Влад Сорд: «Відбиваюся від атаки…». Про домашній арешт і розмову з мамою патріота

Влад Сорд в обласній бібліотеці під час заходу у память про Небесну Сотню На грудях — жодної нагороди. 2018 рік. Фото автора

Все почалося з акції протесту під будівлею офісу глави держави 20 березня. Вона відбувалася під девізом: «Не чуєш? Побачиш!». У той вечір правоохоронці затримали тільки одну людину. Нею виявився наш земляк Влад Сорд. Його підозрюють у побитті скла у дверях головної будівлі президента. Суд відправив затриманого під цілодобовий домашній арешт. А далі на затриманого посипалися звинувачення. Не за участь в акції протесту, а за деякі його дії в АТО.  Хто і за що ганьбить патріота?

Не хизувався розповідями про війну

Влад Стафійчук, який взяв для себе літературний псевдонім Сорд, заявив про себе оригінальною поезією. Його вірші з’явилися під час Революції Гідності. Пам’ятаю один фрагмент з інтерв’ю Влада одній з місцевих програм. На запитання, як йому пишеться, поет відповів: «Буває, рядки поезії сняться, тільки встигай запам’ятати, чи записати».

Хлопець з простої сім’ї з Піщанського району був активним учасником подій на Майдані у 2014 році. Звідти добровольцем пішов на Донбас. Далі детальніше повідомимо про те, в яких підрозділах служив і в яких гарячих точках побував.

У Влада талановита дружина, молода вінницька письменниця Вікторія Гранецька. Про неї уперше вінничани дізналися після перемоги у престижному літературному конкурсі «Коронація слова». Вони удвох створили видавництво «Дім з Химерами».

Бачив Сорда під час його зустрічей з читачами в обласній бібліотеці імені Тімірязєва, в обласному краєзнавчому музеї. Не було в нього на грудях однострою нагород, не хизувався він розповідями про війну. Зате з великою цікавістю говорив про поезію, літературу, читав власні твори.

Це все для того, аби зрозуміти, про яку людину йде мова.

Що каже про орден?

Інформація про звинувачення патріота стала несподіванкою для багатьох. Можна було б зрозуміти тих, хто ганьбить його за участь в акції протесту під будівлею президента. Але ж йдеться про інше: під сумнів поставили його участь у деяких подіях на війні, зокрема, у боях під Іловайськом, звинуватили у незаконному отриманні ордена Богдана Хмельницького. Ці звинувачення з’явилися в Інтернеті одразу після затримання Сорда. Потім їх винесли в ефір на каналі 1+1 у програмі «Право на протест».

Журналіст 20minut.ua звернувся до Влада з проханням висловити свою точку зору з приводу звинувачень. Він одразу відгукнувся. Каже, підсвідомо був готовий до такого розвитку подій. За його словами, це далеко не перша шалена інформаційна атака, спрямована на знищення репутації протестувальників, а заодне і добровольців, активістів, військових.

«Лайна вже накидали достатньо і продовжують далі це робити, — каже Сорд. — Все це для того, аби дискредитувати ветеранів, добровольців, активістів, патріотів. Стараються з усіх сил. Дуже важливо у таких ситуаціях звертати увагу, ХТО саме це робить».

На запитання, хто розпочав кампанію проти нього, розповімо далі, спершу просимо Влада роз’яснити ситуацію з двома фактами пред’явлених йому звинувачень.

Про орден Богдана Хмельницького. «Звинувачення в тому, що я не лікувався у Дніпрі, можна легко спростувати, зробивши запит до медичного закладу, обласної лікарні імені Мєчнікова, — говорить Влад. — Незважаючи на те, що цей факт легко спростувати, все одно кинули тінь, нібито я не перебував там на лікуванні. Про лікарню згадую ще й тому, що саме там мені вручили нагород у — орден Богдана Хмельницького.

Як це відбувалося?

— Одного разу до лікарняної палати зайшов чоловік у цивільному, запитав, хто тут Влад Стафійчук, підійшов і сказав, що я нагороджений орденом, який він мені тут же вручив, — розповідає Влад. — Хто це був, не знаю. Якби зараз показали його фото, упізнав би, звичайно. До ордена додали книжечку. Тепер розумію, що усі ці книжечки посвідчень вписувалися-виписувалися прямо там.  Було тільки моє ім’я і прізвище. Ще підпис значився. Книжечка не збереглася. Номер ордена 83075.

