«Викладач має готувати дітей для життя, а не для оцінки»: інтерв’ю з двома кращими вчителями Вінниці

Global Teacher Prize Ukraine

Це щорічна національна премія для вчителів-агентів освітянських змін. Премія покликана відзначити досягнення вчителя не лише щодо своїх учнів, а й щодо суспільства, та підкреслити важливість педагогів в Україні. Національну премію засновано в 2017 році ГС «Освіторія».

Найкращий з десяти викладачів отримає 250 тисяч гривень та путівку на Global Education and Skills Forum у Дубай, де у березні наступного року він боротиметься за приз в 1 мільйон доларів. 

Сергій Петрович

Місце роботи: Вінницький коледж Національного університету харчових технологій
Посада: викладач технології та інформатики

— Я завжди хотів, щоб дітки, з якими я працюю, опановували матеріали не теоретично, а були наближені до практики. 

— В Україні є чимало програм, у яких я беру участь зі своїми інформаційними проектами. На них можна вигравати гранти для коледжу. Потім за грантові кошти можна закупити нову техніку. 

— Дуже перспективною річчю є робототехніка. Чотири роки тому я почав вводити її в освітній процес. Дітки вчаться програмувати, паяти та складати роботизовані системи. 

— Я дозволяю своїм студентам користуватися на парах гаджетами та гратися в ігри. Але є умова: ці гаджети та ігри вони мають зробити або розробити власноруч. 

— Уроки інформатики не проходять у вигляді комп'ютер-книжка. На парі завжди є паяльник та напилок. Не всі будуть писати програми, хтось хоче конструювати та ремонтувати техніку. Я даю їм таку можливість, адже у майбутньому вони зможуть заробляти цим на життя. 

— Цікаві проекти створюються, коли комбінуються цікаві дисципліни: хімія, фізика, біологія, інформатика, математика.

— У світі існує багато корисних інструментів, і я, як вчитель, маю ними оперувати.

— Викладач не є джерелом знань, і це нормально. 

— Кожен студент має у кишені смартфон. У ньому набагато більше інформації, ніж у бібліотеках. Діти знають про це, але не всі вміють правильно користуватися цією інформацією. Я вчу студентів це робити. 

— На парах можу розповідати речі, що до освіти, мабуть, не мають прямого відношення, але запобігають падінню рівня знань і дають поштовх до розвитку. Наприклад, смарт-розетки. Їх можна купити, а можна навчитися робити самим. Другий варіант набагато цікавіший.

— Розумію, що всього на парах не встигнути, тому почав вести гурток винахідників. Ми безкоштовно даємо діткам можливість розвиватися поза навчальним процесом.

— Часи змінюються, і демократизація освіти сьогодні не порожні слова. Зміни відбуваються. Їх все більше і більше.

— До студентів я звертаюся на «Ви». Ми маємо поважати один одного. 

— На парах всі рівні. Якщо я даю якусь інформацію, а студент говорить, що я не правий, я готовий вислухати його аргументи. Якщо це дійсно так, визнаю цей факт. 

— У студентів має бути можливість подискутувати з викладачем. 

— На парах у мене панує колективний розум. За його допомогою студенти отримують можливість розвиватися. Себто, до істини ми завжди приходимо разом. 

— Викладач має готувати дітей для життя, а не для оцінки. Тому що оцінка – це суб’єктивна річ. У двох різних вчителів будуть зовсім різні враження від одних й тих самих дітей. 

— Є знання, а є творчість. Обидві речі мають бути на кожній парі. 

— Мій успіх, не тільки мої заслуги. Частиною успіху я завдячую своїм колегам, які завжди поряд. Мікроклімат у колективі сильно впливає на результати. 

— Ми розробили СМАРТ-кабінет фізики. Він весь обладнаний датчиками. Студенти можуть самостійно виміряти тиск, освітленість, вологість тощо. Тепер вони працюють з реальними показниками, які знімають самостійно, а не з незрозумілими для них цифрами та буквами з книжок. 

Кабінет постійно вдосконалюється. За допомогою смартфону там вже можна відкривати-закривати штори, вмикати телевізор, керувати світлом та розетками. Усе це ми не купуємо, а розробляємо самостійно. 

Ми маємо патент на програмну розборку цього кабінету. Таких речей, як розумний кабінет фізики, в Україні, на сьогоднішній день, не існує. 

— Я виграв вже з того, що увійшов до десятки кращих викладачів. Я дуже хочу вчитися. Перш за все – це поглиблення своїх знань. 

— Під час зльоту та посадки літака у 2010 році я практично втратив слух. П’ять років, поки не зробив операцію, я погано чув. Постійно доводилося дуже близько підходити до студентів, щоб почути їх. Тож мій порив у цій премії ще й в тому, що я хочу підтримати вчителів, які мають фізичні вади. 

— Я дотримуюся тієї думки, що вихід є завжди, треба боротися і ні в якому разі не залишати роботу. 

