Авто для спецназу ремонтують волонтери, які в чорних списках окупантів. Не вистачає 440 євро

Це вже третій медичний автомобіль на прохання військових ставить на колеса Денис романовський зі своїми друзями

Недавно у Дениса Романовського був день народження. Чоловік написав на своїй сторінці у Фейсбуці, що найкращим подарунком для нього могла б стати допомога в ремонті автомобіля для бійців спецназу.

У відповідь на його слова відгукнулися двоє: 600 гривень подарував друг, ще 200 передав один з військових.

Волонтер каже, нині дуже мало людей відгукується на звернення допомогти тим, хто на передовій.

Міноборони не дає грошей на волонтерські машини

— Чому Міноборони не обслуговує транспортний засіб? — запитую у волонтера.

— Це волонтерська машина, —  каже Денис. — Її подарували спецназівцям ще у 2015 році. З її допомогою врятували не одне життя. Як розповідали бійці, бувало, в салон набивалося до 20-ти осіб.

Співрозмовник пояснює, що виділяти кошти на ремонт транспортних засобів, переданих волонтерами, військовим категорично заборонено. Причому, не усно. Для цього Міноборони видало спеціальний документ.

— Коли той чи інший підрозділ змінює місце дислокації, чи відправляється на ротацію, волонтерських машин не беруть з собою, — продовжує Денис. — Їх не можна завантажувати на залізничну платформу разом з іншою технікою. Такий транспорт йде слідом своїм ходом.

За словами співрозмовника, це третій медичний автомобіль, який ремонтують у Вінниці його друзі. Загалом з початку бойових дій на Донбасі відремонтували понад десять транспортних засобів.

— Один з моїх друзів на ім’я Олександр має на Старому місті майстерню з ремонту дизельних авто, — пояснює співрозмовник. — Туди й доставляємо техніку. За весь час Саша не взяв за роботу жодної гривні. Разом зі своїми помічниками працює і після роботи, і у вихідні. Це хлопці, які скромно роблять свою справу.

Окремі запчастини взяли у борг

До Вінниці медичний автомобіль пригнали 15 серпня. Відтоді частину робіт майстри вже виконали. Майже у всіх випадках за роботу грошей не брали. Платити доводиться за запчастини.

Окремі з них волонтерам відпускають по мінімальній ціні. Дехто дає у борг.

— Ми ні разу нікого не підвели з підприємців, тому й довіра зберігається, — говорить Романовський. — Нам радили зібрати дві тисячі доларів і віддати двигун у капремонт. Але такої суми за раз не нашкребеш. Тому ремонтуємо частинами — то в одній майстерні, то в іншій. Звертаємося до тих, з ким уже мали діло раніше. Ми знаємо їх, вони — нас. Так спільними зусиллями, сподіваюся, поставимо на колеса ще один автомобіль для військових.

Співрозмовник каже, 250 євро виділив  Андрій Поліщук, керівник «Вінницяобленерго». Він неодноразово й раніше підтримував волонтерів. За ці кошти придбали поршні. Уже готова головка блока циліндра. Відремонтована турбіна. Цю роботу зробив майстер на ім’я Іван Петрович.

— Коли розточували клапани, у майстерні не переставали дивуватися, — говорить Денис. — Бо вже треба було точити під другий розмір, перший «просткочили», так виробилися деталі. Воно й не дивно. Військові говорили, що двигун не встигав остигнути, машина весь ас перебувала в роботі. Такі слова почув від водія, який пригнав машину до Вінниці. На сто кілометрів пробігу доливали не менше літра мастила.

Ми тобі ще й голову відірвемо

Денис Романовський незряча людина. Незважаючи на це, чим може допомагає нашим захисникам. Неодноразово бував у зоні бойових дій. Разом зі своєю надійною помічницею пані Людмилою їздять до бійців.

Каже, Людмила — його очі.

Сам він дуже комунікабельний чоловік. Щоб у цьому переконатися, варто хоча б один раз послухати його розмову з іншими людьми.

— Людмила за кермо, я збоку — і в дорогу, — розповідає волонтер. — Свого буса вже геть добили. Не раз потрапляли у перепалки на Донбасі. Бувало й осколки свистіли поруч.

Якось під час розмови Денис розповів, що вони з Людмилою у чорних списках окупантів.

— Звідки вам це відомо? — запитав його.

У відповідь чоловік дістав мобільний телефон і відкрив декілька повідомлень. Від їх прочитання — холодок пробіг по спині.

На їхню адресу було стільки погроз! «Ми відірвемо тобі голову» — здалася однією з найменш страшних.

Читайте також:

«Кубок Дністра» — у Соколова з Дніпра. А росіянин на параплані сів на дах заводу 

П’ятеро козаків і собака Муха. Історія кінного походу з Вінниці на Запорозьку Січ

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google