«Згадайте «Бригадира», він загинув за нас»: дружина полеглого з двома донечками кличе на автопробіг
- У суботу, 6 грудня 2025 року, колона автомобілів пройде Вінницею, аби нагадати про полеглого на війні кулеметника «Червоної калини» — Віктора Квасюка на позивний «Бригадир».
- Акцію організувала його дружина пані Ліза у третю річницю загибелі чоловіка, який спершу значився серед зниклих безвісти.
- Про полеглого чоловіка, двох їхніх донечок, а також подробиці організації автопробігу жінка розповіла журналісту «20 хвилин».
Два важких удари долі пережила Ліза Квасюк: у 2022-му на війні загинув її чоловік Віктор з позивним «Бригадир», воював у 14-й бригаді Нацгвардії «Червона калина», а недавно вона поховала рідного брата Євгена Жовніра, бійця «Азову», у якого був позивний «Ірокез».
Чоловік Віктор, як і брат Євген, полягли у бою з російськими варварами на Донеччині. Віктору на час загибелі було 30 років, Євгену назавжди залишилося 25. Обидва значилися у списках зниклих безвісти, але дива не сталося. Додому повернулися «на щиті».
Проживали у Луці-Мелешківській. Тепер пані Ліза змушена самотужки виховувати двох маленьких донечок. У її брата Євгена без чоловіка залишилася дружина, їй, пані Олені, тільки 19 років.
Під час розмови про брата пані Ліза сказала, що готує автопробіг на спомин про чоловіка Віктора.
Журналіст «20 хвилин» попросив розповісти, як саме відбувається організація такого заходу, куди і до кого треба звертатися, аби отримати дозвіл, хто визначає маршрут і т.д.
Але перед тим запитав про Віктора: яким він був, коли взяв до рук зброю, де воював?
Якщо їх не зупинити, вони дійдуть до Вінниці, а в нас двоє донечок
—Коли почалася війна, Віктора не було вдома, не тільки вдома, а й у Вінниці, — розповідає Ліза Квасюк. — На той час він перебував у Хмельницьку, працював там удвох з моїм братом Женею. Вони займалися установкою пластикових вікон. Віктор був бригадиром, звідси його позивний «Бригадир».
Додому, у Луку-Мелешківську, чоловіки добиралися довше, ніж це було раніше: дорога була «забита» транспортом. Щоправда, більшість транспорту прямувала у бік Хмельницького, щоб далі добиратися до кордону. Віктор і Євген їхали їм назустріч. У цьому напрямку машин було менше. Але рух все одно був уповільнений.
Після повернення Віктор Квасюк уже наступного дня пішов у військкомат.
—Звичайно, я його переконувала не поспішати цього робити, — говорить пані Ліза. — Показувала на двох наших донечок. Вони ще зовсім малі, як їх можна залишити? Просила, умовляла, але Віктор був не з тих. Він заспокоював мене, що все буде добре. Казав, що не може залишатися вдома, коли росіяни вбивають наших людей.
Спершу Віктор виконував завдання в одній з частин Нацгвардії. Це були завдання не в районі бойових дій.
—Пригадую, як його вразили убивства людей у Бучі, — продовжує розповідь пані Ліза. — Він сказав тоді мені, якщо їх не зупинити там, то вони прийдуть сюди і зроблять те само з нашими людьми. Після тієї розмови я зрозуміла, що він рветься на фронт. Так воно й сталося.
Віктор не одразу повідомив дружині, що підписав договір з «Червоною калиною». Його зарахували до складу батальйону, який готувався йти на фронт.
—Коли я запитала його, чому раніше не став говорити, що переходить у «Червону калину», він знав, що я не погоджуся, тому спершу зробив, а потім уже поставив перед фактом, — розповідає пані Ліза. — Так ми провели його на фронт.
Понад місяць значився у списках зниклих безвісти
Віктор Квасюк служив старшим кулеметником у третьому батальйоні оперативного призначення штурмової бригади «Червона калина». Загинув 5 грудня 2022 року на Бахмутському напрямку (населений пункт Спірне) Донецької області під час ворожого артилерійського обстрілу. На той момент гвардієць з побратимами виконував бойове завдання.
