Ушу захоплюються і малюки, і ветерани

Євгеній МИХАЙЛІВ

Для багатьох слово «ушу» асоціюється з романтичним китайським монастирем «Шаолінь», монахи якого (переважно похилого віку) легко перемагають всіх без виключення бійців. Інші пригадають китайську гімнастику, яка користується популярністю в східних країнах.

Але у Вінниці в основному розвивають спортивний напрямок ушу – саньда, тобто поєдинки. Збірна нашої області – найсильніша в Україні і серед юніорів, і серед чоловіків. Серед бійців нашого міста є призери чемпіонатів Європи і світу.

Робота в клінчі і проходи в ноги

Кореспондент RIA завітав в зал школи № 33 на тренування до групи досвідчених ушуїстів. Деякі з них готувалися до змагань. Інші, старші за віком, передавали досвід і підтримували фізичну форму. Тренування проводив віце-президент обласної федерації ушу, тренер з ушу-саньда клубу «Хонза» Ігор Єлін.

Заняття почалося з розминки: пробіжки по колу і швидкісно-силової підготовки. Після цього спортсмени працювали на «лапах», в клінчі, виконували проходи в ноги і кидки. Наприкінці бійці тренувалися на боксерських мішках і ножних макиварах («лапах»).

Спортсмени наголошували, що ушу-саньда від інших єдиноборств вирізняє гармонічне поєднання ударної і кидкової техніки.

– У нашому виді спорту немає боротьби в партері, його заміняє робота в клінчі. Також можна виконувати захоплення, проходи в ноги, – каже Ігор Єлін.

17-річний Олександр Нонік – першокурсник університету «Україна». До Вінниці він приїхав з села Сморшки, що на Хмельниччині. Юнак відвідав лише кілька тренувань з ушу, дізнався про них в соціальній мережі. Ушу йому також рекомендував знайомий – чемпіон з цього спорту.

– Прагну опанувати ушу, щоб вміти захистити себе і близьких. Подобається, що тут поєднані боротьба і ударна техніка, – сказав Олександр Нонік.

Бойове мистецтво потрібно охоронцю

23-річний кандидат у майстри спорту Юрій Циба займається ушу шість років. Був не тільки чемпіоном області, але й віце-чемпіоном країни. Тепер Юрій прагне стати майстром спорту, кращим в країні, здобути путівку на чемпіонати світу і Європи. Чоловік працює в охороні, де навички ушу стають в нагоді.

– Цілеспрямовано готуюся, щоб виконати поставлені цілі. Тренуюся три-чотири рази на тиждень, а перед змаганнями навіть п’ять. На всеукраїнських чемпіонатах багато залежатиме від жеребкування, адже сильних кандидатів у майстри чимало. Перемагаю переважно за рахунок ударної техніки, а також використовую кидки і підсічки. Прагну нокаутувати суперників, – розповів Юрій Циба.

32-річний кандидат у майстри Євгеній Панасюк через поважний для ушуїста вік не виступає на змаганнях, а раніше був чемпіоном і призером України. Він тренується просто для здоров’я.

– Ходжу на тренування 2 – 4 рази на тиждень. Новачків на спарингах перемагаю легко. А ось з досвідченими молодими бійцями значно важче – у них швидша реакція, – сказав Євгеній Панасюк.

Робота у Євгенія Панасюка сидяча – він водій. Тому фізичні навантаження для нього є дуже корисними. Зокрема, вправи для спини, рук і ніг, пробіжки і розминки. Контактні вправи ушу-саньда також Євгенію до вподоби.

Починають з шести років

Як розповів Ігор Єлін, виступати в міжнародних змаганнях можна лише до 35 років. В Україні жорстких обмежень немає. Але для успішних виступів головне – тренуватися як мінімум шість разів на тиждень.

– Водночас у мене є учні, яким вже за 40 років. Вони займаються для підтримки фізичної форми, – каже Ігор Єлін.

За словами тренера, опановувати ушу можна вже з шести років. Малюки в основному займаються загальнофізичною підготовкою (розтяжками, вправами для розвитку вестибулярного апарату), елементами акробатики і трохи парною роботою. Дівчатка також захоплюються ушу, але їх значно менше. Діти беруть участь у змаганнях з восьми років.

Ігор Єлін наголошує, що ризик отримати травму в ушу-саньда залежить від рівня підготовленості. За його словами, якщо ушуїст вміє захищатися, то практично ніколи не отримує травм.

Проти кікбоксерів і рукопашників

Чому збірна Вінниччини щороку перемагає на всеукраїнських чемпіонатах? У нашому регіоні склалася гарна команда тренерів-ентузіастів на чолі з головою обласної федерації Сергієм Кривульком. Важливо, що до місцевих змагань з ушу залучають представників інших бойових мистецтв. Головне, щоб вони дотримувалися правил.

– Участь представників кікбоксінгу, рукопашного бою, тайського боксу тощо додає конкуренції і підвищує рівень наших чемпіонатів, – сказав Ігор Єлін.

За словами фахівців, китайці залишаються сильнішими в світі з ушу-саньда. «На п’яти» їм наступають збірні Ірану і Росії. Українська збірна також в десятці кращих. Вінничани намагаються переймати досвід у засновників єдиноборства. Приміром, Сергій Кривулько був у Китаї на міжнародних семінарах з суддівства і тренерської роботи, на традиційному чемпіонаті світу.

Водночас до розкрученого монастиря Шаолінь експерти ставляться скептично.

– У свій час у Шаоліні були чудові майстри ушу. Нині це значною мірою комерційний заклад для туристів, – пояснює Ігор Єлін.

Де займатися?

Тренування з ушу СК «Хонза» відбуваються на базі Вінницьких школі № 33 (098-622-58-78 – Ігор Єлін), ПТУ № 4, у Вороновиці (Вінницький район) і Ладижині. У Вінниці також навчають ушуїстів тренери Сергій Кривулько (097-748-39-95, секція на Сабарівському шосс 24/13), Олександр Бей (098-399-86-11, Стрижавка), Сергій Рубашкевич (096-646-55-68, ПТУ № 14), Вадим Зашейко (097-499-02-34, школи № 3 і № 4) і фахівці СК «Ратибор-В» (вул. Київська, 16, 063-533-29-99).

Довідка RIA

«Ушу» перекладається як «бойові мистецтва». Цей термін є точнішим, ніж «ґунфу», що означає «досягнення завдяки великим зусиллям» або «професіоналізм».

Ушу розділяється на спортивне і традиційне. У Вінниці займаються переважно спортивним напрямком, який ділиться на таолу (формальні комплекси під музику без суперника) і саньда (поєдинки). Якщо для спортивного ушу мета – перемога на змаганнях, то традиційне ушу треба розглядати як шлях самовдосконалення.