Україна — земля козаків!

Днями путінські літаки знову бомбардували сірійське місто Алеппо, а мені пригадалася розповідь видатного українського письменника Миколи Рябого, як він колись давно у Польщі, в Кракові, у книгарні, на полиці побачив книгу Марії Ковальської «Україна в другій половині ХУІІ століття в реляціях арабського подорожника Павла, сина Максрієвого, з Алеппо». Це були часи Горбачовської перебудови. І хто б міг подумати, що мине якихось двадцять років, і цю землю, де розпочинав свою діяльність Святий апостол Петро, і це місто віддаватимуть ударам літаки і ракети іншого кремлівського правителя Путіна.

Несамохіть складається враження, що цим він помщається подорожнику Павлові, сину Макарієвому з Алеппо, за те, що 360 років тому в своєму подорожньому курасові (щоденнику) змалював тодішню Московію як деспотію на відміну від Руси-України, країни козаків, де вони, святі арабські мандрівники, почувалися, як серед своїх...

То якими ми тоді були? Кожен українець, який візьме до рук оці реляції Павлові, побачить себе Павловими очима і, за словами Володимира Яворівського, усвідомить себе українцем, якщо він досі ним ще не став!

Цей унікальний історичний документ, найприхильніше свідчення чужинців про Вкраїну, вперше прочитали у Незалежній Україні українською мовою у подорожньому щоденнику Павла Халепського «Україна — земля козаків», впорядкованому письменником Миколо Рябим, у часописах «Дзвін» і «Холодний яр»...

Мабуть, настала така пора, коли відзначаємо 360 років від часу появи твору Павла Халепського, 120 років од його з'яви московською мовою і 100 років української національної революції, коли у березні 1917 року створили Українську Центральну Раду на чолі з професором Грушевським, і українські патріоти вперше заговорили про його «землю козаків», — то, подумали ми, пора щоденнику з'явитися і на сторінках журналу «Вінницький край», а потім і вийти коштом обласного бюджету, адже саме з опису Поділля починається Павловий щоденник!