Будинок здали, а газ, воду та світло не підключили

До їх осель не були підключені ні газ, ні вода, ні електрика. Усього довелося добиватися самим. „А недавно біля під’їзду ще й перерізали у двох місцях газову трубу, яка йде до наших квартир…”

Зникнення документів
У грудні 2007 року мешканці під’їзду №5 на Чехова 8-А отримали ордери на вселення у свої квартири. Ті, хто до того винаймав житло, одразу завезли найнеобхідніші речі і стали обживати помешкання. «Ми платили немало за найману квартиру, тому роздумувати не було чого, - каже один із військових, запрошуючи у свою двокімнатну квартиру. – До кінця ще так і не облаштували житло, але ті, хто жив на квартирах, свій куток цінують по-особливому».
Найбільшу незручність відчували через відсутність блакитного палива. Доводилося користуватися електроплиткою. Але одного разу, повернувшись зі служби, господар ще з вулиці звернув увагу на відсутність світла у квартирі. Таким ж темними були вікна у під’їзді загалом.
- На ранок діти пішли напівголодні до школи, а ми не з кращим настроєм на роботу, - каже чоловік. – Я зразу подзвонив до енергетиків у міський РЕМ. А там відповідають, що на ваш під’їзд не оформлені необхідні документи, тому й відключили. На моє запитання, хто і де їх повинен оформити, сказали, що це справа не жильців, а будинкоуправління.
У будинкоуправлінні (БУ), за словами співрозмовника, послалися на зайнятість та малу кількість працівників. Тому жильці зробили необхідну роботу самі – переписали показники лічильників у всіх квартирах, склали список мешканців, - чиновникам БУ залишилося лише печатку поставити.
Після того вирішили добиватися підключення газу. Адже у всіх інших під’їздах жильці користувалися ним, а тут… У тому ж БУ начальник Олексій Кузьменко дав недвозначну відповідь: „Поки всі не заселяться, газ не включать».
- У нашому під’їзді є такі військові, які живуть в інших містах, вони вже звільнилися з армії, але тільки тепер дочекалися нарешті квартири, - продовжує співрозмовник. – Коли вони приїдуть до Вінниці і чи взагалі приїдуть, знають лише вони самі. Виходить, що у наш під’їзд ніколи не подадуть газ?
Пішли військові оббивати пороги керівників газових організацій.
- Непроста це справа знайти у них крайнього, - кажуть мешканці під’їзду, які приєдналися до розмови з кореспондентом. – Врешті-решт, нас «порадували», сказали, що документів на газифікацію нашого під’їзду нема. Де поділися? Не знають…
Після цього військові написали скаргу на ім’я начальника квартирно-експлуатаційної частини. Розповіли про свої митарства, про те, що у БУ навіть пальцем не поведуть, щоб допомогти людям. У КЕЧ з відповіддю не поспішали. Почали з’ясовувати, кому доручено перевірити їхню скаргу. З’ясувалося, вона у начальника житлової групи пана Миколи Кузьменка. Він не лише однофамілець начальника будинкоуправління. «Це його батько», - кажуть мої співрозмовники. Як батько перевірив роботу сина, жильці так і не дізналися. За їхніми словами, відповіді на скаргу вони так і не отримали. Відведені для цього терміни вийшли давним-давно.

«Ледаче будинкоуправління»
- Ви організуйте нам зустріч з начальником будинкоуправління паном Кузьменком, і тоді переконаєтесь, що вирішення усіх негараздів мешканців цього будинку залежить саме від їхнього управління, - зазначив у розмові з кореспондентом «RIA» начальник Вінницького інженерно-будівельного управління Валерій Коробков. Саме це управління зводило будинок на Чехова 8-А.
- Схема взаємовідносин дуже проста, - уточнив Валерій Коробков. – Ми, будівельники, поки споруджуємо будинок, укладаємо тимчасові договори на постачання електрики, води, газу. Після завершення робіт перевіряємо усі системи. І лише тоді передаємо будинок замовнику. При цьому розриваємо усі тимчасові договори з організаціями - постачальниками електрики, води, газу, тепла. Далі замовник, яким у даному випадку є Подільське управління капітального будівництва Міноборони, передає на баланс відповідним структурам мережі будинку: електрику РЕМу, газ – управлінню газового господарства, воду – «Водоканалу», а сам будинок – будинкоуправлінню. Все просто.
Керівництву будинкоуправління треба не полінуватися і довести справу до кінця.  Але я вже об’їздив, як кажуть, одну шосту суші, а такого ледачого будинкоуправління, здається, ще не бачив. Наскільки мені відомо, будинок на Чехова 8-А, як мовиться, сто років тому передали будинкоуправлінню, де начальником пан Кузьменко. Як після цього він, начальник, може звинувачувати у відсутності зручностей для жильців когось іншого, крім самого себе, мені це незрозуміло.
Тому я ще раз кажу: «Організуйте нам зустріч з ним, і тоді все стане на свої місця”.