Одна з найстаріших шкіл міста - друга міська загальноосвітня школа-гімназія знаходиться біля центрального парку імені Горького, на перетині вулиць Соборної та Хлібної. Втім, будівля набагато старша самої школи. Раніше тут була жіноча гімназія.
На початку 20 століття у Вінниці вже було реальне училище для хлопчиків, а дівчаток багаті батьки віддавали вчитися в інші міста. Вінничанам це не подобалось. І тільки при Миколі Оводові, якого тоді обрали міським головою, вирішили будувати жіночу гімназію.
Проектування приміщення віддали тоді ще не дуже відомому архітектору Артинову. Будівництво довірили вінницькому купцеві - підряднику Абраму Марянчіку, який збудував будинок за рік. У 1901 році будівництво гімназії завершили, з міського бюджету по тим міркам виділили шалену суму грошей.
Навчання в гімназії було дорогим, віддавали туди своїх дочок лише заможні батьки. Та в гімназії існували найсуворіші правила. Жоден батько не міг забрати свою дочку ні в театр, ні в гості без дозволу головної наглядачки. Висота мереживного комірця вимірювалася лінійкою, ранець тільки на плечах, довжина сукні строго обмежена, ліф застебнутий на всі десять гудзиків.
За радянської влади приміщення гімназії передали школі, в 1922 році році їй присвоїли ім'я Леніна.
Під час війни в гімназії влаштувалися батальйони української поліції.
Після війни на будівлю "кинули оком" вищі чини НКВС, але Михайло Стахурський (перший секретар в той час) відвоював цю будівлю.
За сто років будівля чимало змінилась. Був добудований третій поверх, трохи змінилися вікна і фасад будівлі. Але в цілому обриси залишилися всі ті ж, якими їх задумав Артинов.
Читайте також:
Вінницький педуніверситетет без вождів з різницею у п’ятдесят років
Вінницький залізничний вокзал з різницею в кілька десятків років
Торгово-економічний університет на місці Реального училища