Про це йдеться у повідомленні на Фейсбук-сторінці «Історія полеглих захисників України». Там же зазначено, що Віктор Квасюк народився у селищі Кирнасівка Тульчинського району 27 квітня 1992 року. Пишуть, що у перші дні повномасштабного вторгнення він добровільно став на захист рідної землі від російських окупантів. Мужньо боронив країну від ворога, віддав своє життя за кожного з нас, щоб ми мали можливість жити у вільній незалежній країні. У повідомленні сказано, що грудні 2022 з ним обірвався зв’язок. Понад місяць старший кулеметник Віктор Квасюк вважався зниклим безвісти.
Гвардієць посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Дружина полеглого пані Ліза під час розмови з журналістом уточнила, що інформацію про загибель чоловіка їм передали 7 січня 2023 року. Понад місяць уся родина жила надією на те, що Віктор живий, але…
—Коли нам сказали, що тіло знаходиться у Дніпрі і його нам доставлять додому, я відповіла, що ми самі поїдемо і заберемо його, — говорить пані Ліза. — Ми не стали чекати. Нам хотілося якнайскоріше побачити Віктора, нехай мертвого, але побачити, доторкнутися до його тіла.
Поховали Віктора Квасюка 13 січня 2023 року.
Як організовували автопробіг?
—Коли прощалися з моїм братом Євгеном, мене вразила велика кількість транспорту, здавалося, колона розтягнулася на кілометри, — розповідає Ліза Квасюк, рідна сестра Євгена Жовніра з позивним «Ірокез». — Женю дуже любили, у нього було багато друзів. Він був учасником легіону «Центурія», це молодіжна військово-патріотична організація. Саме тоді я подумала, що можна у такий спосіб згадати про мого чоловіка, тобто провести автопробіг.
Жінка каже, дуже хочеться, щоб не забували про тих, хто загинув заради нас. Саме таким був її чоловік-доброволець.
Третя річниця загибелі нацгвардійця «Червоної калини» Віктора Квасюка припадає на 5 грудня, але пробіг заплановано на 6 грудня.
—Мені порадили краще зробити це не у п’ятницю, а суботу, — говорить пані Ліза. — Субота вихідний, більше можливостей у такий день організувати людей.
Запитав, з чого починали організацію акції, до кого зверталися у першу чергу?
—Насамперед потрібен дозвіл міської ради, — каже співрозмовниця. — Ми прийшли у «Прозорий офіс», пояснили своє прохання і свій задум. Нас направили до працівниці офісу, по-моєму, до столика під №30. Вона настільки уважно вислухала нас, що не могли їй не подякувати. Довго чекати дозволу не довелося. Його надали без жодних проблем.
Надалі треба було їхати у патрульну поліцію на вулицю Ботанічну. Там написали заяву. Зазначили дату проведення пробігу і маршрут.
—Після того нам зателефонувала працівниця із «Поліції діалогу», уточнила деякі подробиці і сказала, що буде надалі з нами комуні кувати, — продовжує дружина полеглого воїна. — Тобто, зможе відповісти на будь-яке питання, що стосується організації пробігу.
Жінка каже, що ніяких проблем, чи супротиву з боку влади або поліції щодо організації автопробігу у них не виникло. Навпаки, до них поставилися з розумінням і сприяли у вирішенні питання проведення акції.
Маршрут автопробігу і час старту
Стартуватиме колона автомобілів від ТЦ «Грош», що на вулиці Гетьмана (колишня Чехова).
Далі пройде по таких вулицях: Немирівське шосе, Лебединського, Брацлавська, Соборна, Хмельницьке шосе, Барське шосе, Келецька, ринок «Урожай», вулиця Пирогова, вулиця Соборна, проспект Коцюбинського, Залізничний вокзал, вулиця Батозька, торговий центр «Епіцентр», де закінчиться автопробіг.
Початок автопробігу заплановано на 10 годину ранку. Орієнтовний час проїзду маршруту: година–півтори.
Організатори просять небайдужих долучитися до акції, а також поширити інформацію про автопробіг.
—Я розумію, що, можливо, не так багато залишилося тих, з ким воював Віктор, — каже дружина полеглого гвардійця пані Ліза. — Згадати його приїдуть наші друзі, знайомі. Будемо вдячні кожному з тих небайдужих людей, хто зберігає і вшановує пам'ять про Героїв, незалежно від того, ким вони доводяться — рідними, чи просто мужніми людьми, які не пустили ворога до нас ціною власного життя.
Читайте також:
«Це було випадкове знайомство під час війни»: як французи оновлюють лікарню у Немирові
«Вона була з Брацлава»: наша землячка бачила, як створювали першу у світі картину про Голодомор
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
