Вінницький сумоїст Данило Явгусишин отримуватиме мільйонну зарплатню в Японії

Вінницький сумоїст Данило Явгусишин отримуватиме мільйонну зарплатню в Японії
  • Вінницький сумоїст Данило Явгусишин підвищений Асоціацією сумо Японії до другого за значенням рангу озекі.
  • За це отримуватиме на місяць 2,5 мільйона єн, це приблизно 675 тисяч гривень. А також перший клас у літаку під час закордонних поїздок та «зелені місця» в поїздах-кулях. 

Вінницький сумоїст Данило Явгусишин став переможцем престижного турніру Kyushu Basho в Японії. 21-річний спортсмен здолав найсильніших бійців Ліги та здобув Кубок Імператора, за що отримав низку важливих бонусів. Його першим тренером є відомий у Вінниці та Україні фахівець Важа Даіаурі. 

«Синя парча»

До речі, чому вінничанин в Японії виступає під псевдо? Борці сумо, навіть якщо вони не з Японії, для виступів обирають собі ім'я. Данило взяв нікнейм Аонішікі Арата, що означає «Синя парча» (художньо-декоративна тканина з шовковою основою). Це метафора, що може означати молодий, але яскравий талант, або благородну силу в молодому тілі.

Явгусишин став першим українцем в історії сумо, який переміг на турнірі Вищої ліги Японії. У вирішальному поєдинку Кубку Імператора вінничанин здолав старшого на сім років представника Монголії. Причому той був йокодзуною — борцем із найвищим званням у сумо. Українець упіймав суперника на помилці й переміг.

Завдяки цьому Данило переписав низку рекордів. Зокрема, став першим європейцем за майже вісім років і першим українцем в історії, якому вдалося перемогти на найпрестижніших змаганнях із сумо.

Переваги рангу озекі

Після здобуття Кубку Імператора Данило був підвищений до рангу озекі (другий за значенням після йокозуни) Асоціацією сумо Японії. Цей статус надає низку переваг.

Озекі беруть участь у різних заходах разом із йокозунами. Їхня місячна зарплатня складає 2,5 мільйона єн (приблизно 675 тисяч гривень). Це на 700 тисяч єн більше, ніж у рангів секіваке і комусубі. А ось йокозуни заробляють на місяць три мільйони єн. Хоча, ймовірно, Аонішікі буде віддавати певний відсоток у спеціальний фонд, а також на розвиток своєї школи.

Також Данило, як озекі, отримуватиме перший клас у літаку під час закордонних поїздок. Зокрема, на міжнародні змагання. А ще «зелені місця» в поїздах «Сінкасен». Це високошвидкісна мережа японських залізниць, яку називають «потягом-кулею». Вона з'єднує великі міста Японії.

Спочатку не хотіли брати

Колишній сумоїст Амінішікі Рюдзі, який є тренером у школі сумо Аджигава, де займається Данило Явгусишин, визнав, що спочатку не хотів його брати.

Справа в тому, що квота для іноземних борців становить одного на школу. Часто школи, які не мають такого спортсмена, постійно отримують пропозиції від перспективних кандидатів з усього світу. Тренер постійно відхиляв заявки бажаючих приєднатися.

Його думку змінила порада від колеги Кодзі Фукуди, який був тренером в університеті Кансай. У цих місцях українець підтримував форму після приїзду в Японію.

— Я знав пана Фукуду ще з часів школи. Оскільки він рекомендував українця, я подумав: «Добре, зустрінемося з ним один раз». Я пішов, думаючи, що просто вислухаю, що він має сказати, але Данило мав хороший погляд. Було видно, що він щиро любить сумо, — сказав Амінішікі.

Чи планує повертатися

Данило Явгусишин залишив Україну на початку повномасштабного вторгнення. З того часу він не повертався на Батьківщину. Навіть під час одного з інтерв'ю вінничанин повідомив про намір отримати японське громадянство.

Американське видання AP News нещодавно публікувало вислови Данили Явгусишина про війну в Україні. Сумоїст не захотів публічно засудити агресію росії, уникнувши прямої відповіді. Він зазначив, що його родина наразі проживає у Німеччині, а сам мріє відвідати рідне місто.

Перший тренер майбутньої зірки Важа Даіаурі згадав, що Данило займався у Вінниці із шести до 17 років. Він був чемпіоном Європи і призером світу з сумо, чемпіоном України із вольної боротьби. Також вдало виступав у дзюдо і боротьбі на поясах.

У 2019 році тренер взяв 17-річного Данила на чемпіонат світу серед юніорів. Тоді Явгусишин став призером.

— Після цього юнак познайомився із японцем, який виявився заможним прихильником сумо. Згодом той запросив вінничанина до своєї країни, забезпечив житлом, медичними послугами і необхідними умовами для тренувань. Тоді 18-річний Данила ще вчився в японській школі,  — сказав Важа Даіаурі.


Читайте також:

«Нива» не дала шансів на полі медіа-команді Мілевського і Алієва IGNIS

Голови громад Вінниччини здобули медалі на всеукраїнських змаганнях

Подякуй журналісту гривнею icon Подякуй журналісту гривнею
Євгеній МИХАЙЛІВ
Євгеній МИХАЙЛІВ - автор цього матеріалу. Ви можете подякувати йому та надихнути на нові корисні матеріали
Закинути на Банку

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (7)
  • Читач00
    Легендарний сумоїст українського походження — це Тайхо Кокі (справжнє ім'я Іван Боришко), 48-й йокодзуна та справжня легенда японського сумо, який виграв Імператорський кубок 32 рази, що є рекордним показником. Він народився у 1940 році, а помер у 2013 році, залишивши величезний слід в історії сумо, і є прикладом видатного спортсмена з українським корінням, чиї досягнення визнані й в Україні.

    Наприкінці життя Тайхо цікавився своїм українським корінням. На жаль, його батько помер ще в 1960 р. Але Тайхо все-одно приїхав в Україну у 2002 році. У Рунівщині зняв на відеокамеру місце, де стояла дідівська хата, набрав води із криниці, взяв рідної землі. Також під час візиту в Україну славетний сумоїст прбував у Харкові на турнірі з сумо, організованому місцевими ентузіастами. З його дозволу змаганням присвоїли ім’я Кокі Тайхо. Відтоді Кубок Кокі Тайхо розігрують в Україні щорічно.



    Ще за життя у Японії йому спорудили величний па’ятник. У 2009 році йому першому з сумоїстів в Японії вручили орден культури. А в 2011 році і Україна відзначила його досягнення орденом «За заслуги» ІІІ ступеню. Тоді ж в центрі Одеси з’явився пам’ятник видатному сумоїсту з українським корінням.
  • Біл Лефран
    Мабуть не має мужності висловити свою думку . Українці завжди відрізнялись від інших тим що не боялись відповідальності. Жаль. А за досягнення скажу молодець. На інше духу не хватило.
  • Анатолій Лебідь
    Молодець, хлопчина. Най щастить йому.
  • Borzik Kil
    Знизу крінж зависливий
    Лариса Бятова reply Borzik Kil
    А чому ми маємо йому "завидувати"?  За свої досягнення він отримує винагороду і це добре, і мені байдуже,я чужих грошей не рахую. Але не байдуже,коли людина здобула всесвітню славу і мовчить  про страждання його Батьківщини в цій кривавій війні,про те,що в його ,як він називає"рідному місті" загинули невинні  люди  від ракетних обстрілів рашиських нелюдів.То нахіба нам такий"земляк" разом з його досягненнями!

keyboard_arrow_up