Після того, як гулко прокотилися Сходом арабські революції (Туніс, Єгипет, Лівія), російська пропаганда не шкодуючи ні часу, ні грошей писала, говорила і показувала про те, якими технологіями американці влаштували державні перевороти у цих країнах. Якщо ці технології такі прості і відомі, то чому сама Росія не зробить пару революцій, наприклад, вАвстрії, Фінляндії, Норвегії чи навіть самих Сполучених Штатах Америки? Відповідь на це питання, можливо, сам того не очікуючи, допоміг знайти головний редактор російського журналу «Азия и Африка сегодня», академік Олексій Васільєв.
Майже три роки тому, влітку 2011 року, треба було підготувати матеріал на конференцію, і смикнув мене Шайтан прискіпливо подивитися на «арабську весну». Я взяв статтю ОлексіяВасільєва, «Цунамі революцій» в журналі «Азия и Африка сегодня» за березнь 2011 року, і приклав визначені ним причини східних революцій до нашої неньки-України. Вийшли дуже пророчі висновки, як для 2011 року. У цьому пості я додав ще порівняння з Російською Федерацією. Отримав не менш цікаві результати.
1. На перше місце серед причин революції Васільєвпоставив розрив між «верхами» і «низами». Наприклад, Єгипет дуже швидко розвивався. Приріст ВВП становив 5-7% на рік. Це менше, ніж аналогічні показники Китаю чи Індії, але значно перевищує середньосвітові показники. Однак плоди цього економічного зростання не діставалися масам. Ними користувалися тільки міліонери та мільярдери. Бізнес зрісся із державною верхівкою і ці декілька відсотків населення шалено багатіли, у тому числі, за рахунок приватизації найбільш привабливих шматочків державної власності, отримання земель, пільгових кредитів та співпраці із закордонним бізнесом. Нова «еліта» будувала для себе окремі квартали із полями для гольфа, охороною і всіма благами, якими користуються найбагатші люди Заходу.
В Україні сумарний статок 10-х найбагатших людей України був більший, ніж бюджет країни. В країні у 2011 році нараховувався 21 мільярдер у доларовому еквіваленті, а бізнес був тісно пов'язаний з державою.
Для порівняння, у Росії за даними Федеральної служби державної статистики РФ понад 80% населення – це злиденні і бідні, а 100 мільярдерів сконцентрували багатства більше, ніж увесь золотовалютний запас країни.
2. Напередодні революції близько 40% населення Єгипту жили на 1-2 долара у день. В Україні значна частина людей жила приблизно на три долара у день (мінімальна пенсія – дещо вище ста доларів на місяць). А якщо врахувати, що на забезпеченні людей, які мали близько 100 доларів, знаходилися ще утриманці, то ця сума ділилася на два, а то й на три. При цьому, «еліта» будувала закрите житло, купувала престижні машини, а телестудії все це транслювали на екранах.
Мінімальна пенсія у Росії сьогодні – не дотягує до 6000 рублів, у перерахунку на тверду валюту – близько 160 доларів. А багата еліта живе не гірше за арабських шейхів.
3. Кожного року на ринок праці у Єгипті виходило 700 тисяч нових робітників, і більша частина із них не отримувала роботу, а поповнювала чисельну армію безробітних. Достатньо розвинена система вищої освіти (якість якої постійно знижувалася) з року в рік випускала сотні тисяч молодих людей, які мали дипломи, мали деякі знання, мали амбіції, але не мали роботи. Молодь, що отримала освіту (чи напівосвіту) мріяла про машину, власну сім’ю, власне житло, а грошей на це все не було і навіть не передбачалося. Телебачення показувало чуже достойне життя, а добробуту більшості населення було далеко до цих картинок.
Українські вищі навчальні заклади давали щороку близько 550 тисяч випускників. При тому, що населення Єгипту налічувало близько 70 млн., а в Україні проживало близько 46 млн., співвідношення приблизно зберігалося. Як і те, що молодь не мала де застосувати свої дипломи!
Щороку в Росії близько 1,3 мільйона молодих людей отримують вузівський диплом про вищу освіту, при чому 40% з них юристи і економісти. Населення РФ становить близько 143 мільйона.
4. Освічена молодь активно використовувала для підготовки повстання сучасні засоби комунікації і координувала свої дії через «Facebook» та «Twitter». Це дозволяло за лічені хвилини поширювати гігантські масиви антиурядової інформації, і давало можливість координувати рух мільйонів та виводити маси на вулицю одним дотиком до клавіатури. Щоб зупинити рух інформації влада могла тільки закрити доступ до соціальних мереж. Але це вже, само по собі, робило загрозу вибуху народного гніву.
В Україні молодь проводила настільки багато часу в комп’ютерних соціальних мережах, що уже постійно говорили про залежність цих людей від віртуального спілкування. Якщо там постійно знаходяться сотні тисяч, а то й мільйони, людей, то чому ж було не використати близькосхідний досвід для організації протестних груп через Інтернет?
Про активність росіян у соцмережах і говорити нічого. Три з найпопулярніших мереж «Однокласники», «ВКонтакте» и «Мой Мир», взагалі, створені в Росії.
5. У державних структурах того ж Єгипту напередодні революції знизу догори і згори донизу процвітала корупція. Будь-який папірець, який потрібно було отримати із рук дрібного чиновника видавався за хабар. На вищому рівні розміри хабарів обраховувалися мільйонами доларів. Під прикриттям державного апарату колосальні гроші робилися просто «з повітря» завдяки масштабним фінансовим операціям. Міліонери і мільярдери, внаслідок політичних рокіровок, з державних постів уходили директорами великих корпорацій, а з бізнесу йшли на місця у парламенті та уряді.
У рейтингу TransparencyInternational, де рівень корупції оцінюється за шкалою від 0 до 10 балів, в якій 0 означає тотальну корумпованість держави, а 10 - фактична відсутність корупції, Україна в 2010 році отримала 2,4 бали. Це 134 сходинка із 178 країн. Згідно з соціологічними дослідженнями майже 70% українців хоча б раз у житті давали хабарі.
У рейтингу TransparencyInternational Росія у минулому році зайняла 146 сходинку із 180 країн.
Через два місяці у тому ж журналі «Азия и Африка сегодня», з якого ми зв’яли данні по близькосхідних країнах, з’явилася стаття, де запрошені «експерти» дружньо прийшли до висновку, що східноєвропейським країнам СНД такий революційний сценарій не загрожує, оскільки у нас принципово інша ситуація.
Але, якщо є однакові причини, мусять бути однакові наслідки. І ми ці наслідки отримали у 2014 році. В Україні був розрив між бідними і багатими.Була достатня кількість бідного, але високоосвіченого, населення, амбіції якого не співпадали економічними реаліями. І, нарешті, було достатнє поширення соціальних мереж для миттєвої комунікації і координації дій. В Україні сталася революція.
Російська пропаганда може скільки завгодно звинувачувати всіх «західних» диригентів революцій на Сході і в Україні, але створення «революційної ситуації» - це заслуга керівників тих держав, де пройшли революції. Не можна за таким сценарієм зробити революції у державі, де є сильний середній клас, немає корупції, забезпечуються і захищаються права людини (у тому числі, право на власність, на гідну винагороду за свою працю, тощо).
А от в Росії – можна! Революційна ситуація вже створена не гірша, ніж була у Лівії, Тунісі чи Україні. Ми свою революцію вже отримали. А російська влада може, поки що, далі співати мантру про «принципово іншу ситуацію».
Автор: Олександр Неприцький
