Які писанки були 100 років тому у Попелюхах, вінничанам показали поляки

Нащадки Єви й Антоні Бжозовські зберегли майже 200 орнаментів писанок з Попелюх, виготовлених понад сто років тому Їх можна побачити в альбомі "Подільські писанки", виданому у Варшаві

Авторами ілюстрованого видання «Подільські писанки» є подружжя з Варшави Єва і Антоні Беліна-Бжозовські. Вони нащадки роду Бжозовських-Грохольських, які давним-давно мали маєтки на території нашого краю. Чому вирішили докласти зусиль і коштів задля такої кропіткої праці? Про це гості з Варшави розповіли журналісту «20 хвилин/RIA»

Як вивезли архів, коли більшовики палили маєток, - загадка

Зустрітися з Євою й Антоні випало цілком випадково. Вони опікуються проектом влаштування музею в маєтку своїх колишніх нащадків у селі Соколівка Крижопільського району.

Познайомилися з Євою й Антоні Бжозовські під час одного з приїздів на Вінниччину. Поляки мали з собою згаданий вище альбом «Подільські писанки». Розповіли історію його створення. Дали погортати сторінки, роздивитися зображені на них писанки, а також низку фотографій початку минулого століття. Повернув книгу назад, а пан Антоні каже: «Це вам у подарунок».

Ось як розповідається в ній з чого починалася історія писанок з Попелюх. В один з Великодніх днів на початку 20 століття панянка Гелена Грохольська-Бжозовські (1845-1922 рр), яка проживали у селі Попелюхи (нині Піщанський район),  попросила місцевих селянок показати свої писанки.

Господині подарували пані Гелені 183 розписаних яєць.

Пані зробила незвичайну справу – зняла узори з кожного з них. Можливо, сфотографувала,  можливо, зробила копію малюнку. У виданні згадується, що їхній двір у Попелюхах мав велику колекцію книг, картин, виробів з порцеляни. Гелена і її чоловік Ян Бжозовські (1846-1908 рр) були освіченими людьми, які шанували мистецтво. Буваючи у навколишніх селах, цікавилися традиціями, звичаями українців. Гелена вела щоденникові записи. Не дивно, що з такою увагою поставилася до писанок.

-Аркуші з узорами писанок з Попелюх збереглися дивом, - каже пан Антоні. – Це окрема історія. Їх вдалося врятувати під час революції у 1917-му, коли наші нащадки втратили тут все, що мали. Як вивезли архів нашого роду, коли більшовики палили маєтки, це загадка.

Потім були непрості часи під час двох воєн - Першої і Другої світової. Тривалий час він знаходився у наших родичів. Тільки у 90-х роках нам передали його. Серед багатьох документів виявилися узори писанок з Поділля.

Священик цілував найкращих молодиць…

Альбом «Подільські писанки» містить у собі наукові трактування походження і сакрального значення писанок. Він репрезентує найбільш давін форми писанкарства на Поділлі.

-Тут не просто подано фото збережених узорів писанок, - уточнює пані Єва. – Ми запросили до роботи науковців, етнографів, дослідників старовини. Всі їхні прізвища зі словами подяки вміщено наприкінці видання. Там Вони надали обґрунтовану оцінку, роз’яснили значення символів. Щоправда, не на всіх писанках. Деякі залишаються загадковими.

У книзі є згадки про Великдень, записані відомим мандрівником, картографом, інженером французом Бопланом. Це він залишив нам у спадок найбільш точну карту українських земел ь на час 1650 року. Коментар до карти читається цікаво,я к літературний твір. Бо в ньому багато «живої» інформації. Боплан у деталях відтворив, що бачив у тих місцях, де йому доводилося бувати. Автори «Подільських писанок» наводять фрагмент опису Бопланом святкування Великодня: «За дві години священик зібрав до п’яти тисяч яєць, - пише Боплан. – При цьому він цілував найкрасивіших молодиць. А старшим жінкам тільки подавав руку, щоб цілували. Сам митрополит Київський так робив».

Далі йдеться про те, як українці обмінювалися писанками. «Протягом цілого тижня, аж до провідної неділі, всі цілуються при зустрічі і дарують одне одному писанки». Нема в Європі такої іншої країни, яка б мала таку величезну кількість писанок. Це вже рядок з «Подільських писанок».

Червоні цяточки це сльози Матері Божої під час розп’яття Ісуса

Чимала група науковців, дослідників народних традицій аналізували 183 писанки з Попелюх. Неспроста автори наголошують на науковій цінності свого видання.

-Ось тут, читайте, аналізують знаки, - каже пан Антоні. – А це фрагменти з пташиними мотивами. Тут – квіткові мотиви і зображення дерев. Шість писанок з орнаментами ниток павуків. Є орнаменти з предметами побуту – люлька, гойдалка, граблі, веретена, серп тощо.

В архіві родини Бжозовських зберігається запис про те, як пані Гелені селянки пояснювали орнаменти й узори, що ї вони наносили на писанки. Відповідь дуже проста і очікувана: «Так робили наші мами й бабусі, так ми у них навчилися».

Є розповідь про те, з чого беруть кольори. Найчастіше з лушпиння цибулі, до речі, дотепер використовують такий спосіб фарбування яєць. Чорний колір наносили з відвару кори дуба, фіолетовий – з вільхи, чи пелюсток мальви, стебла малини дають червоний колір… Щоправда, перед Першою світовою з’явилися хімічні барвники. Їх завозили в села євреї. Дехто купував і використовував для писанкарства.

Є в книзі і про традиції Великодня. Зокрема, згадується про «обливаний понеділок» . Молодь біля церкви обливалася водою, там же влаштовували так звані «гаївки». Традиція битися писанками також йде з давнини. Переможцем вважається той, чиє яйце залишається цілим.

Весілля у Попелюхах родини Грохольських-Бжозовські, 1899 рік Фото з книги Подільські писанки

Гарну справу зробили поляки Єва й Антоні Бжозовські. Подарували нам ще одну сторінку писанкарства на Поділлі. Прикро, що ми належно не поцінували їхню непросту роботу.  Принаймні вони заслуговують бодай на подяку від наших структур, які опікуються народним мистецтвом.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.