Гуртом легше. Щоб не тягти волонтерського «воза» в різні боки, вінницькі громадські організації та фонди об’єдналися для допомоги воїнам АТО та біженцям
Донедавна у Вінниці практично жодної взаємодії між благодійними фондами та громадськими організаціями не було. З початком війни на Сході це стало необхідною.
Траплялося навіть таке, що кілька організацій допомагали одній і тій же людині.
– Але тепер ми маємо об’єднання «ВСІ разом», у яке вступили вже понад 13 організацій, - розповідає один із координаторів Людмила Станіславенко.
«Сухий борщ» від «Кулінарної сотні»
Наші бійці у зоні АТО цілу зиму мали гарячу страву. Спочатку шість жінок нарізали, висушивали і запаковували овочі для борщу у вакуумні упаковки. Тепер там ціле виробництво, є свій офіс, уже виготовили близько 4 000 упаковок. З однієї упаковки виходить 10 л – ціле відро смачного і поживного борщу. Треба тільки картоплі додати і тушонки - а цього добра у бійців вистачає.
- Дуже сподобалася у сюжеті на телеканалі 1+1, як дніпропетровські колеги сушили овочі та відправляти їх нашим бійцям. І ми вирішили це робити у Вінниці, - розповідає координатор «Кулінарної сотні» Анна Вальчук.
Переселенцям і їх дітям з Донбасу
Окреме болюче питання – побут переселенців із зони АТО.
- На Вінниччині вже близько 15 тисяч переселенців (це за офіційними даними, а за неофіційними – 20 тисяч), тому допомога потрібна постійно, - каже голова ГО «Гармонія» Раїса Панасюк.
У Жмеринці живуть 25 переселенців з Донеччини. Їм віддали під житло перший поверх гуртожитку спортшколи. Меблі там старенькі, на кухні навіть посуду не вистачало, а там же і дітки маленькі є, причому двоє з них народилися вже тут. Недавно «ВСІ разом» завезли туди одяг, взуття, посуд, ліки, малечі - памперси, ходунки, коляску, іграшки…
Часто бувають потрібні ліки – і для тих, хто вимушено перебрався у наші краї, тікаючи від війни (серед них немало людей з особливими потребами, діабетиків), і для воїнів, що лікуються у Вінницькому військовому госпіталі, і для бійців у зону АТО. У цих випадках потрібні медикаменти знайдуться у волонтерського центру «Бойові бджоли», яким заправляє Лариса Полулях. Ліна Ковальчук з їхньої медичної служби здатна відшукати практично будь-які ліки, якщо їх немає в Україні – знайде через соцмережі за кордоном.
Не морока, а гарний приклад
При Вінницькому військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону «ВСІ разом» створили наглядово-координаційну раду громадських організацій та волонтерів. Коли сюди тільки почали привозити поранених бійців, тут було справжнє паломництво: люди несли, що тільки могли, але все те добро «осідало» у найближчих до входу палатах, а до дальніх майже ніхто й не доходив. Тепер волонтери мають списки, кому з поранених що треба, і відповідно до них розподіляють усе принесене.
Крім того, у госпіталі працює група професійних психологів (понад 16 осіб) під керівництвом Людмили Євсеєвої. А на вулиці Зодчих відкрито центр психологічної допомоги, працюють там з дружинами, мамами, вдовами учасників АТО.
До 1 травня більше тисячі бійців з Вінниччини мають бути демобілізовані. Частина з них уже повернулася додому. Майже половина з них можуть відчути симптоми посттравматичних стресових розладів. Як стверджують волонтери, якщо їм не допомогти, збільшиться кількість випадків алкоголізму, наркоманії та насилля.
"Немає дня, щоб хтось не звернувся за допомогою"
- І волонтерів, і благодійників часто запитують: нащо вам ця морока? – каже Людмила Станіславенко зі «ВСІ разом». – Я й сама над цим часом замислююсь - особливо коли втомлююся так, що ледве ноги переставляю, бо ж немає дня, щоб хтось не звернувся за допомогою. А потім згадую, як сердилася на свою маму, бо вважала, що той час, який вона витрачає на допомогу чужим людям, вона могла б віддати своїй родині. Але дивлюся на своїх дітей – і розумію, що і мама все робила правильно, і я чиню правильно: мої діти ростуть небайдужими і людяними.
Овочі для роботи «Кулінарній сотні» з районів часом тоннами привозять.
- Якось із «Самопомочі» подзвонили: є кілька мішків овочів, заберіть. Я й поїхала на своїй машині. Після цього з мене кепкували: мовляв, хтось купує дорогу машину, щоб свою гарну «п’яту точку» катати, а хтось – щоб мішки з капустою і картоплею возити. Правда, чоловік не знає, що в цій машині возиться, поки він по відрядженнях їздить…
Сергій ЗАМОСТЯНСЬКИЙ,
(096)8009327
* Психолог Людмила Євсєєва є координатором групи «Збережи душу» Вінницького обласного товариства психологів і психотерапевтів. Головування в інших організація їй було приписано помилково.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер