«На вулицю вийшов я, а за мною лише дим...» Як розвивались події під час пожежі на Бевза

Давно у Вінниці так не обговорювали пожежі, як це було вчора, 6 травня, коли горіли офіси на Замості. Інформація про хмару їдкого чорного диму, що здіймається десь в районі Будинку офіцерів, спочатку розлетілась вайбер-групами ОСББ. Містяни, які знаходились на роботі хотіли знати, де саме горить і чи це «де саме» не є їхньою домівкою. Дізнавшись, що спалахнули офіси по вулиці Бевза, 34, вони зітхали з полегшенням.

На жаль, відчути таке саме полегшення вчора могли не всі. Приблизно опівдні, до завгоспу будівлі за вже вказаною адресою, зателефонували орендарі з третього поверху. Скаржились, що з сусіднього 312-го офісу, наче, пахне гареним. Анатолій Валентинович, так звати завгоспа, пішов перевіряти. 

У той же час в одному з сусідніх кабінетів сидів Павло. З прочиненого вікна офісу, чоловік відчув, ніби, пахне димом. Подумав, що хтось палить багаття ззовні і не звернув на це уваги.  

В іншому кінці довгого коридору, у 318-му офісі, магістерську і бакалаврську роботи писали двоє дівчат: Дар’я та її подруга Анастасія. Обидві щойно пообідали. Настрій мали хороший, тому, як каже Дар’я, можна було розмірковувати на філософські теми. Раділи, що нарешті подорослішали, обговорювали плани на майбутнє, думали, як будуть втілювати задумане в життя. 

Дар'я Бабій

Наблизившись до 312-го, завгосп побачив, що кабінет охопило полум’ям. Він першочергово знеструмив поверх і схопився за вогнегасник. Кричав, щоб всі виходили на вулицю. З-за офісних дверей почали вибігати люди, але коридор наповнився не лише ними, але й киснем, який підживлював вогонь.

— Вогнегасник у мене був здоровий, але він допоміг пройти лише кілька метрів, усе полум’я пішло  на мене, — розповідає Анатолій Валентинович. — Проблема в тому, що я вже вимкнув світло, а там все в пластику, дим чорний… Я всіх штовхав на сходовий майданчик, ногами вже бив, паніка була… Вогонь розділив коридор на дві частини. Я не міг перейти на іншу. 

За кілька хвилин заклики Анатолія Валентиновича до евакуації почув Павло. Каже, бігали з напарником офісами і допомагали завгоспу виганяти людей з поверху.

— Там усе з таких матеріалів зроблено, що вистачить однієї іскри, аби все зайнялось, — розповідає Павло. — Рано чи пізно, але ця шпаківня мала так закінчити… Усе з гіпсокартону і пластику… Я не знаю, хто приймав цей будинок, але ця людина має відповісти. 

О 12.20 Дар’я та Анастасія почули тупотіння ніг. Подумали, можливо, хтось переїжджає, меблі тягають, як там часто це бувало, а тому не надали події значення. Тим більше, що ані криків, ані сигналізації вони не чули.

За кілька хвилин Анастасія, яка обличчям сиділа до вентиляційного отвору, побачила, як з нього в кімнату почав заповзати чорний дим. Дівчата зібрали речі і відчинили вхідні двері, щоб вибігти в коридор. Тієї ж миті на них нахлинув потік їдкого диму. Подруги одразу зачинили двері назад. 

— У кабінеті було лише одне маленьке віконце, на скошеній стелі. Ми не могли з першого разу його відчинити, воно занадто високо знаходилося. Настя ставила стілець, щоб дотягнутися, а я тримала двері, аби потрапляло менше диму. Ми кричали, кликали на допомогу.

Один із сусідніх офісів на 3-му поверсі. 318-тий виглядав так само

Ще за мить кімнату повністю було затягнуто димом, він виїдав очі, а також слизові дівчат. Їм нічого не залишалося, як тільки вибиратися в коридор і шукати вихід там. Як тільки двері знову відкрились — настала темрява. 

