«В школі мене називали «Афел». Як живуть вінничани з незвичними іменами

Серафим Погребнов

контент-менеджер

Взагалі я мав бути Сірожою, саме так хотіла назвати мене моя матір. Але дідусь та бабуся зі сторони батька мали інші плани і в результаті мене було названо на честь прадіда. Як тому жилось з таким іменем сказати не можу, а от мені – досить комфортно.

При знайомстві я у 90 % випадків чую фразу: «О, яке цікаве ім’я, а як це буде скорочено?». Мабуть, людям важко вимовляти аж цілих сім літер та ще і у такій незвичайній послідовності. Власне, мене це не тривожить. Хочете скорочено — називайте мене Сіма. Хоча це та іще загадка, яким-таким чином відбулось це скорочення. Ще більша загадка, чому деякі люди вважають, що Серафим це похідне від імені Семен і намагаються називайте мене саме так.

Насправді у мене ніби два імені. Одне з них офіційне для вчителів та чиновників, інше скорочене, для рідних та близьких. Взагалі не пригадаю щоб хтось із близьких, називав мене повним іменем хоч коли-небудь.

Іноді з іменем виникають дрібні незручності. У телефонній розмові мене майже завжди перепитують чи правильно почули. З якоїсь причини у електронній переписці люди міняють ім’я з Серафима на СерафІма. А деякі малознайомі люди банально не можуть запам’ятати як це звучить і видають перекручені варіанти як то Єфросім чи Сефраім.

Однак, є і переваги. Власника такого імені дуже шанують набожні бабці, мабуть тому, що «серафим» іноді зустрічається у Біблії як позначення одного з різновидів ангелів. З якоїсь причини росіяни вважають мене за свого коли я представляюсь. У школі я ніколи не мав ні образливого, ні ніякого іншого прізвиська. А ще у мене ніколи не було проблем підібрати собі оригінальний логін на веб-форумах.

Цікаво, що це ім’я можуть носити і дівчатка. Мабуть популярно було називати так доньок десь у середині 20 століття, бо на своєму життєвому шляху я ще не зустрів жодного Серафима вживу, але зустрічав чи то трьох чи то чотирьох бабусь-тезок.

Свого часу надибав у Вконтакті групу з назвою «Всі Серафими країн СНД». У тій групі було аж сім учасників разом зі мною. Спілкування там йшло не дуже жваво, бо у всіх присутніх Серафимів було не надто багато тем для спілкування.

Офелія Даллакян

майстер манікюру

Мої батьки вірмени і для них ім’я Офелія звичне. Так звали мою бабусю. Коли переїхали у Вінницю, з іменем з’явились проблеми. Багато людей його не розуміло. Скорочено мене називають Офа, і люди перекручують це по різному. Інколи мене навіть називали «Гофра». У першому класі в класний журнал записали як «Афел». Вчителька так мене і називала до третього класу, а я ніяк не могла зрозуміти, чому вона так каже. Під час знайомства, ніколи не називаю своє ім’я, представляють Юлею чи Вікою. Тому що коли кажу, що я Офелія — люди думають, що жартую.

Жодного разу не бачила, як клієнти записують моє ім’я в телефону книгу, але думаю, що неправильно. Коли приходять на манікюр раз п’ятий, знову перепитують ім’я, кажуть, що забули. У мене на роботі є прибиральниця, так от вона за два роки не змогла запам’ятати, як мене звуть. Вирішила називати мене просто феєю.

На весіллях бували випадки, коли мене приймали за циганку і просили погадати. Але своє ім’я я ніколи б не проміняла на інше. Якщо на вулиці звуть Віку чи Юлю, обертається багато дівчат. Коли кличуть «Офа», я точну знаю що це до мене. 

Раніше, коли займалась волонтерством, був випадок, який мені найбільше запам’ятався. Ми їздили в дитячий будинок і там був один хлопчик. Коли ми вже збирались їхати він прибіг, обійняв мене і каже: «Фея, скажи, що ще прилетиш!» Це було так мило, я ніколи цього не забуду.

Василина Лещенко

працівник поліції

Таким ім'ям мене назвали люди, які ніколи в Україні не були і не знали, що це ім’я українське. Це вже потім з’ясувалось, що ім’я  із західної України. Я народилась на далекому Сході у Приморському краї. Мамина сестра, яка на той час жила в Узбекистані, запропонувала мамі ім’я дівчинки, яке їй сподобалось. Вона його прочитала в якійсь книзі. Мамі сподобалось і вона так мене і назвала. В Україну ми приїхали в 90-х роках, тоді я дізналась, що це ім’я з західної України. Особливих проблем з іменем в мене ніколи не було. За прізвищем до мене майже ніхто ніколи не звертався, лише по імені. Мама називає Василинка.

Мальвіна Скакун

бухгалтер

Мене так назвала сестра. Скорочено називають і Мальвінка, і Малявка, мама називає Мальвіночка. Коли прийшла на роботу, колеги спочатку думали, що я просто жартую про своє ім’я. Не вірили, поки я не показала паспорт. Зазвичай люди кажуть «Вау!».

Для мене воно абсолютно звичайне. Знайомі звикли, дивуються тільки нові люди під час знайомства. Зазвичай запитують, де мій Буратіно чи П’єро. Майже завжди порівнюють з Мальвіною із мультику про Буратіно. Запитують чому в мене не блакитне волосся. Особливих незручностей з приводу ім’я у мене ніколи не було. Навпаки, дуже зручно, тому що Мальвіна я одна.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.