Як ми пережили ковід і навіть сміялися: зібрали найбільш пам'ятні події за три роки карантину

• Дефіцит масок, дизайнерські маски, заборона відвідувати парки, спецперепустки в громадському транспорті, порожні вулиці міста, нестача тестів, 300% надбавки до зарплати, антирекорди захворюваності, карантин вихідного дня, локдаун, ковідна тисяча, вакцинація, ковід-сертифікати, «Дельта» та «Омікрон», і день, коли всі раптом забули про К-19... Пригадуємо, як ми пережили пандемію коронавірусу.

Вголос та з неабияким хвилюванням говорити про коронавірус в Україні взялися на початку 2020 року. Що воно таке та які наслідки це матиме для нас — ніхто особливо й не знав. Але всі погоджувалися, що нам такого точно не треба. Наприкінці січня 2020-го у МОЗ навіть підписали наказ «Про заходи щодо недопущення занесення і поширення на території України випадків захворювань спричинених новим коронавірусом». 

Люди панічно стежили за ситуацією в Китаї, потім жахалися кадрам з італійських лікарень, але все одно продовжували наївно сподіватися, що Україну може оминути. У лютому того ж року уряд евакуював українців з міста Ухань, з якого, як заведено вважати, усе й почалося. Жителі різних міст буквально облаштовували блокпости та організовували молебні проти коронавірусу й того, щоб ізольованих на карантин розмістили не в їхньому регіоні.

Врешті, сусідити з людьми з підозрою на ковід довелося жителям селища Нові Санжари, що на Полтавщині. Перелякане та радикально налаштоване населення готове було битися з правоохоронцями, аби тільки не пустити «інфікованих». Наслідками сутичок стало затримання 24-х місцевих, ще десять правоохоронців звернулися за медичною допомогою. У жодного з евакуйованих коронавірус так і не виявили. 

Паралельно з тим у різних містах України, зокрема у Вінниці, почали проводити навчання для медиків. Де їм розповідали, як поводитися з людьми з підозрою на COVID-19 та відібраними в них зразками біоматеріалів. Так наше місто почало готуватися до «облоги» небезпечного вірусу.

Маскова лихоманка

«Почалося» — усі ми сказали 3 березня, коли головний санлікар Віктор Ляшко повідомив про першого в Україні хворого на ковід. Ним виявився житель Чернівецької області, який з родиною повернувся з-за кордону. Методом простого підрахунку вінничани збагнули, що «чума» вже за кількасот кілометрів від них, тому швиденько кинулися до аптек. Захисні маски, антисептики, респіратори — усе це одразу перейшло в розряд дефіциту.

Там, де ще можна було знайти бодай щось з переліченого, доводилося віддати кругленьку суму. Приміром, одноразова маска з доковідною вартістю в 60 копійок здорожчала до 10-ти, а подекуди до 20-ти гривень за одиницю. Обурені, але підприємливі люди загадали про бинти та марлю, а також про нитку з голкою й почали шити маски власноруч. Такий хенд-мейд можна було навіть придбати у деяких поліклініках міста. 

Звісно, осторонь не лишилися й гіпермаркети з онлайн-крамницями. За респіратор просили від 500 гривень, а ось за пачку масок-одноразок з 50 одиниць (які нерідко заношувалися до дір) — нечувані 1200 гривень. Дизайнери одягу також охоче бенкетували: маски зі стразами, блискітками, рожеві, бузкові, патріотичні, атласні, шовкові, навіть Metallica та AC/DC — аби у вас лише гроші були.

Віддамо належне й вінницьким волонтерам, які займалися пошиттям масок та захисних костюмів, а потім безплатно передавати їх медикам та іншим людям, які цього потребували.

Підготовка до пандемії

На початку березня Україна, як і решта світу, вела запеклу боротьбу за медичне обладнання та засоби індивідуального захисту. Виробники переживали золоті часи, приймаючи у своїх офісах міжнародні делегації та обіцяючи їм, мовляв, все зробимо і все доставимо, дайте лише час. Україна також чекала, але під час брифінгів високопоставлені чиновники заявляли, що у нас й без того всього вистачає, тому хвилюватися немає причин. Аналогічна упевненість передавалася владною вертикаллю, тому «всього вистачало» й в обласних, районних та міських лікарнях. 

На початках в області створили 112 інфекційних бригад. У кожному інфекційному відділенні районних, однією міської та однієї обласної лікарень створили спеціальні бокси для хворих. Там же розмістили перші палати інтенсивної терапії. 

