«Він захищав нас, маємо захистити його». Матір загиблого добровольця не захотіли вислухати в суді

Олексій Зіновєв добровольцем пішов в АТО, а добровольцям статус УБД держава не надає. Тому мати не отримала компенсації за втрату сина

-У які двері мені ще стукати? – запитує Ірина Зіновєва. – Я вже десять місяців оббиваю пороги різних кабінетів, пишу листи. Скрізь співчувають, але конкретної допомоги ні від кого не отримала.

За її словами, судді вважають, що це не їхня справа, цим має займатися  спеціальна комісія.

-Прошу в суді встановлення юридичного факту, тобто підтвердження того, що Олексій був у зоні АТО, - говорить пані Ірина. – Для цього зібрала документи з підрозділу, нотаріально завірені свідчення військових, з якими ніс службу. У суді відправляють до комісії, яка призначає статус учасника бойових дій. А в комісії кажуть, що добровольцям такого статусу не надають. Це треба робити через суд.   

Жінці розповідали  як встановлювали статус ще одному добровольцю –Євгену Костюку. Він теж загинув в АТО. Рідні Євгена саме через суд добилися справедливості. Пані Ірина теж подала заяву, але…

-В Апеляційному суді розгляд заяви призначили на 11 квітня, - розповідає Ірина  Петрівна. – На цю дату адвокат перебував у справах у Києві. Попросили перенести засідання на інше число. Написали заяви – і я, і адвокат. Однак у суді не зважили на наше прохання. Розглянули заяву без нашої присутності . Ухвалу міського суду залишили в силі.

Олексій Зіновєв, боєць батальйону ДУК «Правий сектор» загинув 13 червня 2018-го. На той час йому ще не виповнилося і 28-ми років.

-Те, що син загинув визнали, а те, що воював – не хочуть визнавати.  Хіба це справедливо? – запитує жінка.

День 13 червня став фатальним

Олексій Зіновєв служив у Добровольчому Українському Корпусі (ДУК) «Правий сектор». Підрозділ не увійшов до жодного з державних військових формувань. Через це матері не видають документи і не виплачують компенсацію за втрату сина-добровольця. Але ж він справді загинув!..

День 13 червня 2018-го став фатальним для Олексія. Як зазначено у розслідуванні, вранці він повертався з бойового чергування. Їхав на автомобілі. Що стало причиною аварії, мати не знає досі. Її син зазнав важких травм. Помер, коли його доставляли в лікарню. Два тижні не дожив до свого 28-го дня народження.

-Біда сталася о 7.40 ранку, - розповідає  пані Ірина. – Про це я пізніше дізналася. О десятій ранку мені зателефонували хлопці з «Правого сектора». Запитали, де мене можна побачити. Спочатку не зрозуміла для чого. Відповіла, що я на роботі. Після розмови подумала, мабуть, з Олексієм щось негаразд. Сподівалася, поранений, думала, в лікарні. Коли побачила, як хлопці вийшли з машини , а один з них тримав у руках пляшку з водою, мало не знепритомніла.

Вона й тепер, під ч ас розмови з журналістом, не стримує сліз і хвилювання. Жінка побувала у всіх державних структурах, причетних до оформлення документів учасника бойових дій (УБД).

Недавно їздила до Києва. Була у Міністерстві у справах ветеранів. Залишила документи. Їй запевнили, що уважно ознайомляться з ними і зроблять все, що у їхній компетенції, аби допомогти.

«Сину, коли додому?»  - «Скоро, мамо, скоро…»

-Мене скрізь розуміють, співчувають, але на ділі питання не вирішується, - говорить пані Ірина. – Необхідні довідки зібрала. Залишився один документ – рішення  суду про підтвердження перебування сина у районі бойових дій. Маю свідчення тих, з ким безпосередньо служив, а також двох бійців одного з армійських підрозділів. Це 57-а бригада. Їхні воїни стояли поруч з «Правим сектором». Хлопці підтвердили офіційно, що Олексій ніс службу разом з ними.

