Вінниця 50 років тому: від масштабного будівництва до дефіцитних черг і білосніжних катерів

Лариса ОЛІЙНИК

Фото: Старі фото Вінниці

Затишна, зелена і ще без багатоповерхівок на Поділлі — такою пам’ятають Вінницю пів століття тому. Це був час, коли на літній естраді в Центральному парку гриміли танці, біля універмагу вишикувалися черги за дефіцитом, а головною прикрасою Бугу були білосніжні теплоходи.
Запрошуємо у віртуальну подорож містом, де час ніби зупинився на старих плівкових фотографіях.

Півстоліття тому Вінниця переживала масштабне оновлення, перетворюючись із тихого подільського містечка на потужний індустріальний та культурний центр. Набережна Південного Бугу тільки вкривалася першим гранітом, а на місці сучасних багатоповерхівок містяни збирали врожаї у яблуневих садах.

Це була епоха, коли хмарочосом вважався готель «Поділля», головним місцем зустрічей — універмаг, а вечірнє дозвілля неможливо було уявити без сеансу у кінотеатрі «Росія» чи прогулянки Центральним парком. За допомогою ШІ створили ностальгічний путівник по 70-х

Побут городян

Повсякденне життя вінничан 50 років тому балансувало між старим патріархальним устроєм та новими стандартами комфорту. Центр міста все ще залишався переважно одно- та двоповерховим, де сусіди ділили спільні двори, разом сушили білизну на мотузках і знали все один про одного.

Отримання ордера на власну квартиру в панельній новобудові на Вишеньці чи Київській вважалося найбільшим щастям. Нові мікрорайони здавалися мешканцям автономними містами. Там одразу будували школи, дитячі садки та гастрономи. Опалювалися будинки від нових котелень, що позбавляло людей потреби колоти дрова чи купувати вугілля для домашніх грубок.

Гіганти індустрії: від радіоламп до підшипників

Вінниця 1970-х була містом студентів та робітників. Промислові гіганти працювали у кілька змін, забезпечуючи робочими місцями десятки тисяч людей:

Радіоламповий завод: надпотужне підприємство, що виготовляло електроніку для всієї країни та оборонного комплексу.
ДПЗ-18 (Підшипниковий завод): один із лідерів галузі, навколо якого виросла ціла інфраструктура житлового масиву на Зулінського (колишня Тарногородського).
Хімзавод: щодня відвантажував тисячі тонн мінеральних добрив для сільського господарства.
Агрегатний та інструментальний заводи: забезпечували деталями машинобудівну галузь.
Одним з великих підприємств був «Термінал», де виробляли електронно-обчислювальні машини та інше устаткування для обробки інформації.

Робітнича професія була престижною. Заводи будували для своїх працівників безкоштовні профілакторії, бази відпочинку на Південному Бузі та Чорному морі, а також відомчі будинки культури та дитячі табори.

Громадський транспорт у 70-х

Розвиток транспортної системи міста був переломним:

Тролейбуси: Екологічний транспорт запустили в місті у 1964 році, а в 70-х тролейбуси №2 почали курсувати від ДПЗ до Центрального автовокзалу, а №5 їздив на Вишеньку.
Трамваї: Трамвайна мережа активно росла. На проспекті Коцюбинського в ті часи функціонувала зелена алея та трамвайна лінія.
Автобуси: У 70-х роках головним міським автобусом став місткий ЛіАЗ-677, яких до середини десятиліття налічувалося понад пів сотні, що дозволило відкрити маршрути до Калинівки та Немирова. Менш зручні ЛАЗи відправляли на приміські маршрути.

Освіта

Через стрімке зростання населення та будівництво нових заводських мікрорайонів (зокрема, житлових масивів із п'ятиповерхівками), місто будувало нові загальноосвітні школи. У 1970-х роках почалося впровадження обов'язкової загальної середньої освіти.

