"Русалка Дністрова" - це не легенда. Не подільська Лорелея.Це літературно-мистецьке свято, на якому відчуваєш себе жаданим гостем:)
А "Підкова Пегаса" - це незрівняна суміш творчої молоді, поезії нон-стоп, цікавих історій та непересічних місць, які хочеться навіть не знімкувати - а, радше, вживляти у пам'ять.
В цьому році мені пощастило стати частинкою всього цього дійства. Поетичний фестиваль "Підкова Пегаса", організований відомими вінницькими літераторами Андрієм Стебелевим та Леонідом Борозенцовим, проводиться щороку. І щороку він дивує: новими місцями нашого подільського краю, новими обличчями і голосами, які читають власні вірші, новими знайомствами, які переростають у міцну творчу дружбу.
21-22 червня у прекрасному селі Буша, де трипільська культура огортає тебе давниною і таємничістю, де хмари особливо якісні і взбиті, наче подушки, де зливаються у тихому співі дві річки Мурафа і Бушанка, люди, які не можуть жити без поезії, ділилися один з одним частинками своєї душі.
З ранку до ночі невтомні організатори проводили літературні конкурси: "найкраща пейзажна лірика", "найсильніші метафори", "вірш з містичним змістом", нічний поетичний батл на Співочому полі. Жюрі було непохитне, справедливе і навіть інтернаціональне: до організаторів Андрія та Леоніда приєднались поет, член НСПУ Дмитро Штофель та відома білоруська поетеса Тетяна Шеіна.
Все закінчилось народним святом, адже саме на дати 21-22 червня припав День літнього сонцестояння та народне свято Купали за старообрядним стилем. Тому було все: і вінки, пущені на воду, і високі ватри, і пошуки квітки папороті, і народні купальські пісні. Лауреати фестивалю читали бушанцям свої вірші, бажали мирного неба і збереження недоторканної краси чарівної Буші.
А щодо мене - мені випала велика честь прийняти диплом переможця "Гран-Прі" Фестивалю від секретаря НСПУ по роботі з молодими авторами та просто чудової людини Сергія Пантюка. Але і диплом - то не найголовніше. Головне - це те тепло, яке залишилось всередині, ті обійми, якими поети заспокоювали моє хвилювання, Гайдамацький Яр, що слухав наші вірші, які читалися зі скелі, і від того ставав ще вдумливішим.
І, звісно, визнання. Віра в те, що ти займаєшся вірною справою.
Дякую всім, хто зробив червневі вихідні особливою сторінкою 2014-го року.
На губах у сонця запеклася кров,
Язиком провести - спека й гіркота.
Я полюю тихо, наче сонцелов.
Кулю багрянисту ловлю у бокал.
Розірвати навпіл - бризне теплий сік,
Окропивши вечір сотнями зірок.
Я тебе шукала щонайменше рік,
Серце вишивала жменями дірок.
Сонце все зцілило. Мабуть, недарма
Я його любила більше, ніж людей.
"Сонце у бокалі" випити до дна,
Нести в шлунку світло, наче Прометей.
Покладу світанок тобі під подушку,
Місяць з неба вирву - перетру у джем.
"Ти - єдине сонце", - прошепчу на вушко.
І впаду в долоні сонячним дощем.
Милослава Черній, переможець Фестивалю "Підкова Пегаса"
І ще один вірш, який заслуговує на увагу. Найулюбленіший з того, що було почуто на Фестивалі.
Коти на моїх руках –
на кожній по одному.
Щодня приходять отак,
сідають щоб в чергову
варту свою стерегти
спокій моїх рук.
З ними приходиш і ти –
творець їх і ліпший друг.
Гріють коли зима,
муркочуть коли грім.
Хто, як не ти сама,
попрацював над цим.
Вони справжніші за все,
у що все життя вірив,
і я перейду на фальцет,
електричних співаючих звірів.
Ти тіло їх і душа,
і погляд двох пар очей,
що завжди світять, хоча
вогнем від них не пече.
Завжди є куди іти,
та краще не було досі,
адже іноді ти
їх гладиш своїм волоссям.
Олександр Горчинський, преможець у номінації "Найсильніші метафори"
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 18 від 1 травня 2024
Читати номер