Днями путінські літаки знову бомбардували сірійське місто Алеппо, а мені пригадалася розповідь видатного українського письменника Миколи Рябого, як він колись давно у Польщі, в Кракові, у книгарні, на полиці побачив книгу Марії Ковальської «Україна в другій половині ХУІІ століття в реляціях арабського подорожника Павла, сина Максрієвого, з Алеппо». Це були часи Горбачовської перебудови. І хто б міг подумати, що мине якихось двадцять років, і цю землю, де розпочинав свою діяльність Святий апостол Петро, і це місто віддаватимуть ударам літаки і ракети іншого кремлівського правителя Путіна.
Несамохіть складається враження, що цим він помщається подорожнику Павлові, сину Макарієвому з Алеппо, за те, що 360 років тому в своєму подорожньому курасові (щоденнику) змалював тодішню Московію як деспотію на відміну від Руси-України, країни козаків, де вони, святі арабські мандрівники, почувалися, як серед своїх...
То якими ми тоді були? Кожен українець, який візьме до рук оці реляції Павлові, побачить себе Павловими очима і, за словами Володимира Яворівського, усвідомить себе українцем, якщо він досі ним ще не став!
Цей унікальний історичний документ, найприхильніше свідчення чужинців про Вкраїну, вперше прочитали у Незалежній Україні українською мовою у подорожньому щоденнику Павла Халепського «Україна — земля козаків», впорядкованому письменником Миколо Рябим, у часописах «Дзвін» і «Холодний яр»...
Мабуть, настала така пора, коли відзначаємо 360 років від часу появи твору Павла Халепського, 120 років од його з'яви московською мовою і 100 років української національної революції, коли у березні 1917 року створили Українську Центральну Раду на чолі з професором Грушевським, і українські патріоти вперше заговорили про його «землю козаків», — то, подумали ми, пора щоденнику з'явитися і на сторінках журналу «Вінницький край», а потім і вийти коштом обласного бюджету, адже саме з опису Поділля починається Павловий щоденник!
zhenziyou
18 марта, 2016
В лѣто 6420. Посла Олегъ мужи свои построити мира и положити ряды межи Русью и Грѣкы, и посла глаголя:
«Равно другаго свѣщания, бывшаго при тѣхъже цесарихъ Лва и Александра. Мы от рода рускаго — Карлы, Инегелдъ, Фарлофъ, Веремудъ, Рулавъ, Гуды, Руалдъ, Карнъ, Фрелавъ, Рюаръ, Актеву, Труанъ, Лидуль, Фостъ, Стемиръ, иже послани от Олга, великаго князя рускаго, и от всѣх, иже суть под рукою его, свѣтълыхъ бояръ, к вамъ, Львови и Александру и Костянтину, великьмъ о Бозѣ самодѣржьцем, цесаремь грѣцкымъ, на удѣржание и на извѣщение от многыхъ лѣтъ межю християны и Русью бывшюю любовь, похотѣньемъ наших князь и по повелѣнию и от всѣхъ, иже суть подъ рукою его сущих руси. Наша свѣтлость боле инѣхъ хотящихъ же о Бозѣ удѣржати и извѣстити такую любовь, бывшюю межю хрестияны и русью многажды
Цим гордитися не слід.