«Ще вчора ввечері ти мені писав…» Вінниця попрощається з людиною-епохою Шурою Шеметом

Михайло КУРДЮКОВ

Вінниця втратила людину, яку важко згадувати в минулому часі. Шоумен, журналіст, засновник рок-клубу, батько вінницького КВН, хранитель міської пам'яті — і просто Шура, якого знали всі.

Народжений 1958 року на Закарпатті, він знайшов себе у Вінниці — і з часом став частиною її голосу, її характеру, її пам'яті. Там, де з'являвся Шемет, виникала розмова, ідея, жарт, несподіване відкриття. Він умів перетворити звичайну міську тему на живу історію.

Активним він залишався до останнього. Ще напередодні смерті друзі спілкувалися з ним онлайн — він планував, жартував, ділився ідеями.

Режисер Григорій Сиротюк, який дізнався про смерть Шури вранці 2 червня, написав із гіркотою: «Ми декілька разів переносили нашу зустріч… так і не встигли поспілкуватися». Дослідник музики Володимир Дрибущак додав: «Ще вчора ввечері ти мені писав».

Творчий шлях

1978. Очолив дискотечне об'єднання «Рок-машина» — одна з перших подібних ініціатив у місті. Згодом заснував Вінницький рок-клуб і став його першим президентом, організував фестиваль «Рок-панорама» та освітній проєкт «Рок-урок».

1992. Заснував лігу КВН «Вінни(ця) Пух», стояв біля витоків Асоціації КВН України, грав у команді «ГумоРок», написав посібник «КВН для чайників».

2000-ні. Ідеолог і директор Міжнародного фестивалю комедійного кіно «ВІННИЦіЯнський». Запустив Парад Наречених, конкурс «Суперхолостяк», реконструкції «Орден Сонця», народні свята «Битва крашанками» та «Боже Ллє».

2014. У образі Новорічного Чарівника об'їхав усі неокуповані регіони України, щоб підтримати дітей-переселенців. Долучився до волонтерської підтримки бійців АТО через проєкт «Консервативна Вінниця».

2026. Видав книгу «Пісня — культурний код Вінниччини 2.0» — літопис музичної душі краю. Продовжував очолювати дозвіллєвий клуб «Невгамовні 60+». Пішов із життя о 06.45 2 червня 2026 року.

Олександр Шемет довгі роки працював у вінницьких виданнях — RIA, «Місто», «Подільські відомості» — та вів радіо- й телепроєкти «Радіо Бичка» і «Анекдоти з Бородою». Але не менше значення мала його роль у збереженні міської пам'яті: в групі «Старі фото Вінниці» він був не просто учасником, а живим архівом. Він умів не просто показати старий знімок, а повернути йому історію — пояснити, де це було, які люди й події стоять за кадром.

Друзів він ніколи не забував привітати: до будь-якого текстового привітання у Facebook незмінно прикладав пісню — така була його фірмова традиція, яку пам'ятають усі, хто його знав.

Ще одним знаком присутності Шемета у місті стало відкриття шинку-музею «Дядько Йосип», що відбулося зовсім нещодавно, за два тижні до його смерті: прообразом персонажа на логотипі закладу став саме він — впізнаване обличчя, яке тепер залишиться назавжди.

Спогади вінничан

«Не стало Людини-епохи, Людини-кита, на якому кілька десятиліть тримався гумор, драйв і інтелектуальний шарм Вінниці. Він — енциклопедія вінницького життя. Щиро любив Вінницю, знав її історію, байки, секрети, і тому був хранителем унікального коду.» — Вадим Павлов, головний редактор RIA та «20 хвилин»

«Є люди, після яких залишаються посади. Є люди, після яких залишаються документи. А після Олександра Шемета залишається міська пам'ять — тепла, жива, трохи іронічна, дуже людяна», — Станіслав Іванчук, адміністратор групи «Старі фото Вінниці»

«Шура завжди був сповнений ідей, подій, проєктів, які прославляли Вінницю, робили її культурне життя цікавим і багатогранним. Я не знаю, як місто буде без тебе», — Григорій Сиротюк, військовослужбовець, режисер Вінницького академічного музично-драматичного театру ім. М. Садовського

«Ти був найкращим в усьому. Справжнім. Я вдячна долі за ті всі проекти і подорожі. Їм не скласти ціну. Вони, як повітря», — Олена Павлова, дослідниця подільської кухні

«Діти знали його як вінницького новорічного чарівника, а дорослі — як талановитого музиканта, журналіста, автора численних проєктів. Буду пам'ятати його як небайдужу, творчу й віддану своїй справі людину», — Сергій Моргунов, міський голова Вінниці

«Ми починали як журналісти, а стали письменниками. Обоє були диск-жокеями дискотеки «Музичний фургон«. Обоє грали в КВН. Ще вчора ввечері ти мені писав...», — Володимир Дрибущак, дослідник музики

«Мені здавалось, що Олександр Шемет житиме доти, доки існує наше місто. І, безумовно, якось так і буде, бо він лишатиметься міською легендою ще дуже-дуже довго. Але хотілося ще трохи часу мати можливість ходити одними і тими ж вулицями в цьому світі і організувати разом ще трохи класних фестів десь на центральній площі Вінниці», — Ольга Грабовська, військовослужбовиця, науковиця

В минулорічному інтерв'ю Олександр Шемет казав, що хотів би, аби після смерті його кремували, а прах розвіяли над Богом (Південним Бугом). Річкою, яку він знав і любив так само, як і місто над нею.

Після нього залишаються книги, фестивалі, проєкти, старі фотографії з поверненою історією — і тисячі людей, яким він допоміг пам'ятати Вінницю живою.

Церемонія прощання — 3 червня 2026 року, 13.30 Реквієм-хол, вулиця Янгеля, 4 (поворот з Батозської перед ТЦ «Віват», 150 м, праворуч).

Читайте також:

«Міг залишитися за кордоном — але повернувся». У Вінниці попрощалися з 22-річним Єгором Басюком

Майорять сотні стягів: який вигляд має Алея Героїв на Сабарівському цвинтарі

Подякуй журналісту гривнею