Українці їдуть за кордон. Через політику, чи через економіку

На заробітки наші громадяни їдуть до Італії, Іспанії, Португалії, Німеччини, Польщі. А от політичні діячі прагнуть виїхати до країн Східної Європи, зокрема, до Чехії.
Останній, хто туди потрапив – Олександр Тимошенко, чоловік екс-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, яка зараз сидить у тюрмі. До цього статус біженця у Чехії отримав екс-міністр економіки Богдан Данилишин.
А до цього емігрували з України такі політичні постаті, як колишній голова Держрезерву Михайло Поливанов, і Денис Олейніков, який змушений був виїхати з України у Хорватію через випуск футболок з написом: «Спасибо жителям Донбасса…».
Михайло Поживанов, Богдан Данилишин, Олександр Тимошенко і Денис Олейніков наполягають, що їх виїзд з України – засіб вимушений і політичний. І за кордоном вони не припинятимуть своєї політичної діяльності. Зокрема, Олександр Тимошенко у Чехії зареєстрував міжнародну громадську організацію «Батьківщина», Денис Олейніков у Хорватії - «Рух Розумних», а Богдан Данилишин створив організацію «Українська Європейська перспектива».
Зараз, з різних причин, у Чехії перебуває 171 біженець-українець. За даними Світового банку Україна перебуває у першій десятці країн-лідерів по міграції. Крім того, за інформацією цієї ж організації Україну залишили 6,6 мільйона громадян. Але до нас приїхали п’ять мільйонів мігрантів.

Ігор Ткачук (39)
голова обласної організації партії «Удар», депутат Вінницької міської ради
- Те, що зараз в Україні погіршилася ситуація зі свободою слова та демократією, напевно бачать усі. І говорити, що це не так, може тільки той, хто не бачить очевидного. Тому й прагнуть виїхати українці за кордон у пошуках більш сприятливих умов для життя. Крім того, ми бачимо згортання демократії у політичному аспекті. Зараз у тюрмі перебуває Юлія Тимошенко, у слідчому ізоляторі Юрій Луценко. Наш лідер партії «УДАР» Віталій Кличко вважає, що екс-прем’єр України Юлія Тимошенко і колишній голова Міністерства внутрішніх справ Юрій Луценко мають брати участь у парламентських виборах восени 2012 року. Це те, що стосується політики. А стосовно життя простих людей, то Партія регіонів, і їхній лідер Віктор Янукович, коли йшов на вибори, говорив, що кожному українцю стане краще жити «вже сьогодні». Але ми бачимо, що покращення життя, на яке усі ми сподіваємося, не відбувається. І, що дуже важливо: люди не повинні сидіти в тюрмі за політичні погляди. Якщо свобода слова і демократія згортається, то це впливає на усіх нас. На підприємців, політиків, простих людей. Згортання демократії не можна сприймати як щось, що не стосується кожного з нас. Зараз цей процес очевидний. Це видно усім. І звідси висновок – люди, що відчувають на собі повернення диктатури, прагнуть позбавитися цього. Багато хто бачить вихід з ситуації в еміграції. Але, на жаль, українців за кордоном не дуже хочуть бачити. Ми там потрібні як дешева робоча сила.

Владислав Старинець (36)
приватний підприємець, Партія регіонів
- Досить складно проаналізувати у короткому коментарі весь спектр причин, які змушують наших співгромадян шукати роботу за кордоном. Катастрофічний розвал вітчизняної економіки, який стався під час правління «помаранчевих», не міг не позначитися на ринку праці в Україні. Але за останні два роки команді Партії регіонів вдалося значно покращити стан справ, відновити економічний потенціал. Це не може лишитися непомітним – завдяки дотаціям з Державного бюджету покращується й інфраструктура нашого міста. Якщо ви їздите громадським транспортом, то не можете не помітити оголошення про набір на роботу. Ремствуючи з приводу нашої економічної ситуації, згадуючи сотні тисяч заробітчан за кордоном, варто порівняти це й з іншими країнами пострадянського простору. Наприклад, у державах Балтії цілком нормальним явищем є «опалювальна еміграція» - під час опалювального сезону комунальні тарифи так підскакують, що тисячі людей емігрують на кілька місяців (найчастіше – до Ірландії), наймаються на сяку-таку роботу, аби тільки відмовитися від опалення власних осель за захмарними тарифами. Що ж стосується так званих «політемігрантів», здобувачів політичного притулку, то цих представників тимошенківської команди ми бачимо у власних затишних оселях чи коштовних готелях з видами на Альпи чи Татри. «Наколядованого» під час прем’єрства Юлії Володимирівни їм явно вистачає на роки безбідного життя – ми ж не бачимо їх за роботою. Аби розуміти недолугість претензій на політичні переслідування, варто просто перенести вчинки фігурантів на реалії тих держав, офіційні речники яких надто переймаються проблемами України. Наприклад, було б цікаво послухати думку державного секретаря США з приводу появи футболок з написом на кшталт: «Спасибі штату Арканзас, за те що Клінтон…»

Геннадій Поліщук (32)
Віце-президент Бізнес-клубу MoneyFest
- Бізнес дуже чутливо реагує на ті виклики, які відбуваються у суспільстві. Сказати однозначно, що в Україні зараз відбувається скорочення демократії, напевно не можна. Крім того, бізнес, що активно працює, намагається не персоніфікуватися із владою. Підприємці прагнуть максимально бути віддалені від представників влади. Для того, щоб бізнес емігрував за кордон, зараз немає ніяких передумов. Підприємці прагнуть працювати у себе в державі. Бо усілякі переміщення дуже важко позначаються на бізнесі. Це потребує великих затрат. Ситуація для ведення бізнесу в Україні зараз не дуже сприятлива. Але не можна говорити, що нічого не робиться для поліпшення ведення бізнесу. Як би там не було, але прийнятий Податковий кодекс. Хоча цей закон і не ідеальний, але після змін, на яких наполягали громадські організації підприємців, цей закон став більш сприятливим для розвитку бізнесу.