Вінницька вулиця Коцюбинського - порівняно молода...

Родинну садибу заклав ще у 20-х роках минулого століття дід письменника, Максим Абаза. На безлюдній тоді околиці Вінниці, що й досі носить назву Замостя, він придбав ділянку землі й побудував хутір, назвавши його Абазівкою.З південного боку до Абазівки прилягав великий майдан, на якому збирався ярмарок. Вздовж східної межі садиби проходив Липовецький шлях (тепер вулиця імені Михайла Коцюбинського), а на північ і захід стелилися левади й баштани.У сучасних межах садиби Коцюбинських зберігся будинок, якому вже понад 170 років, комора, невеличка сторожка, частина саду. В рідній хаті Михайло Коцюбинський прожив з деякими перервами 33 роки, тобто дві третини свого життя. Так склалося, що матеріальна скрута примусила Гликерію Максимівну, матір письменника, розпродувати садибу по частинах. 1897 року, продавши хату й решту землі, Коцюбинські назавжди залишили Вінницю й переїхали до Чернігова.Батько Коцюбинського, Михайло Матвійович, був дрібним службовцем. Одружився він у тридцять три роки, через три роки овдовів, залишившись з двома доньками - Марією та Софією.У 1863 році одружився вдруге, з Гликерією Максимівною Абазою, яка також походила з дрібночиновницького роду. У Михайла Матвійовича від другого шлюбу було п'ятеро дітей, найстарший серед них - Михайло Коцюбинський.Про своє раннє дитинство Коцюбинський згадував у автобіографічному листі до видавництва "Вік" (1902 р.): "Дитячі літа мої пройшли дуже щасливо; первак - я був улюблеником у сім'ї, особливо з матір'ю, од якої я дістав її психічну організацію, чутку і вражливу. Ми були у великій приязні, і власне їй завдячую я нахил до всього гарного та любов і розуміння природи".Батько письменника обіймав посаду секретаря Вінницького повітового суду, а після судової реформи 1872 року він втратив роботу. Так почалися багаторічні мандри родини Коцюбинських по селах і містечках Поділля.На початку своєї літературної діяльності Коцюбинський писав і поетичні твори, зробив кілька перекладів з польської та німецької літератур. Та невдовзі він переконався, що поезія не його покликання, і зосередив свої творчі пошуки в прозі. Здійснити мрію про навчання в університеті Коцюбинському не пощастило. По смерті батька всі турботи про матір, братів і сестер лягли на плечі 18-річного юнака. Єдиним засобом до існування була приватна педагогічна діяльність.Починаючи з 1882 року Михайло Михайлович працює учителем-репетитором і швидко завойовує репутацію здібного педагога. Його запрошують навчати дітей у відомих та заможних вінницьких родинах. Авторитет Коцюбинського серед вінничан був настільки великим, що у березні 1888 року його обирають гласним міської думи.Хоча фактично М. Коцюбинський закінчив тільки Шаргородську духовну школу, він був одним із найосвіченіших людей свого часу. Письменник володів дев'ятьма мовами: трьома слов'янськими - українською, російською, польською, трьома романськими - французькою, італійською, румунською і трьома східними - татарською, турецькою та циганською. Восени 1891 року Михайло Коцюбинський екстерном склав іспит на звання народного вчителя при Вінницькому реальному училищі. Спостереження від практики у Лопатинцях, що поблизу Вінниці, допомогли йому створити знамениті "Fata morgana" та "Іntermezzo".

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.