32 рядки на граніті. Відкрили пам’ятник пісні про нерозділене кохання

32 рядки білим по чорному про нерозділене кохання. Не забуваймо, хто їх написав. Фото Василя Бабія

— Пісню Степана Руданського «Повій, вітре, на Вкраїну» у нас співають на весіллях, чи коли просто люди збираються за столом на якусь подію, звучить вона і на день народження нашого Степана у Будинку культури, — розповідає виконувачка обов’язки старости села Хомутинці Оксана Мудрик. — А ось приїжджі інколи нас дивують. Запитують, хіба це не народна пісня? Так ось, щоб не було таких запитань, вирішили створити пам’ятник цим простим, але дуже чуттєвим прекрасним рядкам нашого Степана. Аби люди читали і не губилися у здогадках, а знали, що їх написав поет з Хомутинець.

Два портрети 

Створили його у формі розгорнутої книги. На чорному граніті вигравірували слова білим кольором. 32 рядки на обох половинках. Зобразили ще два портрети. Один з них, Степана Руданського, над початком перших рядків вірша. Другий, жіночий, наприкінці твору.

Ідея створення такого пам’ятника пісні Руданського належить згадані Оксані Мудрик. У селі кажуть, краще пані Оксани навряд чи хтось знає про Степана Руданського, його біографію, його життєві стежки-дороги. На жаль, такі короткі. Прожив Руданський тільки 39 років.

Пані Мудрик багато років очолювала музей Руданського у їхньому селі. Створювала і доповнювала його експозицію. Кажуть, вона надзвичайно цікаво проводить екскурсії. Коли її слухаєш, Руданський, ніби живий, постає в уяві.

Особливо хвилююче розповідає про кохання Руданського.

Не дивно, що на пам’ятнику є зображення і Степана, і дівчини. Це їй, Марії Княгницькій, Руданський присвятив поетичні рядки вірша «Повій, вітре…».

Два хлопці закохалися в одну дівчину

— Краще не розпитуйте мене про Степана, — каже пані Оксана. — По-перше, можу говорити про нього багато і довго. По-друге, сумно стає на серці. Такий талант і така нещаслива доля та дуже короткий вік! Руданський помер, коли йому ще й 39 не виповнилося...

Він ще юнаком пішов з дому по науку. Було Степанові 15 років, коли батько, батько, який служив у селі священиком, віддав сина Степана на навчання у Кам’янець-Подільську духовну семінарію. Перед тим уже закінчив Шаргородську бурсу. З титулом «кращий учень».

У Кам’янці квартирував у місцевої вдови на ім’я Єлизавета Княгницька. Вона одна виховувала трьох доньок. Середульша  Марія була дуже вродлива і щира серцем. Степан закохався в неї.

Те само зробив його однокурсник Іван Квартирович, з яким разом винаймали житло у вдовиці Єлизавети.

Степана і Марію розлучили обставини і... рідні люди

Марія вибрала Степана. Він мав гарний голос. Знав багато пісень. Писав вірші. Гарно читав сонети польською мовою. До того ж, був комунікабельний, легко знаходив спільну мову з людьми, незалежно від їхнього віку.

Шість років тривало навчання у семінарії. Степан, як і в Шаргороді, закінчив його на відмінно.

Кращого випускника семінарія направила на подальше навчання до Петербурга у Духовну академію. На той час йому виповнився 21 рік.

Перед від’їздом хлопець мав розмову з Марією. Дівчина обіцяла чекати коханого. Вони мріяли поєднати свої долі після того, як він закінчить навчання.

Обставини змінилися. Точніше, змінив їх Степан. Ні-ні, він не перестав кохати свою обраницю. Причина в іншому.

Забудь думати про нього!..

Після прибуття до Петербурга Руданський змінив свої наміри. Захотів стати лікарем, тому пішов у Медико-хірургічну академію. Здавалося б , що в цьому особливого. Насправді його рішення викликало неабиякий резонанс серед духовенства. Вчинок в семінариста сприйняли як нечуване зухвальство.

Тому Духовна академія не мала наміру відпускати здібного семінариста. Відповідно у Медико-хірургічну його не могли прийняти на навчання як повноправного студента. Зарахували тільки вільним слухачем. Таким не платили стипендії.

Сердитий на сина батько-священик перестав давати грошей. Зробив це тому, що той пішов проти його волі.

Дуже важкі часи пережив у Петербурзі Руданський. Там він захворів на туберкульоз. Там пережив втрату коханої. Мати дівчини наказала доньці назавжди забути про Степана, який своїм вчинком обурив все духовенство.

Через рік після того Марія вийшла заміж за Квартировича.

Коли Руданський дізнався про це, тоді й з’явився вірш «Повій, вітре, на Вкраїну». Написав його 27 серпня 1856 року. Уперше ці рядки надрукували тільки у 1861 році в журналі «Основа». 

Музику до вірша написала Людмила Александрова. Це композитор минулого століття, випускниця Варшавської консерваторії. Вона ж є автором музики до таких відомих пісень, як «Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю» (на слова Миколи Петренка),  а також «Стоїть гора високая, попід горою гай» (Леоніда Глібова).

По дорозі з Петербурга до Ялти заїхав у Хомутинці

Коли востаннє Руданський побував у рідних Хомутинцях?

За свідченнями очевидців, було це у 1861 році. Тоді з дипломом лікаря він їхав з Петербурга до Криму. По дорозі заїжджав у село.

Батьків живих уже не було. Уклонився могилам. Батька і маму поховали біля церкви. Місцеві дотепер доглядають надгробки.

Руданський служив у Ялті лікарем. Помер від туберкульозу під час епідемії холери.

Через 20 років після його смерті друзі встановили на могилі великий камінь із портретним зображенням Руданського. Там же вибито слова з його вірша «На могилі не заплаче ніхто в чужині, хіба хмаронька заплаче дощем по мені». Його кохана Марія теж недовго топтала ряст. Її земний шлях закінчився на три роки раніше від Руданського.

Справді сумна історія. Неспроста про це попереджувала Оксана Мудрик, починаючи розповідь про неї. Все одно маємо пам’ятати про нашого талановитого земляка. Крім чудової пісні, у нього ще багато сатирично-гумористичних творів. Деякі з них неспроста називають співомовками. Не тільки у Хомутинцях є вони у шанувальників творчості Руданського. Як і «Повій, вітре», вони читаються і запам’ятовуються легко.

Все геніальне — просте! Відкрийте що-небудь з написаного Руданським, переконаєтеся в сказаному
 

Читайте також:

Аукціони без... молотка. Продадуть «Кристал», «картографічку», авіаційний і горілчаний заводи

Під парасольками і по калюжах: як вінничани гуляють у зливу. ФОТО ДНЯ

«Це не Буг і не Дністер». Стартував новий сезон сплаву на човнах по річці Мурафа

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.