На кінцевих зупинках почали проводити дезінфекцію громадського транспорту. У ЦНАПах з'явилися флакони з антисептиком, а в садочках та школах більше уваги почали приділяти вологому прибиранню. Навіть на летовищі запровадили температурний скринінг усім, хто прилітав до міста. Тих же, хто діставався Вінниці машиною — зустрічали блокпости. З гучномовців людей закликали залишатися вдома.

У Вінниці ще жодного підтвердженого випадку, лише дві підозри, тому чимало пересічних містян досі наївно сподівалися, що все минеться. Дехто, як ось духівництво та віряни УПЦ московського патріархату на тлі всіх цих новин влаштували хресну ходу на кілька тисяч учасників середмістям Вінниці. Це при тому, що кількома днями раніше вінницькі науковці та лікарі вперше публічно заявили, що місту та області не уникнути випадків захворювання на ковід.

Вже 13 березня зі спеціальним зверненням виступив міський голова Вінниці. Він закликав людей переходити на дистанційний формат роботи, а ще за кілька днів у місті закрили ТРЦ, ресторани, готелі та ринки. За порушення карантину пригрозили штрафами до 85 тисяч гривень. 

З'явилися конкретні обмеження й на пересування вулицями. Зокрема, не можна було перебувати в публічних місцях без масок чи респіраторів, збиратися у групи понад дві людини, відвідувати парки, сквери та дитячі майданчики. 

У транспорт пускали обмежену кількість людей. Через це на зупинках утворювалися довжелезні черги, а подекуди ставалися бійки, адже всі хотіли потрапити в салон першими. Таке рішення викликало чимало критики з боку містян, адже стоячи в черзі, люди не могли уникнути контактування одне з одним. 

З'являлися також й петиції про заборону користуватися громадським транспортом літнім людям. Врешті, ввели обмеження на пільговий проїзд. 

Перші випадки

Це сталося 25 березня. Того дня коронавірус підтвердили у працівниці пологового будинку. Наступного — додалося ще три випадки. Серед них була дитина, племінник першої хворої. Третього дня — 16 хворих, через тиждень — вже понад п'ять десятків. 

На цьому тлі протиепідемічні заходи у місті та області посилили. Комунальні служби проводили дезінфекцію доріг, тротуарів та зупинок громадського транспорту. До міста тепер можна було потрапити лише у трьох місцях, і до 20-ї години. На КПП чергують поліціянти, нацгвардійці, медики та працівники ДСНС. Водіям та пасажирам вимірюють температуру та дезінфікують їхні транспортні засоби. 

У місті, а тим більше в області, був тотальний дефіцит тестів. Тестували лише за умови потрапляння в лікарню з підозрою на К-19. Були, звісно, й приватні клініки, де за 1000 гривень можна було отримати експрес-тест. 

Квітень став місяцем, коли вулиці міста спорожніли, а майже всі, хто там з'являвся — мали захисну маску. Однак не втримало вінничан вдома цвітіння сакур, куди на фотосесію приходили десятки людей. Вже 20 квітня від ковіду в області померла перша людина — 79-річна жінка, яка тривалий час перебувала на апараті ШВЛ. Наступного дня — ще дві смерті. 

Зростало й незадоволення медиків. Наприкінці березня їм пообіцяли платити 300% окладу за роботу з пацієнтами, хворими на COVID-19. Та на практиці виявилося, що зробити це непросто: спершу було незрозуміло, хто має платити — місцеві бюджети чи держава. А потім, коли гроші передали на ОДА, виникла плутанина, як і кому їх нараховувати.

Просили справедливості також «базарники» й перевізники. Вони виходили на мітинги, вимагаючи послаблення карантинних обмежень. В середині березня усі ковідні відділення міста були заповнені хворими пацієнтами. Через це почали розширювати інфекційні відділення.

Яким було літо

Дуже відчутно ковід вдарив по сфері туризму. Після запровадження карантину, закриття кордонів та тимчасового припинення транспортного сполучення, вся ця галузь завмерла. Вінницькі туроператори теж зачинили свої офіси, перейшовши онлайн.

Послаблення настали лише із закінченням першої хвилі в середині літа: відкрилися бази відпочинку, скасували спецперепустки у громадський транспорт, зменшили вартість експрес-тестування — тепер воно коштувало 360 гривень. Десятки країн відкрили свої кордони для туристів з України. Велика кількість людей почала ігнорувати карантинні обмеження.

У серпні розпочалася друга хвиля коронавірусу. Україну вперше поділили на карантинні зони: у кожній з них діяли свої обмеження. Почалися публічні розмови про майбутню вакцинацію та колективний імунітет.

Осінь та школа

У розроблених МОЗ протиепідемічних заходах для школярів йшлося, що всі вони зобов'язуються мати при собі маски або респіратори. На входах до освітнього закладу має бути антисептик та проведено температурний скринінг. Також учні мали мити руки перед кожним уроком. При підтвердженні К-19 у вчителів або учнів — усіх відправляли на карантин. 

