Не моли нового царя

Він сидів позаду і не міг слухати кількагодинний звіт губернатора Олександра Домбровського, не коментуючи. Власне, „історичність” сесії обіцяли у прес-службі облдержадміністрації: „Губернатор зробить заяву”. Сподіватися, що Домбровський піде сам, було марно – втретє вже йде і не йде. Хоча мав би піти – після інавгурації президента, так вимагає закон.
"Якщо кругом ми перші, то хто ж нас троне?"
- Якщо кругом ми перші, то хто ж нас троне? Ніхто не троне, – ніяк не заспокоювався чоловік. - О, Мороз буде виступати – це мій друг, ми з ним дружимо з того часу, коли він проректором ще був, - із неприхованою гордістю мовив „чоловік з району”.
А тим часом, ректор медуніверситету Василь Мороз підходив до трибуни. Він більше говорив про здоров’я влади, одним словом – хвалив. „Я собі уявляю, як його вмовляли виступити, він же цього так не любить”, – із розумінням і співчуттям у голосі коментував „друг ректора”.
Виступив зі словами подяки і мер Вінниці Володимир Гройсман: „2009 рік область пройшла з гордістю”. Директор заводу „Кристал” Юрій Мазур говорив про своїх колег-мільйонерів з Бельгії і з жалем розповідав, що в Україні так заробити на діамантах неможливо – забагато контролюючих органів, але подякувати губернатору не забув. За співпрацю.
Народний кум Микола Янченко так розчулився, що аж заспівав з трибуни: „Я хвилююсь, тому мені легше співати”. А до цього так душевно розповідав про село, що воно живе попри все.
- Знаєте, як батько пояснював сину, різницю між бідою і горем? Біда – це коли пропала корова, горе – кудись дінеться Верховна Рада.
Однак, коли Домбровський перестане бути губернатором - біда це чи горе, не пояснив...
Зрозуміло, не міг не виступити екс-губернатор і „владний учитель” Домбровського – Юрій Іванов. Він співав оду губернатору, та філософськи нагадував: „Ми часто говоримо: час покаже. І він дійсно показує... Час робить нас такими, якими ми робимо свій час”.
Зал аплодував зверненню до Януковича
А час показував, що скоро обід – завершення сесії. Проте найцікавіше було попереду. До трибуни підійшов голова обласної ради Григорій Заболотний.
- А я вже водію подзвонив, під’їжджати! – обурювався „чоловік з району”, якому так ламали плани – вийти він вже не міг. Григорій Михайлович у притаманній йому манері розповідав про „органічну команду”, про вміння Домбровського „організовувати стиль”, дякував судовим органам і Божій ласці...
- Я скажу ще одну річ – вношу пропозицію доручити голові облради і головам фракції звернутися із заявою до Президента України Віктора Януковича залишити на посаді Олександра Домбровського. Зал аплодував. Але сидячи. Два рази проголосували: спочатку „за” – було 60, після другого разу – 64. Проте кількість проти теж збільшилася з двох до п’яти депутатів.
Незрозуміло була лише позиція фракції Партії регіонів – жоден із депутатів не виступив, не сказав ні слова з цього приводу. Тільки вічний опозиціонер Семен Ханук матюкався в коридорі: „Як так можна?! Ніхто не виступив, усі мовчать...”
У нас можна все. Олександр Домбровський вважає, що є лише два варіанти: або призначать розумного свого, або призначать нерозумного варяга, який стане ізгоєм, бо „експлуатуватиме вінницьку територію”.
Будемо чекати, що скаже на заяву вінницьких депутатів Янукович. До речі, його портрет кабінет Домбровського ще не прикрашає – відповідальний за протокол в обладміністрації ще не приніс. Але портрет Ющенка, поки що губернатор Олександр Георгійович забрав додому: „Я з ним п’ять років працював”.
Чи мав право забрати портрет - майно ОДА, мало цікавить, як і те, що казав Заболотний, що Домбровський був спочатку проти заяви до Януковича залишити Вінниччині губернатора.
- Не моли нового царя – правду кажуть люди, - сказав на це „чоловік з району”.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.