— Серед моїх студентів є олімпіадники і я не маю морального права посилати їх на олімпіади, а сам при цьому нічого не робити для свого розвитку. 

Я не пасу задніх і хочу, щоб студенти розуміли, що я також можу себе представити і навіть щось виграти. 

Те, що я у десятці кращих викладачів країни є сигналом і посилом моїм студентам, що треба працювати, брати участь в конкурсах та олімпіадах і тоді все може вийти. Я маю бути для них прикладом. 

Олег Слушний

Місце роботи: Загальноосвітня школа №20
Посада: в.о. директора, викладач інформатики

— Сповідую принцип, що навчатися треба впродовж життя. 

— Будь-який вчитель може стати експертом в обраній темі. Він може презентувати та пропагувати цю тему і збирати навколо себе людей, яким вона близька.

— Захоплююся та активно впроваджую в освітній процес мнемотехніку. Вона допомагає швидко запам’ятовувати інформацію і в потрібний момент легко діставати її з пам’яті. Для цього достатньо перетворити складні текстові дані в графічні. 

— Весь світ обговорює STEM-освіту. Це технологія, коли один предмет інтегрується в інший. Для прикладу, візьмемо Сонце. Ми можемо вивчати його на астрономії, на фізиці, на уроці математики я можу порахувати умовну кількість теплоти, що воно виділяє, а на уроках української мови я можу написати на цю тему твір. Таким чином у дитини формується цілісна картина зовнішнього світу. 

Тобто Сонце, це багатогранне поняття, навколо якого відбувається багато процесів. 

Більше не потрібно у п’ятому класі на уроці природознавства вивчати поняття Сонце, а в 11-му на уроці астрономії знову повертатися до цього, щоб розповісти дітям, що це небесне світило, навколо якого обертаються планети.

Діти легше засвоюють інформацію, коли одну й ту саму тему роздивляються під різними кутами. 

— Батьки учнів є нашими соціальними партнерами з виховання та з навчання. 

— Я опанував дуже важливу навичку – мистецтво спілкування з батьками. Тепер на цю тему я проводжу майстер-класи для педагогів на всеукраїнському рівні. 

— Багато колег з різних шкіл не були готовими використовувати інтерактивні дошки. У більшості випадків, їх використовували як екран, на який проектор транслював картинку. Я розібрався у можливостях таких дошок і почав вчити колег, як ними користуватися. 

— Завжди займаюся самоосвітою і з радістю передаю свій досвід іншим. 

— Якщо запитати будь-якого вчителя, яким буде освітній процес у 2030 році, за якими методологіями він буде проводитися і які технології будуть впроваджені, більшість відповідей, на мою думку, буде такою: Я не знаю, що буде завтра, а ви хочете, щоб я прогнозував на десять років вперед. 

Я над такими речами вже замислився. І прекрасно розумію, що актуальне та інноваційне сьогодні, за місяць таким може вже не бути. Тому я склав для себе перспективний план, чим я буду займатися і що буду пропагувати у майбутньому. 

— На мою думку сміття може мати друге життя, а те, що не можна переробити, треба утилізовувати. Ми активно сортуємо папір, та приймаємо батарейки. Ми прищеплюємо це розуміння учням, і зараз, це вже свідомий вибір багатьох з них. 

— Проблема забруднення навколишнього середовища – це одна з тих перспектив, що будуть актуальні і через десять, і через п'ятдесят років. Тому варто долучатися до цього вже сьогодні. 

— Переді мною відкритий світ можливостей, яких я не вправі позбавляти себе, учнів і людей, з якими я працюю. Я маю показувати їм перспективи, щоб вони бачили горизонт, до якого мають йти. 

— У минулому році я потрапив до ТОП-50 кращих вчителів. Після цього я переглянув все, чим займався і чим би хотів займатися, щоб бути корисним для майбутнього випускника. Тобто, мене вже хвилює, що будуть робити сьогоднішні п’ятикласники, коли стануть випускниками і які навички я можу їм прищеплювати вже зараз. 

— Сучасний викладач має вчити дітей тому, що їм справді знадобиться. Наприклад, розвивати їхні комунікативні навички; заохочувати до участі у проектах та конкурсах, адже це робить дітей конкурентоспроможними; вирішувати важливі питання за допомогою комп'ютера, адже це багато що спрощує. 

— Мої учні починають розуміти, що отримані на уроках інформатики знання вони можуть застосовувати у різних галузях і, відповідно, бути успішними. А успіх – це найкраща мотивація. 

— Я хочу переносити і трансформувати найкращий світовий досвід. Брати кращі надбання і робити їх родзинками на нашому педагогічному пирогові. 

— Навіть дистанційно можна робити великі дива. 

— Добре, коли маєш педагогічну тусовку, яка популяризує думки одне одного, створює команди однодумців та рухає освіту. 

Читайте також:

Владислав Качур, один з кращих вчителів України: ексклюзивно про форум освіти у Дубаї
 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.