- Денис зробив усе, щоб я не поїхав у зону бойових дій, - розповів журналісту RIA товариш і колега загиблого старший інспектор відділу дільничних інспекторів обласної міліції Віталій Шведа. – Ми мало не розсварилися з ним через це. І він, і я уже побували в АТО у складі зведеного загону обласної міліції. Ніхто не зобов’язував нас вдруге відправлятися на Донбас. Але більшість хлопців знову просяться йти на підмогу тим, хто несе службу на сході. Ми робили так само.
Денис Жембровський (ліворуч) разом з Валерієм Патиком під час першого відрядження на Донбас навесні 2014 року
- Денис загинув під час чергування на КПП, - розповідає ще один товариш Жембровського Валерій Патик. – Про це мені розповіли наші хлопці у Краматорську, коли я їздив забирати тіло. У той день разом з Денисом чергував Андрій Слободянюк. Знаходився зовсім поруч, приблизно за два метри. Ракета впала на подвір’ї будинку, де розташувався наш загін. Спочатку Андрій почув крик жінки, яка проходила мимо по вулиці міста. Пролунав вибух і вона дуже злякалася, попросилася сховатися на території, яку охороняли міліціонери. І раптом впала, мов підкошена. Її поранило в ногу. Слободянюк кинувся допомогти. Покликав Дениса. Коли оглянувся, а той уже лежить на землі.
За словами Валерія, тіло загиблого доставили з Краматорська до Слов’янська, це приблизно за 20 кілометрів. Там воно знаходилося у моргу.
- Паталогоанатом сказав, що поранення було несумісне з життям, - продовжує Валерій. – Осколок вцілив вище скроні і пройшов навиліт. Зі мною був старший брат Дениса – Максим. Ми разом їздили забрати Дениса. Важко було сприймати побачене. Бо поки їхали до Краматорська, в серці ще жевріла якась надія, думалося, а раптом все-таки живий, може, важкопоранений. Але на місці зрозуміли, що Дениса уже нема серед живих.
Валерій каже, що найважче йому було повідомити про це дружині Дениса Світлані. Коли він виїжджав, вона запитала Валерія, чи вірить той, що Денис загинув. Він, не роздумуючи, відповів, що не вірить.
- Світлана сказала мені, що вона так само не вірить, - розповідає Валерій. – Тому дуже просила одразу зателефонувати, коли доберуться на місце. Це був чи не найважчий телефонний дзвінок у моєму житті – повідомити дружині, що Денис вже ніколи не повернеться додому.
За словами друзів Дениса, у них із Світланою не було дітей. Всю любов вони віддавали одне одному. Одночасно жили надією, що колись розділять її зі своїм немовлям, на народження якого не переставали сподіватися. На жаль, доля розпорядилася по-іншому.
- Денис був надзвичайно надійною і відповідальною людиною, - каже Ігор Слободянюк, начальник управління громадської безпеки обласної міліції. – Наведу незначний, здавалося б, приклад. Він проживав з дружиною у Тиврові. Кожен день добирався звідти на роботу. Не пригадую, щоб коли-небудь запізнився. По ньому можна було звіряти годинник. Я про це не раз казав іншим підлеглим. Мав аналітичний склад розуму, тонко відчував людей. За своїми обов’язками відповідав за роботу з низкою цивільних служб. Тому його знали в керівних структурах міської і обласної влади. Гарно відгукувалися. Не раз доводилося чути, що Жембровський тактовна, вихована людина. Ми ще знали, що він надійний товариш. Коли в країні сталася біда, проявив себе ще й патріотом. Сам напросився у район бойових дій. Причому, клопотав про це не раз. Думаю, якби я в той час був на місці, не відпустив би. Бо він уже виконав свою місію, ще навесні, в числі перших відправився на Донбас.
- Одна ракета, як я вже казав, упала на подвір’ї, а друга поруч з будівлею, де знаходяться бійці нашого загону, - продовжує Валерій Патик. – Така точність не випадкова. Перед тим у небі бачили безпілотник. Нема сумніву, що обстріл вівся за заданими координатами. Можливо, ще й хтось коректував вогонь. Якби вцілили у будинок, жертв могло бути більше. Після цього обстрілу хлопці перебралися у підвал багатоповерхівки.
Денис Жембровський став 68-им мешканцем Вінниччини, які загинули за незалежність держави у боях на Донбасі.
Читайте також:
У Вінниці прощались із загиблим в АТО майором міліції Денисом Жембровським
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер