Історія речі. «Світ, мій дзеркальце, скажи» або Півцарства за люстерко
Перші прообрази дзеркал людству були відомі ще 7500 років тому. Найстаріші «дзеркала» - знайдені в Туреччині поліровані шматки обсидіану (чорне, темно-сіре, коричневе вулканічне скло). У цей час і в інших частинах світу люди намагалися роздитивитися своє відображення в металах - сріблі, золоті, олові, гірському кришталі і навіть воді. Від свого відображення у воді, за грецькою міфологією, не міг відірватися самозакоханий Нарцис. А Медуза Горгона перетворилася на камінь, побачивши своє зображення у відполірованому до блиску щиті Персея.
Взагалі, в архаїчних культурах на багатьох дзеркалах, знайдених археологами, виявляють сакральні символи. Так, однією з магічних властивостей дзеркала було відображення ворожих намірів.
Тож цілком ймовірно, що начищені до блиску металеві обладунки на воїнах не лише захищали від ударів мечів та списів. Воїн у сяючій броні виглядав невразливим для злих намірів супротивників і злих духів. І не випадково навіть ще в 16 столітті металева пластина, що розміщувалася на грудях лицаря, називалася зерцалом.
Але, насправді, в жодному доісторичному дзеркалі людина не могла розгледіти себе як слід, не кажучи вже про те, що ці «люстерка» не передавали в повній мірі пропорції та відтінки кольорів.
І тільки в 1279 році з’явилося справжнє дзеркало. Його винахідником вважається францисканець Джон Пекам, який здогадався покривати скло тонким шаром свинцю. Майстер видував велику кулю, вливав в трубку розплавлене олово (іншого способу з'єднання металу зі склом ще не винайшли), а коли олово розтікалося рівним шаром по внутрішній поверхні і остигало, кулю розбивали на шматки. Перше дзеркало було недосконалим: увігнуті осколки злегка спотворювали зображення, але воно стало яскравим і чистим.
Звісно, виготовленням дзеркал займалися алхіміки середньовічної Європи. Їх дослідження таємниць природи - наукові дослідження і духовне самовдосконалення були невід’ємні. Сама назва речовини, що покриває скло - амальгама (з’єднання різнорідного) - спочатку мала езотеричне значення. Сам процес виготовлення дзеркал був оточений таємничістю. І справа тут не тільки в комерційній таємниці або в отруйності ртутних парів, що використовувалися у той час для виробництва дзеркал. Воно ніби відкривало простір потойбічного. Достатньо згадати про те, що в Середньовіччі у вироку однієї французької відьми серед переліку її магічних пристосувань фігурує і осколок люстерка. А різдвяні дівочі ворожіння на дзеркалі - на судженого ворожили і дворові дівчата, і панночки...
Але йдемо далі. У XIII столітті в Голландії освоїли кустарну технологію виробництва дзеркал. За нею пішли слідом Фландрія і німецьке місто майстрів Нюрнберг, де в 1373 році виник перший дзеркальний цех. Згодом венеціанські брати Данзало дель Галло викупили у фламандців патент, і Венеція цілих півтора століття утримувала монополію на виробництво відмінних венеціанських дзеркал, які варто було б іменувати фламандськими. Але саме венеціанські дзеркала відрізнялися найвищою якістю. Справа в тім, що майстри додавали в них золото і бронзу, тому всі предмети в дзеркалі виглядали навіть гарніше, ніж насправді. Все дзеркальне виробництво, людей і майстерні, переселили на острів Мурано - звідси знамените “муранське скло”. І у 1454 році венеціанські Дожі видали наказ, яким заборонялося майстрам дзеркальної справи залишати країну, а тим, хто це вже зробив, веліли негайно повернутися на батьківщину. "Неповерненцям" погрожували карами щодо їх рідних. Слідами втікачів посилали вбивць. Венеціанці тримали свою технологію в секреті, що створювало й високу ціну на них – дзеркала були фантастично дорогими.
Людовик XIV не звався би “Король-Сонце”, якби не був схиблений на дзеркалах. Саме в його час у 18 столітті фірма «Сан-Гобен» розкрила секрет венеціанського виробництва, після чого ціни на дзеркала різко впали.
А сталося це так. За свідченням французького міністра фінансів Кольбера, венеціанське дзеркало розміром 115 на 65 сантиметрів у срібній оправі коштувало 68 тисяч ліврів, у той час як картина Рафаеля такого ж формату - всього три тисячі! Вартість одного дзеркала дорівнювала вартості невеликого морського судна. Міністр вважав, що дзеркала загрожують країні розоренням. Це не було перебільшенням. Французькі аристократи, вихваляючись один перед одним своїм багатством, щоб купити дзеркало, іноді були вимушені продавати цілі маєтки. До цього ж всього, на один з придворних балів королева з'явилася у сукні, усипаному осколками дзеркал. Від неї виходило сліпуче сяйво, але ця "пишність" занадто дорого обійшлася країні. І тоді Кольбер зважився на крайні заходи. Він послав своїх довірених осіб на острів Мурано. Ті підкупили кількох майстрів і потайки вночі вивезли їх на маленькому човнику до Франції. Незабаром у французькому містечку Тур ля Віль з'явилася перша в Європі дзеркальна мануфактура.
Тоді ж стали виготовляти великі дзеркала в людський зріст, маленькі для дам, які носили їх на ланцюжку на поясі, і у вигляді картин, в красивих рамах. У середині 18 століття вже дві третини парижан обзавелися власними люстерками.
На Русі майже до кінця XVII століття дзеркало вважалося заморським гріхом. Люди благочестиві його уникали. Церковний собор 1666 взяв та й заборонив духовним особам тримати в своїх будинках дзеркала. З’явились вони у широкому вжитку в епоху Петра I. Великий цар започаткував багато нових ремесел, в тому числі і скляне. Попит на віконне скло, дзеркала і посуд був дуже великий. Причому в Росії дзеркальні скла робили такими величезними, що це викликало здивування у багатьох країнах.
Через сто років, у 1835 році, німецький професор Юстус фон Лібіх відкрив інший спосіб виробництва дзеркал. Для цього він почав використовувати срібло – і дзеркала стали більше ясними і блискучими.
Можливість бачити себе з боку призвела до колосальних наслідків: європейці стали більше контролювати свою поведінку і навіть вираз облич), зросла емансипація окремої особистості, посилилася філософська рефлексія - саме це слово має значення “відображення”. Коли в Європі наприкінці XIX століття виникли проблеми з самоідентифікацією людини, це знайшло вихід у підвищеній увазі до дзеркала.
З початком ХХ століття дзеркала втратили свою екзотику і стали звичним предметом домашнього вжитку. Сьогодні їх широко застосовують і в техніці. У наші дні за допомогою відбитих сонячних променів варять метал, обігрівають будинки, готують їжу, підвищують врожаї, будують телескопи, прожектори, маяки, мікроскопи, телеоб'єктиви, оптичні резонатори, фотоапарати, лампи розжарювання і... Неможливо перерахувати всі сфери застосування цього, здавалося б, "легковажного" ??винаходу людини!
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
Сьогодні у Вінниці
Найчастіше
Ваші відгуки про послуги у Вінниці
