Олена Зеленська ознайомилася з розробками осередку УТОС для людей з порушеннями зору
- У межах Тижня безбар’єрності Вінницю відвідала перша леді України Олена Зеленська разом із представниками Уряду.
- Під час візиту до Вінницького академічного музично-драматичного театру ім. Миколи Садовського гостям продемонстрували практичні рішення, які вже сьогодні допомагають людям з інвалідністю по зору вільніше орієнтуватися в просторі та користуватися культурними послугами.
Особливу увагу було приділено напрацюванням Вінницької територіальної первинної організації УТОС. Голова правління організації Віктор Зелінський представив один із найуспішніших проєктів — сучасний звуковий маячок, встановлений біля входу до театру. Він наочно продемонстрував принцип його роботи та пояснив, наскільки важливими є такі технічні засоби для самостійного пересування незрячих людей.
Звуковий маячок
Звуковий маячок, розроблений у співпраці фахівців Вінницького національного технічного університету та спеціалістів Вінницького учбово-виробничого підприємства УТОС, є прикладом того, як українські інженерні рішення можуть працювати на користь безбар’єрності. На відміну від звичайних звукових орієнтирів, він використовує сучасні технології та активується за потреби користувача, допомагаючи точно визначити місце розташування входу чи важливого об’єкта без створення зайвого шуму для оточення.
Саме такі практичні розробки сьогодні є одним із ключових інструментів створення доступного середовища для людей з порушеннями зору. Вони дають можливість бути більш самостійними, впевненими та незалежними у повсякденному житті. Під час зустрічі також обговорили доступність культурних послуг. Директор театру Іван Педорук розповів про проєкт «Мистецтво без обмежень», завдяки якому в закладі вже третій рік проводиться тифлокоментування вистав для незрячих відвідувачів.
Поділилися власним досвідом
Про важливість цієї роботи та її практичну цінність для людей з інвалідністю по зору говорили і представники УТОС, і користувачі таких послуг. Участь у заході взяли також члени місцевої організації УТОС, серед яких вимушений переселенець з Маріуполя Богдан Коваль та ветеран російсько-української війни Павло Руппель. Вони поділилися власним досвідом користування доступними сервісами та наголосили на необхідності подальшого розвитку безбар’єрного середовища.
Водночас представники УТОС переконані: увага до потреб людей з інвалідністю по зору не повинна обмежуватися лише Тижнем безбар’єрності чи окремими офіційними заходами. Безбар’єрність має бути щоденною політикою та невід’ємною складовою розвитку громад. Адже справжня доступність починається не з декларацій, а з конкретних рішень — таких, як звукові маячки, доступна навігація, тифлокоментування та інші технології, що допомагають людям жити повноцінним і незалежним життям.
Досвід Вінницької організації УТОС та розробки Вінницького підприємства незрячих вкотре доводять: саме практичні кроки та інновації здатні перетворювати ідею безбар’єрності на реальність.
Читайте також:
На Вінниччині вшанували незрячих ветеранів «утосівського» руху
Вінницьке підприємство незрячих готово прийняти на своїй базі релокований бізнес
Подякуй журналісту гривнею
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
Так, звукові маячки, тифлокоментування та інші сучасні рішення потрібні. Але виникає просте запитання: що буде після завершення урочистих заходів, фотосесій та гучних промов?
Безбар’єрність — це не один тиждень на рік. Це щоденна державна політика. А з цим в Україні є серйозні проблеми. Ще у 2021 році всеукраїнські громадські організації людей з інвалідністю фактично втратили інституційну підтримку з державного бюджету. Кошти, які дозволяли працювати бібліотекам для незрячих, реалізовувати соціальні програми, підтримувати діяльність організацій та створювати робочі місця, були визнані не надто важливими.
Для чиновників сто мільйонів гривень можуть виглядати незначною сумою на тлі багатомільярдних бюджетів. Але для системи УТОС, УТОГ та інших організацій людей з інвалідністю ці кошти означають реальні робочі місця, реальну допомогу та реальне виживання.
Особливо цинічно сьогодні слухати розмови про безбар’єрність, коли підприємства громадських організацій людей з інвалідністю роками втрачали економічні можливості для розвитку через державні рішення. Наслідок очевидний: менше підприємств, менше робочих місць, менше шансів на незалежне життя для людей з інвалідністю.
Тому справжня перевірка влади — не в тому, скільки високопосадовців відвідають черговий захід під час Тижня безбар’єрності. Справжня перевірка — чи поверне держава системну підтримку громадським організаціям, чи створить умови для роботи їхніх підприємств, чи забезпечить стабільне фінансування програм для людей з інвалідністю.
Бо доступність починається не з красивих слів. Вона починається з бюджетних рішень. І поки на підтримку людей з інвалідністю грошей «немає», усі розмови про безбар’єрність ризикують залишитися лише черговою інформаційною кампанією.