Екскурс у минуле… Ті, кому за 40, пам’ятають радянські часи, а саме сходинки в партійній кар’єрі: жовтенята, піонери, комсомольці, члени комуністичної партії. Я розумію, що це все утопія, але тільки партія давала “добро” на ту чи іншу посаду в органах влади.
Зараз же все дуже просто, ніби за класикою радянського жанру: «Хто був ніким, той стане всім». Не потрібно зайвий раз надто багато працювати, вчитися, змінювати та вдосконалювати себе, брати активну участь у партійній роботі – все це “отстой”. Треба лише зайняти місце в тому чи іншому рейтинговому політичному проєкті – і ти вже в дамках. Сьогодні ти мер, завтра – голова Верховної Ради, а післязавтра – прем’єр-міністр.
А чи правильним шляхом ми ідемо, панове? Нещодавно я писав у своєму блозі про те, що реальні політичні партії, як мінімум, повинні мати ідею, членів партії, структуру, програму та реальних лідерів на місцях.
Політична ідеологія в моєму списку на першому місці, оскільки без неї неможливо об’єднати людей з різними ідеями та політичними поглядами на життя. Лідери політичної партії, які є її мозком, визначають те, якої ідеології вони дотримуються: консервативної, ліберальної чи соціалістичної, або, можливо, якоїсь іншої. Майбутні члени, ознайомившись зі статутом, повинні зрозуміти суть ідеї, а тоді визначити свою готовність для її підтримки.
Структура партії розбудовується починаючи з центрального органу і закінчуючи регіональними та місцевими організаціями. Члени партії розуміють, що в них є можливість конкурувати, і тому вони можуть в майбутньому піднятися сходинками вище. Програму партії повинні підтримувати та розповсюджувати усі члени та прихильники організації.
Сьогодні, на жаль, кожен, хто бажає брати участь у політичних процесах, перебуває в пошуку того чи іншого хайпового політичного проєкту. Трапляються й абсурдні ситуації, коли деякі місцеві та народні депутати двічі й більше були членами різних проєктів. Мета одна – нажива. Для них зміна партійного проекту є настільки простою, ніби це зміна білизни. Висновок такий: допоки на політичній арені будуть задавати тренд проєкти, а не реальні політичні партії, справа не зрушить з місця.
Jo Anne Thomas
Як не дивно, у цій ситуації я бачу для себе і плюси. По-перше, я почала мислити іншими категоріями — 50 000 гривень для мене тепер не така вже й велика сума. По-друге, я переконалася, що всередині мене є стрижень, який допоможе заробити ще більше в https://jokercasino.com.ua . Кілька разів я ловила себе на думці, що в мене все погано, а я навіть не можу засмутитись, тоді я просто продовжувала діяти.
Головне, що я винесла з цього досвіду, людина не складається з одних лише помилок. Так, іноді ти робиш жахливі дурниці, але це не перекреслює правильні вчинки і все добре всередині тебе. Навіть якщо всі навколо звинувачують тебе в ідіотизмі, важливо поставитися з розумінням до самої себе, зберегти гордість та самоповагу та просто рухатися далі.