару їх виконував, всі думали, що це нові пісні Юрія Антонова.
У 90х роках він, як виконавець, бере участь у фестивалях ``Червона Рута`` та ``Золотий Шлягер``. А у 1998 році отримує Гран-Прі на ``Пісенному вернісажі``. З 1999 по 2001 рік його пісні були переможцями на популярному тоді ``Шлягері Року``.
Після 2004 року він майже перестав виступати на естраді, як виконавець і повністю присвятив себе композиторській дяльності. Писав пісні для гурту ``Дюна``, Наталіі Сєнчукової та багатьох російських і українських артистів.
Шлягерами тих років стали пісні `` Сповідь``, ``Ковток вина``, ``Віра, Надія, Любов``. Та найбільшу славу принесла йому пісня ``Соколята``.
Вона була написана для Василя Зінкевича, коли того покинула дружина з двома маленькими синами. Зінкевич так і не зміг її виконувати. А В`ячеславу ця пісня принесла шалений успіх.
Він був геніальним мелодистом. Кожну пісню писав з душею та надривом. Мабуть тому вона проникає у самісіньке серце кожного, хто її слухає...
Сьогодні йому б виповнилося 50. Для своїх рідних і друзів він назавжди залишився 43 річним, бо раптово пішов.. А його осиротілі ``Соколята`` продовжують жити і берегти пам`ять про гордість української музики...
