Кожен автор напевно має свій потаємний секрет, якого пояснити не можна.
У когось вони з*являються на світ з великого кохання, з мрій і снів… У інших - розпачу і страждань… З нестерпного болю… Або ж з надії…
І, звичайно, у кожної пісні є своя неповторна історія.
Історія моєї пісні почалася п*ятнадцять років тому. Студент історичного факультету Вітя (нині відомий всім фронтмен гурту ТІК Віктор Бронюк) показав мені текст, слова якого зазвучали незрозуміло рідною мелодією. Тоді якраз починалися канікули і я поїхала в своє рідне Закарпаття. І от саме в потязі народилася пісня, яка стала для мене знаковою. Але я навіть уявити не могла, наскільки вона може бути актуальною! І як важко буде стримувати сльози, коли співаєш..
Вже рік наша країна страждає від війни. Страшної, безглуздої і нещадної…
Тисячі дітей залишилися сиротами… Тисячі жінок більше ніколи не зможуть обійняти своїх коханих чоловіків… І у серці не залишається нічого, крім невимовного жалю….