На груди начіпляв його один раз, про що шкодую. Чому? Бо я не офіцер і не учасник гідного подвигу. Тому мовчав про нагороду і не говорив, щоб її вписали до військового квитка, хоча міг це зробити під час служби в 93-й окремій механізованій бригаді Збройних сил. Не купив і тим більше не вкрав орден, бо на ньому є номер. Але з’ясувалося, що цей номер не фігурує у жодних наказах, він взагалі з «майбутнього».

Чому за безпідставну роздачу нагород добровольцям мають відповідати не ті, хто їх роздавав для підвищення свого політичного рейтингу, а ті, хто мав дурість взяти? 

Я ніколи не говорив, що орден вручав пан Гелетей. Це вже вигадка моїх опонентів. Про все інше розповів так, як це було насправді.

Не був в Іловайську?

В ефірі програми «Право на протест» чоловік на прізвище Микола Колесник, який назвав себе куратором батальйону «Кривбас», спершу заявив, що орденом Богдана Хмельницького Сорда не нагороджували, а далі сказав, що він не був в Іловайську.

— Якби у мене не відібрали телефон під час затримання, очевидці моєї участі в Іловайську знайшлися б одразу, — говорить Сорд. — Втім, і без того уже відгукнулися люди, яких я не знаю, але вони повідомляють, що упізнали мене, що бачили в Іловайську і вказують де і коли.

Сорд надіслав пост Олексія Середюка. Він колишній командир патрульної служби міліції особливого призначення МВС України «Свята Марія», підрозділ перебував у складі батальйону «Шахтарськ».

— Пам'ятаю 13 серпня, коли ми спробували штурмувати Іловайськ, — пише Олексій Середюк. — Владислава Сорда (Змія) я зустрів на останньому блокпосту. Він був з групою Правого сектора. Ми розговорилися і виявилося, що можна невеликою групою виломитися на штурм. Ми ж дуже переживали, коли наш батальйон висунуть на штурм. Бо ж могли залишити десь в тилах. Змій якраз належав до такої групи…Влад звернувся через мережі відгукнутися інших побратимів, які пам’ятають «бородатого з косою». Стверджує, що обов’язково буде продовження. Каже, підтвердити його участь в Іловайських подіях зможе не один побратим.

— На програму «Право на протест» не запросили жодного з моїх бойових друзів, — говорить Сорд. — Це теж неспроста…

Хто звинувачує?

Як стверджує Сорд, першим поширив негативну інформацію про нього чоловік на прізвище Микола Колесник. Називає себе куратором батальйону «Кривбас». Нема таких посад, уточнює співрозмовник. Але мова не про те. Обидва вони не знайомі.

Коли Сорд став з’ясовувати, хто такий Колесник, дізнався, що сам він з Кривого Рогу. Каже, раніше перебував у Партії регіонів, його пов’язують також з партією «Укроп». Влад називає його приятелем та бізнес-партнером Ігоря Коломойського та Вілкула. Звертає увагу на фотографію, де Колесника зафіксували у компанії з Вілкулом і так званим Хірургом, керівником московської організації «Нічні вовки», що її підтримує Путін.

— Уже цих фактів для мене достатньо, аби зрозуміти, що інформатака  з метою моєї дискредитації є замовною, — говорить Влад. — Дружина і друзі радять утримуватися від публічної дискусії з Колесником. Інша справа, якби це був так само учасник війни, тоді можна б розмовляти на рівних. Інакше нема смислу витрачати час і зусилля.

На запитання, чим займається під домашнім арештом, Сорд відповів так: «У ці дні лише відбиваюся своїми силами від атаки, висвітлюю інформацію про хлопців, котрим так само, як мені, вручили підозри, та політв’язнях. А ще треба готувати книги до Книжкового арсеналу, верстати, робити обкладинки…»

В Інтернеті Сорд виставив пост із переліком підрозділів, в яких служив, починаючи з 2014 року. Мова не тільки про Іловайськ. З переліку видно, що він побував у багатьох гарячих точках російсько-української війни. Навряд чи вдасться спростувати такий перелік.