У місті діяли три головні університети, які випускали фахівців для різних галузей:

Вінницький політехнічний інститут (зараз ВНТУ): У 1960 році це був філіал Київського технологічного інституту, але вже в 1970-х роках виш сформувався як самостійний потужний інженерний центр. Саме в 1970 році тут з'явилися перші навчальні групи з вивчення ЕОМ та програмування (наприклад, група 1ЕОМ-70), які працювали з ЕОМ «АНАЛИТИК». Офіційний сайт вишу — ВНТУ
Вінницький державний педагогічний інститут (зараз ВДПУ ім. М. Коцюбинського): У 1979 році заклад став четвертим в Україні педагогічним вишом першої категорії, що підтверджувало високий рівень підготовки вчителів.
Вінницький медичний інститут ім. М. І. Пирогова (зараз ВНМУ): Інститут стрімко розширював клінічну базу, відкривав нові факультети та гуртожитки. Саме в цей період заклад зміцнив свої позиції як провідний медичний виш, а в 1970-х роках кафедри проводили передові випробування у фармакології та хірургії.

Черги, «блат» і полювання на дефіцит

Попри промисловий підйом, побут вінничан супроводжувався хронічним дефіцитом. Гроші у людей були, а ось якісних товарів у вільному продажі бракувало.

Щоб купити меблеву стінку, кришталеву люстру чи килим, доводилося місяцями стояти в чергах та відмічати свій номер на долоні хімічним олівцем. Жіночі чоботи з натуральної шкіри, фінські костюми або якісна косметика «викидалися» на прилавки Універмагу рідко і розкуповувалися за лічені хвилини. Особливим шиком вважалося мати знайомого м'ясника на ринку або продавця в магазині одягу. Це давало змогу купувати якісні продукти чи речі «з-під прилавку» (за блатним знайомством).

Дозвілля: паркові танці, кіно, теплоходи

Культурне життя міста вирувало навколо кількох головних локацій:

Центральний парк: головне місце для недільних прогулянок. Тут працювали атракціони, а на знаменитому танцмайданчику («Клітці») молодь танцювала під живі виступи вокально-інструментальних ансамблів.
Кінотеатри: крім модернової «Росії», популярністю користувалися кінотеатри ім. Коцюбинського та «Жовтень». Квитки на вечірні сеанси індійських мелодрам або комедій розкуповували заздалегідь.
Річковий трамвай: у теплі дні сотні вінничан вирушали на прогулянку Південним Бугом на теплоходах «Пирогов» або «Н. І. Пирогов». Маршрут до Сабарова вважався найкращим варіантом для сімейного пікніка на вихідних.
Острів Кемпа (Фестивальний) — популярне місце дозвілля, де проводились молодіжні фестивалі.

Спорт

Найвідоміші сторінки вінницького спорту 1970-х років:

Водно-спортивний комплекс «Спорт»: У середині 1970-х років популярним місцем був однойменний острів «Спорт» (на місці теперішнього затопленого острова Кемпа/Фестивальний). Саме там діяв учнівський яхт-клуб.
Футбол: Вінницький «Локомотив» (теперішня «Нива») виступав у першій лізі чемпіонату СРСР, збираючи повні трибуни на новозбудованому Центральному міському стадіоні.
Масовий біг та легка атлетика: Набув величезної популярності оздоровчий біг, формувалася професійна легкоатлетична школа, представники якої брали участь у престижних змаганнятих тих часів. [1]
Розвиток спортивних товариств: Стрімко розбудовувалися секції при великих заводах (ДПЗ, «Маяк», «Термінал»). Працювало потужне фізкультурно-спортивне товариство «Спартак».

Вінниця 50 років тому була спокійнішою, зеленішою та значно повільнішою. Вона пахла липами, свіжим асфальтом новобудов та випічкою з місцевих хлібзаводів. Місто впевнено крокувало у майбутнє, закладаючи той фундамент, на якому стоїть сучасна європейська Вінниця.