«Не спали, по 7-8 годин, бо ворог безперервно атакував» (соціальна реклама)
Готувався до великої війни. 2014-2022 роки – той період розглядав як заморожений конфлікт. Розумів, що Мінські угоди будуть порушені. «Руські» розраховували на зміну президента України і можливість домовитися. Точніше – нахилити нинішнього очільника держави. Нічого у них не вийшло. Тому пішли війною.
28 лютого 2022 року випускався з електромеханічного коледжа в Києві. З 2019-го працював помічником машиніста. Мав бронь, міг не йти в армію. Але сидіти вдома не міг. Хотів бути корисним. Пішов до ТЦК. Відмовили - не мав досвіду. Зателефонували за три місяці. Зітхнув з полегшенням – все вийшло. Ні батьки, ні дівчина про мої наміри не знали. Дізналися уже коли був у навчальному центрі. Мама і дівчина плакали. Але що треба було – чекати Бучі?
В березні 2022-го року в Маріуполі загинув мій найкращий друг. Кадровий військовий, контрактник. Це тільки посилило моє бажання піти і помститися.
Базову військову підготовку пройшов у «Десні». Не приховуватиму – було важко. Рахував дні до закінчення бзвп і потрапляння до військової частини. Паралельно пройшов навчання у Великій Британії і потім – на полігоні в Старичах.
Британські інструктори дуже компетентні. Пройшли гарячі точки. Викладали стисло і чітко.
Підписав трирічний контракт. Рік з них – артилеристом. Мали дві позиції – одна працювала стаціонарно, на місці. Інша – «мобільна». Стояли біля посадки, скинули координати, від’їхали на 500 метрів, розклалися, зробили постріл і назад. Важко довелося, коли «руські» стали ефективними у контрбатарейній боротьбі. «Прилітало», наш боєкомплект детонував, сиділи в бліндажі, очікували.
Був старшим навідником. Почув про набір пілотів. Захотів змінити спеціальність, розвиватися. Спочатку було умовно безпечно – скільки тих дронів «літало» 2023-го? А потім якось зайшов на позицію на шість днів. Ворожі бпла знищили шість наших машин. Дуже стрімко безпілотний компонент став розвиватися. Що говорити – навіть на «арті» вороги нині ставлять «ждунів».
Нічого складного у перекваліфікації не було. В комп’ютерні ігри грав змалечку, все оперативно опанував. Дрон dji – літати легко, сам тримає стабілізацію. Головне – мати бажання. Якщо працюєш на розвідку, треба терпіння і ретельно виважувати кожен крок. А не так - облетів «для галочки» ворожу посаду і «додому».
З часом, коли працюєш на скидах, з’являється неймовірний азарт. Знищуєш одну позицію, хочеш ще. Ворог обирає просту тактику - просто сунуть через поле. Ну, якщо сунетесь на нашу землю – отримуйте.
Але то ворожа піхота. «Руські» пілоти – справжні снайпери. Могли влучати в наші дрони навіть якщо ті були на висоті один кілометр.
З літа минулого року – я у 59-й бригаді. Командир екіпажу. Нічого у роботі особливо не змінилося. Навчаємо людей.
На Новий рік трохи перенервували. В ніч з 30 на 31 грудня КАБ «прилетів» прямо на позицію. Більш-менш обійшлося, один контужений. Один снаряд до «спального» місця метрів сім не долетів. Але найбільше докучають fpv-дрони. Задовбався від них бігати. Відсидіти на позиції порівняно легко. От заїхати і виїхати – це ризик. Добре, що у нас машини міцні і заїжджаємо тільки тоді, коли небо «чисте». Елементарні правила, яких неодмінно треба дотримуватися.
Важко не тоді, коли сидиш на позиції 12 днів, а якщо, заїхавши, ти починаєш її облаштовувати. Тоді виходиш на виліт сонний. Траплялося, що не спали по 17-18 годин, бо ворог безперервно штурмував.
Зі своїми «скидами» можу долітати прямо в тил противника. Бо це надважливо – «нейтралізувати» пілотів і позбавити підтримки «руських» піхотинців.
Жодних прогнозів на закінчення війни. Я тут і маю робити свою справу, щоб росіяни заплатили високу ціну за вторгнення. А якщо відпочити у відпустці, то найкраще – з дівчиною в Карпати гайнути.
«Снікерс», пілот 2 БПС «Інквізиція» 59 ОШБр
