Як і на початку 1918 року, коли російські більшовики почали наступати на Київ, уздовж залізниці Харків-Полтава-Київ і Курськ-Бахмач-Київ, і на шляху їм стали кілька сотень необстріляних добровольців, бо своєї регулярної армії Українська Народна Республіка не мала, – точнісінько так у 2014 році, майже через сто років, на незалежну Україну посунули озброєні до зубів російські війська, на підтримку донецьким і луганським сепаратистам.
І знову першими стали в окопи та бліндажі добровольці, бо армія українська виявилася не зовсім готовою до такого несподіваного випробування…
Тоді, в 1918-му, в запеклих боях ворога стримували 25-27 січня чотири сотні Першої української юнацької (юнкерської) школи ім. Б. Хмельницького, 20 старшин і 116-130 вояків новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців, без достатньої військової підготовки…
Чи вірили вони у перемогу? Напевно, що ні. Але вони зробили головне: врятували честь нації, показали, що нація бореться, виграли час, протрималися три доби, від 420 до 520 українських вояків, і дали «можливість Україні підписати мир з центральними державами» (Л. Старицька-Черняхівська. «Пам’яті юнаків-героїв») – Брест-Литовський мир, що де-факто означало міжнародне визнання української незалежності.
Дмитро Донцов, ідеолог українського патріотизму, в книзі «До давніх богів» (Берлін, 20-ті роки минулого століття) писав, що мало хто на великій Україні думав про те, що молоді патріоти, які полягли під Крутами, у бою з московськими більшовиками, водночас билися проти Катерини ІІ і Петра І.
Так і тепер. Перемоги над російським агресором ще немає, але вона настане неодмінно . Головне – виграно час і реформували збройні сили України, забезпечили їх надійним озброєння, зупинили наступ на Київ!..
Під час організованого відступу добровольців зі станції Крути одна чота – 27 студентів та гімназистів – потрапила до росіян у полон. Наступного дня всі вони були закатовані і розстріляні. Це був перший випадок розправи над полоненими у роки російсько-української війни (грудень 1917-го – листопад 1921-го).
Так само і нині росіяни плюють на Женевську конвенцію про полонених, яким має гарантуватися життя…
Павло Тичина відгукнувся на цей подвиг молодих людей віршем «На Аскольдовій могилі».
На Аскольдовій могилі
Поховали їх –
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! –
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадника рука? –
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! –
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. –
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.
Настане такий час, і точнісінько так, як біблійний Каїн, який убив брата свого, удавиться і каїн московський, вжахнувшись злочинів своїх…
Про це читайте у романі Миколи Рябого «Ще не вмерла Україна. Це – відгук письменника на подвиг столітньої давнини і подвиг наших днів у снігах на сході України…