Не виправдовуйся, Влад

— Не розумію, Влад, для чого ти виправдовуєшся? А головне — перед ким? — написав на своїй сторінці у Фейсбуці УБД Андрій Грачов. — Зі своєї колокольні твій вчинок під ОП не підтримую, бо мені не зрозумілі такі дії. Стосовно твого бойового досвіду не виправдовуйся. Ти бойовий хлопець і цього не можна заперечити. Я підтверджую, що ти служив разом з нами у складі 93-ї бригади. Тому неприємно, що починаєш виправдовуватися за бойовий досвід перед армією диванних патріотів. Посилай їх!..

У свій час у схожу ситуації потрапила ще одна патріотка. Ярина Чорногуз, внучка відомого письменника нашого земляка Олега Чорногуза, який нині проживає у Калинівському районі, теж пройшла війну. Коли разом з подругою поверталися з похорону військового з Волині, у маршрутці показували російський серіал. Дівчата попросили водія виключити. Пасажири не погодилися з цим. Водій висадив дівчат посеред поля взимку. Ярина у свій час також брала участь у пікетуванні офісу президента.

— Дуже добре знаю, що це таке, коли тебе оббріхують через твою політичну позицію, активність, відданість справі, твою здатність не мовчати, — пише Ярина Чорногуз. — Кампанія з дискредитації Влада Сорда, яку розгорнув колишній регіонал та нітрохи «незаангажовані» «плюси», є типовим зразком відвернення уваги від суті протесту на Банковій. Замість того, щоб говорити про незаконно ув’язнених Стерненка та ветерана Антоненка, тепер колупаються у бойовому шляху Сорда, починають бридкі розбори «хто більше, чи менше воював». І це тоді, коли бойовий шлях Влада, починаючи з гарячого 2014-го, та ті місця, в яких він побував пізніше, свідчать про нього як про справжнього бійця.

Нагороду передав поліції

Орден Богдана Хмельницьткого, про який згадували вище, Сорд передав поліції. Про це повідомляється на сайті обласної поліції.

— На учасника подій під Офісом Президента України складено адміністративний протокол за незаконні дії щодо державних нагород, — йдеться у повідомленні. — Дії вінничанина кваліфіковані за ст.186-1 (незаконні дії щодо державних нагород) Кодексу України про адміністративні правопорушення. Орден вилучено. Його разом з  матеріалами справи направлять до суду для прийняття рішення.

Крім тексту, додано відео розмови поліцейських з Владом Сордом.

— Ви готові віддати орден поліції? — запитує поліцейський. — Так, готовий, бо зацікавлений у встановленні тієї людини, яка мені його вручала.

Що розповіла мама?

Журналіст розмовляв з мамою Влада — Оленою Василівною Стафійчук. Жінка говорила з хвилюванням, не стримуючи сліз. Каже, вони до сина за орден вчепилися, а про те, що йому ще й 19 років не стало, а він уже був на фронті, про це ніхто не говорить. Дитина кожен день могла впасти від кулі, чи снаряду. Коли лежав у лікарні на лікуванні, жодного слова не сказав, що поранений. «У мене все нормально, мамо, — весь час повторював. — Від хлопців дізналася, що поранений.  Ще тоді почула, що йому вручили орден. А тепер ще й винним роблять».

Пані Олена каже, що особисто бачила книжечку до ордена.

— Владислав з Вікторією жили тоді у гуртожитку, — продовжує жінка. — Приїжджала до них на Новий рік. Вони встановили маленьку ялиночку, а кругом неї виставили нагороди. Я кожну з них брала в руки, відкривала книжечку. Думаю, під час переїзду з гуртожитку десь загубилася. Може, десь і є в коробках. Бо він мені вже казав, щоб вдома пошукала, але ж тут нема.

Мати згадує, якими справедливим ріс її син. Допомагав сільським бабусям, ходив копати їм городи, води принести. Приїдьте в село, почуєте про це. І завжди носив з собою книжку, так любив читати.

Читайте також:

Майдан. 18 лютого 2014. «Беркут» рушив у наступ - спогад очевидця

«Славко Чорновіл, з Черкащини», — представився однокурсникам. Спогад жмеринчанки про патріота

Це як «швидка» допомога, тільки не на землі, а в небі. У Калинівці буде пункт медичної евакуації

«Безвіз» в СРСР. Як 100 конгресменів США вимагали дозволити вінничанину виїхати за кордон

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.