Героями призначали

     "Якщо героїв нема, то їх треба вигадати..." Кажуть, слова ці сказав у роки минулої війни сам Йосип Сталін. Спочатку з Павлика Морозова, який продав рідного батька, зробили ідолом для поклоніння радянських піонерів. Із Зої Космодем’янської, комсомолки - терористки, яка підпалювала селянські хати на окупованій німцями території, за що окупанти розстріляли сотні невинних "партизанів", зробили "легендарну розвідницю"... Письменника Олександра Фадєєва ЦК партії спеціально послало до визволеного Краснодона писати роман "Молодая гвардия" - про групу хлопців і дівчат, кинутих окупантами у шурф шахти, "героїзм" яких місцеві жителі, свідки всього того, оцінюють по різному; мені особисто доводилося чути це від дядька Миколи Царенка, уродженця тих місць,та й згодом, коли писав історію органів державної безпеки Вінниччини, довелося дізнатися, що начальником поліції в Краснодоні при фашистах був наш... вінничанин, який втік з німцями і його довго розшукували по світах, врешті знайшли в одній екзотичній країні, але чомусь не затримували, можливо, через те, що боялися: розказане ним на допитах не вляжеться до сюжету "Молодой гвардии", роману, який вже став обов’язковим для вивчення в усіх школах та інститутах...

     Кажуть, що така ж історія і зі "стахановським почином" - нібито на результат Олексія Стаханова трудився увесь шахтарський забій!.. А "ямпільський почин"?! Пригадую, батько, начальник автоколони, розповідав мені, як за партійною вказівкою буряки з кількох районів вантажівками звозили і здавали як "ямпільські", робили рекорд...

     Туманна історія і з автоматом Калашникова, взятим на озброєння радянською армією у 1949 році, майже точною копією /тут - увага!/ німецького автоматичного карабіна ''Sturmgewehr 44"" зразка 1944 року!

     Історія ця справді досить і досить туманна. Навесні 1944 - го в німецькому місті Зуль розпочали серійно виробляти нову стрілецьку зброю ХХ століття - ''Sturmgewehr - 44"",  або скорочено StG- 44, розроблену конструктором Хуго Шмайссером. Рівно через рік завод опинився спочатку в американській зоні окупації, а через кілька місяців - уже в радянській, до Москви терміново відправляють 50 штук StG - 44, а в жовтні того ж року Хуго Шмайссера і ще кількох конструкторів везуть на кілька років, до 1952 року, у "відрядження" до СРСР, де якраз тоді, в Іжевському КБ заводу "Іжмаш" Михайло Тимофійович Калашников розбробляв свій АК - 47, що став майже стовідсотковою копією StG - 44. Це й не дивно, бо М. Калашников не був інженером і не мав навіть /тут - увага!/ повної середньої освіти, а це означає - не міг креслити, проектувати і математично розраховувати!

     Але це на партійному Олімпі влаштовувало "небожителів", бо хотіли показати всьому світові, що в Радянському Союзі навіть селянський син може стати видатним конструктором!

     Вважають, що спочатку абревіатура АК означала, як і у StG - 44, ''автоматичний карабін"; виріб Калашникова вивчився набагато гіршим від Шмайссерового /зброю підкидало при пострілі, не було "кучності" стрільби і т.д./, вже згодом комусь в голову прийшла ідея ров’язати цю абревіатуру з прізвищем Калашникова, щоб таким чином остаточно заплутати "дуже допитливих" із справжньою "родословною" цієї зброї...

     Та що там автомат Калашникова... Коли радянські розвідники "дістали" у США технологію виготовлення ядерної бомби, то вчені в Москві, названі пізніше "отцами ядерного оружия" і тричі Героями, спочатку не могли навіть ті креслення "прочитати" і ставили перед спецслужбою цілі переліки запитань, чекали пояснень з - за кордону...

     Отак партія визначала, кому бути Героєм, а кому - ні...

     А от Галина Степанівна Сіра, видатна директорка і самодіяльна поетеса з Ямполя, володарка всіх орденів "за труд", від "Знак Пошани" і до Леніна, "Гертрудою", як каже класик української літератури Микола Рябий / від "Герой социалистического труда"/, так і не стала, бо одного разу не послухалася відомого місцевого партійного вождя. Не стала телятком, яке двох мамок смокче...