Такі свідчення надав солдат Ігор Коваль з 57-ї окремої мотопіхотної бригади.  Уточнив місця їхньої спільної дислокації – Піски, Водяне, Опитне. Там він і познайомився з нашим земляком. Його пояснення засвідчено нотаріально, отже, має силу юридичного документа. Такі само пояснення надав ще один боєць цієї бригади – кулеметник Віталій Андрушкевичус.

Серед документів,зібраних для суду, – копія наказу (від 05.07.2018) командира ДУК «Правий сектор» про відрядження Зіновєва у сектор «Д». Довідка про службове розслідування загибелі бійця.  «Олексій Зіновєв загинув внаслідок дорожньої пригоди в зоні ведення бойових дій біля села Миколаївка Покровського району Донецької області, коли повертався з бойового чергування до місця дислокації свого підрозділу», - зазначено у документі. Мати зібрала також довідки з лікарні – лікарське свідоцтво про смерть сина, посмертний епікриз з медичної картки. Навіть додала фотознімки, зроблені під час перебування Олексія в АТО.

-Побратими Льоші повернули мені його планшет, - каже пані Ірина. – На ньому не висихають сльози: відкрию, гортаю знімки і плачу…  

Жінка зберігає інтерв’ю сина, записане на відео одним із журналістів у зоні АТО.

-Нема часу додому поїхати, - говорив Олексій журналісту. – Одну машину відремонтуєш – друга ламається. Двигуни горять. Не витримують великого  навантаження. Коли вивозять «трьохсотих», видавлюють з техніки всі сили.

Щоразу під час телефонної розмови мати запитувала Олексія: «Сину, коли додому?» - « Скоро, мамо, скоро…» - чула у відповідь.

Обожнював ретро-автомобілі

Олексій Зіновєв мав диплом правознавця, закінчив Вінницький кооперативний коледж. Мама каже, за спеціальністю не працював. Змалку цікавився ретро-автомобілями. Пізніше дитяче захоплення переросло у професію.

-Він днями пропадав, відновлюючи старі машини, - говорить пані Ірина. – Не знаю, чи є у музеї ретро-автомобілів така техніка, якої б не торкнулися його руки.

Влітку 2017-го знайомі попросили Олексія відремонтувати автомобіль для АТО. Потім було ще одне прохання. Мовляв, буксирувати техніку на мирну територію накладно і в часі довго, на місці робити це простіше. Олексій був безвідмовний. Поїхав допомагати бійцям. За словами мами, 2 липня 2017-го він повідомив, що добрався до місця. Мати думала,  відремонтує автомобіль і повернеться, але…

Будемо повторно звертатися до суду

Адвокат Олексій Білошкурський:

-Кожна людина має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод  чи законних інтересів, - розповідає адвокат. -  Це передбачено ч.1 ст.4 ЦПК України. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суд розглядає в порядку окремого провадження. Саме з такою заявою зверталася до суду першої інстанції мати загиблого бійця – встановити факт участі  у бойових діях. Не  визнати його учасником бойових дій, а юридично зафіксувати сам факт перебування в АТО..

Іншим способом, як через суд, підтвердити це нема можливості. Підрозділ, в якому служив Олексій Зіновєв, не входить до складу державних формувань. Тому на його бійців не поширюється дія закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Залишається судова інстанція.

Стосовно Апеляційного суду, то дійсно Кримінально-проесуальним кодексом передбачено, що суд може розглянути заяву без участі позивача і адвоката. Але ж  йдеться про жінку, син якої захищав країну, захищав нас з вами і суддів в тому числі. Хіба так складно було  перенести розгляд на іншу дату і з поваги до матері загиблого захисника країни вислухати її аргументи?

Будемо писати касацію. Бо рішення незаконне і по процесу і по матеріальному праву. В апеляції оскаржували ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження. Однак Апеляційний суд залишив у силі рішення міського суду.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.