Великодні традиції: з чого все починалося і що змінилося? Розповідають фахівчині

Фото з архіву 20minut.ua

У Центрі історії Вінниці сьогодні, 29 квітня, організували передвеликодню бесіду й розглянули вікові й нові традиції цього свята. Про особливості Великодня говорили етнологиня, викладачка Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського Наталя Жмуд і дослідниця гастрономічної культури, засновниця проєкту «Їжа культура» Олена Брайченко.

Великдень, Пасха чи Воскресіння Господнє?

Перше з чим варто розібратися — це різниця між трьома назвами одного свята. Етнологиня Наталя Жмуд зазначає, що тут мова йде про три різні історії, які тісно між собою переплелися і мають в основі однаковий меседж — воскресіння.

І розпочинає пояснювати вона саме з назви «Великдень».

— Це у наших предків-слов’ян був дуже важливий день. День, коли вони дякували божеству, дякували сонцю, — говорить Наталя Жмуд. —  Він збігається з днем весняного рівнодення, 22 березня, і має символіку воскресіння і відродження весни. 

Ще з тих часів і до тепер передаються усім відомі обряди. 

— Хліб, який пекли як жертвоприношення, яйця розписували як концепт початку світу, готували, так званий,  великодній кошик і освячували продукти, аби божество було добрим і урожай гарним, та обливалися водою для очищення, — перераховує вона. — Тобто, ми бачимо, що ця система склалася ще дуже-дуже давно.

Що стосується назви «Пасха», то воно, за словами етнологині, означає умилостивлення і звільнення.

— Пасха є одним із ключових свят у юдеїв, — продовжує вона розповідати. — Якщо дослівно перекласти з древнього івриту, то це звучить як «пройшов повз». Насправді мова йде про дуже відомі перекази — 10 страшних кар, які наслав Бог на Єгипет через те, що фараон не відпускав євреїв із рабства. 

Десята кара була найстрашнішою. Господь прийшов уночі та вбив первістків.

— Це були людські діти й діти худоби, — уточнює Наталя Жмуд. — Лише проминув він будинки, в яких жили євреї. І таким чином у черговий раз сказав, що їх треба відпускати, тому що подальші кари будуть страшніші. На сьогодні, як я знаю, це дуже шановане свято, воно трактується в юдеїв як свято свободи. 

Але і у Пасці є певна семантика воскресіння.

— Якщо сягнути ще в глибину, то ми знаємо про таке свято, яке на початку весни святкували кочові племена давніх євреїв, і воно було пов’язане з тим, що в якості жертви забивали первістків худоби і таким чином дякували божествам, які опікувалися скотарством, — каже вона далі. — І що цікаво, так воно святкується і сьогодні: забивають ягнятка або козенятка і в родинному колі святкують Пасху…

А ось говорячи про третю назву, тобто про Воскресіння Господнє, маємо розуміти  вже християнське навантаження і воскресіння Христа. 

— Як ми знаємо, християнство бере початок з юдаїзму — відома всім секта есеїв, — розповідає викладачка педагогічного. — У долині Кумран у 40-х роках минулого століття археологи на березі Мертвого моря розкопали всі всесвітньовідомі кумранські сувої, які підтверджують, що есеї були причетні до заснування християнства й були цими першими християнами. Тож, коли ми говоримо про ці три назви, бачимо, що кожна складова, кожен відтінок історії залишив свій відбиток. 

За її словами, у результаті це призвело до певного синтезу, того, що ми можемо назвати народним християнством.  

— Скажімо, говорячи про воскресіння, для землероба це перш за все буде про воскресіння природи. Тому тут дуже чітко простежується пантеїстичний контекст, де бог є і природою, — додає Наталя Жмуд. — Зараз люди більше тяжіють до предметно-дійового сприйняття, тобто нам важливі саме дія і предмет. Навіть той великодній кошик, як наявність кошика і концепція кошика, — це предмети й певні продукти, яким ми і так надаємо оздоровче значення, а після освячення вони ще й отримують магічне. 

Як розмірковує спікерка, передвеликодні й післявеликодні обряди справді значимі, але вже не на ідейному рівні, а рівні виконання. Мовляв, коли ми виконаэмо якийсь ритуал, то Господь це обов’язково побачить.  

Коротко резюмуючи виступ Наталі Жмуд, можна сказати, що великою кількістю давніх традицій люди продовжують користуватися досі. Та, зрозуміло, з плином часу, вони дещо змінилися або ж змінилося саме ставлення до них.