— Ми точно разом вийшли з дверного отвору і на цьому все. Я перестала її бачити і чути. Лівою рукою я намагалася шукати опору, стіну, — згадує Дар’я.

Приблизно у цю ж мить Анастасія ввімкнула ліхтарик, аби підсвітити собі дорогу і зателефонувала своєму чоловікові. Денис, так його звати, потім розкаже, що чув від дружини лише панічні крики. Після цього голос коханої обірвався назавжди.

Дар’я змогла дістатись сходового майданчику, а потім вийшла на другий поверх, де поки що було світло. Подруги видно не було. Дар’ї зустрівся випадковий чоловік, який дізнавшись про Анастасію, кинувся на її пошуки. 

Дар’я просила людей викликати швидку, кричала до інших чоловіків, щоб допомогли врятувати подругу, але більшість людей там були зайняті порятунком офісного майна. Врешті, ще двоє чоловіків кинулися шукати Анастасію. Невдовзі вони скажуть, що нікого не знайшли. 

Перші рятувальники, каже Дар’я, прибули десь о 12.45. Дівчина підбігла до них, швидко пояснила, де шукати зниклу подругу: поверх, місце, номер кабінету. ДСНСники запевнили, що відрядили людей на її пошуки. О 12.50 на місце прибув чоловік Анастасії Денис. Пожежу почали заливати водою. За цим, як каже Дар’я, будівля почала обвалюватись. 

Полум’я розповсюджувалось далі, вітер лише сприяв цьому. На місце стягували все більше рятувальників. Поліція відводила людей на безпечну відстань. Чергували медики. Майже ніхто не підозрював, що у тих кількаметрових язиках вогню могли залишитись люди. Останню дівчину, думали вони, врятували, коли та з вікна вилізла на піддашок другого поверху. Настав час плакати за втраченим майном. 

Однак кілька присутніх не знаходили собі місця. Дар’я постійно підбігала до рятувальників, питала чи знайшли вони її, але у відповідь чула лише «Ні!» Денис, чоловік Анастасії, поривався до неї всередину, не вірив, що сталось найгірше, але його не пускали.

— Ми сподівались, що вона просто буде з опіками. Ніхто не думав, що вона помре. Думали, що вона могла вибігти через інший кінець коридору, — розповідає Дар’я. 

Вони не знали, що вогонь розділив коридор на дві частини і що Анастасія просто не могла вийти з іншого кінця. Не знали також про те, що останнім з живих будівлю по вулиці Бевза, 34 покинув завгосп Анатолій Валентинович. Пізніше він говоритиме журналісту таке:

— Багато всього там згоріло, але хіба то так важливо. Єдине шкода, що дівчина… Життя — це є… Винесли 50 кілограмів вугілля. Ось це біда… Тут підривати все потрібно. Багато клієнтів так кажуть. Ви просто не були там вчора. Там усе вигоріло. Про реконструкцію на може бути й мови… Шістьох людей я вигнав на другий поверх, звідти вони вийшли на свіже повітря. Останнім на вулицю вийшов я, за мною лише дим. 

Невдовзі Денис і Дар’я дізнаються, що Анастасію знайдуть біля сходового майданчику, заваленою плитою і обгорілою до невпізнаваності. Ймовірно, у повній темряві і серед їдкого диму, вона змогла аж так далеко проповзти, але на порянуток часу не вистачило. Дівчині був лише 21 рік. Два місяці тому вони з чоловіком відсвяткували першу річницю шлюбу. 

Ті, хто бажає підтримати родину, можуть перерахувати кошти на картку чоловіка загиблої Анастасії Дениса Ріщука:

5168 7422 1221 4039
 

Читайте також:

Горить всередині та ззовні. Репортаж з масштабної пожежі на Бевза

У пожежі на Бевза загинула дівчина. Які попередні причини займання?

Опинилася в пастці. В пожежі на Бевза загинула 21-річна Анастасія Ріщук

До останнього говорила з чоловіком по телефону. Нові деталі загибелі дівчини на Бевза

Загиблу в пожежі на Бевза поховають завтра у рідному селі

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.