Мовчання на місці, де він ходив: як вінничани вшанували «Грєнку» в річницю загибелі

Дар'я ДАЦКОВА

У Вінниці вшанували пам'ять про Назарія «Грєнку» — наймолодшого оборонця Азовсталі, який загинув рівно рік тому.
Хто запропонував ідею та як її реалізували — розповідаємо.

У вівторок, 6 травня 2025 року, у Вінниці відбулася пам’ятна акція на честь Назарія Гринцевича, відомого під позивним «Грєнка» — наймолодшого захисника Маріуполя, парамедика полку «Азов», бійця, який після російського полону продовжив службу, заснував підрозділ «Контакт 12» і командував взводом оптичних спостерігачів.

Він загинув у травні 2024 року, продовжуючи боротьбу за свободу України.

Захід організувала громадська організація «Вшануй», яка популяризує хвилини мовчання як форму суспільного вшанування загиблих героїв.

Акція відбулася синхронно із загальнонаціональною хвилиною мовчання об 9.00 ранку на одній із центральних вулиць міста — неподалік від школи, де навчався Назарій.

Біля рідної школи

— Ми хотіли, щоби ця акція була саме тут, бо це місця, якими ходив Грєнка, — розповідає координаторка акції у Вінниці Валерія Кузінська.

З її слів, ідея перенести акцію з середи, коли вона зазвичай відбувається, і приурочити її саме до річниці загибелі Грєнки виникла в однієї з учасниць.

— Ми зв’язалися з мамою Назарія — пані Маріаною. Вона схвалила проведення акції, дала кілька локацій на вибір, і ми зупинилися саме на цій, — розповідає організаторка.

А саме — це було неподалік школи Грєнки, на перетині проспекту Коцюбинського та вулиці Захисників Неба.

Знайомі та незнайомці

На акцію прийшли й друзі полеглого Героя, а також ті, з ким він ніколи не був знайомий, але для кого він є прикладом свідомого українця.

Наприклад, Марія Лігінчук пригадує, що Грєнка приходив на зустріч «Азову» зі студентами:

— Мене, на жаль, тоді не було, а невдовзі ми дізналися про його загибель. Це було так боляче. Він такий молодий. І ми, молодь, повинні нести пам’ять про нього. Це було важливо — сьогодні прийти, — сказала дівчина.

Культура пам'яті

Починаючи з грудня 2024 року, у Вінниці регулярно проходять «акції-нагадування» — мовчазні хвилинні зупинки просто неба, під час яких волонтери тримають таблички з написом: «Зупинись. Помовч. Вшануй».

Такі акції вже стали буденним проявом шани до полеглих захисників, і з кожним місяцем до них долучається дедалі більше містян.

— Ми бачимо, що люди починають більше усвідомлювати себе в культурі пам’яті. Ми бачимо, що вони стають більш пов’язаними з цією історією, вони відчувають, що це правильно. Я вважаю, що наша основна мета — дійти до того, щоб ніхто не виходив із табличками, а це було на рівні норми, — наголошує учасниця акцій Божена Ошовська.

Ба більше, рух підтримують і самі учасники бойових дій. Один із них, який представився позивним «Челентано», розповідає:

— Очевидно, що для того, щоб побудувати свідоме суспільство, його слід формувати на тих принципах і засадах, які обстоюють воїни-захисники, — каже чоловік. — Організатори акції — це, зазвичай, найсвідоміші люди у своєму місті. Вони розуміють контекст, розуміють дати, які є символічними чи трагічними. Вони вміють усе це поєднати. Але я хотів би попросити, щоб кожен знаходив для себе сенс о 9-й ранку — і не лише тоді — згадати про ту жертву, яку приносять наші співвітчизники.

І справді, акції поступово стають не окремою подією, а ритуалом. Уже кілька разів організатори фіксували ситуації, коли люди зупинялися о 9.00 самостійно — навіть без організаторів, поліції чи табличок. Вони знали, що саме в цей час — хвилина мовчання. У Вінниці вже сформувався інформаційний простір, у якому такі події підтримуються без зайвого шуму, але з глибоким сенсом.

— Це дуже простий спосіб пам’ятати, але водночас — дуже сильний. Він дозволяє кожному зробити свій внесок у спільну пам’ять, — підкреслює Валерія Кузінська. — Одна хвилина мовчання — не така велика жертва для нас, але це величезне визнання для тих, хто віддав усе.

У майбутньому у Вінниці планують проводити ще такі акції, приурочені до дат загибелі інших захисників, у тому числі знаних містян.

— Це не перша й не остання така подія, — каже Валерія. — Ми вже раніше проводили подібні акції. Наприклад, 30 квітня — до дня народження одного з військових, якого я особисто знала. Ми теж долучалися до акцій у пам’ять про Костю Юзвіка.

У кожному місті — свої герої, свої історії, свої вулиці, якими ходили — й більше не ходять. Але саме завдяки таким акціям ми пам’ятаємо, чому вони пішли на фронт. І чому маємо зупинитися — хоча б на хвилину.

Нагорода і пісня від Ярмака

Крім того, сьогодні відбулася церемонія нагородження Назарія Гринцевича. Йому присвоїли Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно). Нагороду передали його матері, Маріанні Колос біля могили Героя, на Алеї слави Сабарівського кладовища.

Також у мережі з’явилося відео, на якому відомий український реп-виконавець Олександр Ярмак виконує свою пісню «За териконами сонце встає» біля могили Грєнки. Сам музикант наразі також боронить Україну в лавах ЗСУ.