Нове слово у випіканні пасок

На думку дослідниці Олени Брайченко, Великдень — це не стільки про те, що ми маємо на столі, скільки про нашу з цим взаємодію. І з часом ця взаємодія трансформувалася.

— Це вже загальна тенденція, що приготування до Великодня скоротилися у часі. А ще за останні кілька десятиріч відбулась інша суттєва зміна, — говорить вона. — Раніше відчувався величезний вододіл між звичайними днями і святами (не з точки зору релігійних переконань, а життєвого ритму), і паска з яйцями були певним моментом включення людини вже у  процес безпосереднього свята. Та, враховуючи, що сьогодні дійсно багато людей, які святять паску, не дотримуються посту й так далі — вони розбавляють цим різницю між повсякденним і святковим ритмом.

Щобільше, сучасний світ і переплетення різних культур серед іншого призвело до того, що споживачі починають очікувати від пасок додаткових смаків, додаткової краси й додаткових вражень.

— І якщо помножити це ще й на маркетинг, на діяльність приватних пекарень, блогерів, шеф-кухарів, які випікають паски на продаж — ми бачимо ціле розмаїття нових пасок, яких ще 20-10-5 років тому не було, — переконана вона. — Ми маємо віддати належне й розуміти, що в усьому світі народна культура, спадщина — це не лише те, що існує саме по собі, це явища, які комерціалізуються. До цього можна по різному ставитися, але це є.

І справді, здається, що тепер не модно випікати звичайні паски. Господині й професійні кухарі змагаються в оригінальності рецептів, додаючи до традиційних все нові й часто неочікувані інгредієнти. 

Ми ділилися такими цікавинками у матеріалах:

• Класична, сирна, шоколадна. Знані вінничани діляться рецептами великодньої паски та хліба
• Олена Павлова про особливу паску з шафраном й родинну історію російсько-українського кохання
• Марина Боржемська: «Додайте йогурт та вівсяне борошно — і паска вийде неповторною»

— Можна триста разів посипати голову попелом, журитися, що традиції занепадають, і говорити, що українці вже не такі, як були раніше, та потрібно розуміти, чому так трапляється, — продовжує Олена Брайченко. — Тому сучасні паски з кремом чи у формі тістечок теж мають місце бути.

Звертає вона увагу на ще один важливий аспект. Якщо раніше господині повинні були самостійно пекти паски, то зараз з цим можуть допомогти крамниці. Для сучасних жінок, які працюють на роботі, доглядають за дітьми й мають інші хатні обов’язки, а від так фізично не можуть за один четвер все приготувати — це справді необхідна «паличка-виручалочка». 

Що символізує великодній кошик?

Питання великоднього кошика та його вмісту, за словами дослідниці гастрономічної культури, — це ще один наріжний камінь для досліджень і розмов про те, що це значить для відчуття проживання цього свята.

— В етнографічних записах ХІХ-початку ХХ століття ми весь час зустрічаємо і фіксуємо, що церква намагалась якимось чином роз’яснити людям, що не варто нести до церкви і кабанчика, і ковбаску, і все, що в тебе є, — зазначає Олена Брайченко. —  Але це були марні спроби й час це довів. 

Сьогоднішній день показує, що великодній кошик набуває дещо іншого значення.

— Він стає атрибутом розповіді про себе, свої смаки, вміння, достаток, естетичний смак, — перераховує вона. — Все це посилилося наявністю соцмереж і миттєвої реакції після фотографування і викладання у мережу. А від так кошик — це вже не лише презентація себе своїм сусідам, близьким, людям у церкві, але й усім друзям, колегам, родичам, які підписані на вас у різних соціальних мережах. 

Проте подібні настрої були притаманними людям завжди. І 100, і 200, і 300 років тому господині переживали за свої кошики й намагались показати себе в кращому світлі. Просто зараз, через шалену віртуалізацію, це стало ще помітніше й ще відчутніше.

Про цьогорічні ціни на продукти з великоднього кошика, нагадаємо, ми писали у матеріалі:

• Що по чому? Перевірили, у скільки вінничанам обійдеться Великодній кошик

Та насправді, говорячи про свято Великодня, важливо пам’ятати його глибинний і світлий сенс.

— Традиція святкування Великодня — це світле свято, — наголошує Олена Брайченко. — І дійсно можливість у сучасному світі призупинитися і зустрітися з рідними!

Подивитися повну передвеликодню розмову можна на facebook-сторінці Центру історії Вінниці.

Читайте також:

В людський зріст: погляньте, які велетенські писанки встановили у центрі Вінниці

Історія у світлинах: що відомо про Літин 100-річної давнини і його мешканців?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.