На Вінниччині регулярно фіксували антирекорди захворюваності: 80, 90, 100 нових хворих на добу. Усі профільні відділення області перевантажені. Сам вірус став більш заразним. 

У Вінницькому палаці дітей та юнацтва чоловік влаштував скандал. Він відмовлявся одягнути маску на обличчя. За це суд наклав на порушника карантину штраф, — 20 тисяч 400 гривень. Це був перший подібний випадок у нашому місті.

У листопаді запровадили карантин вихідного дня. Впродовж суботи та неділі заборонялася робота ТРЦ, басейнів, театрів, барів, ресторанів та проведення масових заходів. 

Зима без свят

Кошти призначені на головну ялинку міста направили на боротьбу з К-19. Це більшості містян сподобалося. А ще на початку січня влада запровадила локдаун. Це не сподобалося нікому.

В середині зими в уряді повідомили про вакцини Pfizer, що їх Україна отримає найближчим часом. На початку лютого стало відомо про домовленість щодо 12 мільйонів доз, однак інших — AstraZeneca. 24 лютого в області розпочали кампанію з вакцинації. Перше щеплення отримала лікарка Людмила Бойко — їй ввели Covishield. Першими, до слова, вакцинували саме медиків. 

Вакцинація для всіх

Навесні суттєво зросла кількість хворих. Свого піку хвиля досягла 19 березня, коли за добу підтвердили ковід у 950 вінничан. Збільшилася також летальність — за день в області вірус забирав життя від десяти до двадцяти хворих. Місць у стаціонарах — не вистачало.

У квітні китайська вакцина CoronaVac пройшла лабораторний контроль в МОЗ. Почали щеплювати маломобільні групи населення, освітян та поліціянтів. 

Влітку вакцинувати почали всіх охочих. Для цього у місті та районах розгортали центри масової вакцинації. Водночас відбувалася ревакцинація — медики, які щепилися першими, отримували другу дозу. Тоді ж до України потрапив штам «Дельта». 

Назрівала також епопея з отриманням ковідних сертифікатів: внутрішніх та міжнародних (про вертіння головою в «Дії» пам'ятають, мабуть, всі). Вінницькі ділки активно пропонували придбати у них підроблені сертифікати, які, як вони запевняли, не відрізнити від оригіналу.

У місті та області вперше за два роки провели масштабні культурні події: оперний та джазовий фестивалі з великою кількістю іноземних артистів. 

Восени почалися дискусії про необхідність третьої, бустерної, дози вакцини. Паралельно з цим в Україні змінили правила пересування потягами та автобусами — без ковід-сертифікатів туди тепер зась. Тоді ж в країні фіксували чергові антирекорди за кількістю хворих — понад 27 тисяч людей за добу.

Дещо пізніше з'явилася так звана «ковідна тисяча». Її можна було отримати від держави, якщо людина мала дві дози вакцини. Витратити ці кошти дозволялося на придбання книг, похід в театр чи кіно, квитки на потяг тощо.

Кінець пандемії

У новий 2022 рік ми увійшли з кількома сотнями випадків ковіду, що їх на Вінниччині фіксували щодня. Обидві дози вакцини на той час вже отримало понад 100 тисяч жителів області. Лікарі казали, що ковід потроху вщухає, а потім він знову набирав обертів. Однак перебіг був вже легшим. Новий штам — «Омікрон» — більше нагадував застуду, аніж своїх грізних попередників.

Вінничани сподівалися, що майбутня весна стане безпечною та радісною, без страшних вірусів. Однак росія розв'язала повномасштабну війну проти України, свідками якої ми всі є зараз. Ковід, звісно, нікуди не зник, але говорити про нього стали значно менше. 

Медики продовжували фіксувати нові випадки, однак, на щастя, їх кількість поступово зменшувалася. Аж дотепер, коли в області щодоби фіксують по 3-5 нових хворих. Загалом за понад три роки пандемії на К-19 перехворіло майже 180 тисяч жителів Вінниччини. На жаль, хвороба забрала життя 3,8 тисячі людей. 

Днями прем'єр-міністр повідомив: «В Україні з 1 липня скасовується карантин через COVID-19». Здається, що ми таки побороли найбільш небезпечний вірус нашого часу. Залишилося дочекатися перемоги над найбільш небезпечним нашим сусідом. 
 

Читайте також:

Три роки пандемії коронавірусу. Якими їх запам'ятали вінничани? (ТЕСТ)

Чим вам запам’яталася пандемія коронавірусу? Ми запитали вінничан

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.