Меморіальна дошка присвячена кошовому отаману війська Запорозького Івану Сірку та українським козакам. Вони не тільки звільнили місто, яке протягом десяти років утримували вороги. Козаки започаткували в Дюнкерку українську діаспору. Відкриття пам’ятного знака приурочено 370-літтю з часу визволення Дюнкерка. З нагоди цієї дати випущено також поштову марку. Це нагадування про ще одну сторінку давніх зв’язків двох держав – України й Франції.

Пам’ятну дошку встановили на Тріумфальній арці

-Ініціатива щодо виготовлення меморіальної дошки належить чоловікові з незвичним прізвищем – Засядьвовк, - розповів Микола Крижанівський. – Юрій Засядьвовк – голова громадської організації «Всеукраїнський лицарський орден імені Івана Сірка». Він запропонував виготовити пам’ятний знак.

Як стверджує скульптор, ескізи, запропоновані ним, узгоджували у муніципалітеті міста Дюнкекрк. До роботи приступив після того, як французи затвердили остаточний варіант.

-Приємно, що встановили її на почесному місті – тріумфальній арці, - продовжує пан Микола. Такі споруди, як відомо, робили на честь військових перемог і знаменних подій. На жаль, мені особисто не довелося побувати на відкритті. Знаю про це з розповіді пана Засядьвовка. він був безпосередньо на місці події. Виступав наш посол у Франції, мер міста Дюнкерк. Зібралися представники муніципалітету, громадських організацій, а також української громади. Радий, що моя робота нагадуватиме французам про хоробрих запорожців, а також про те, що між нашими країнами багато спільних сторінок.

Іван Сірко і д’Артаньян

-Працювати над роботою було просто, тому що знаю з історії цю сторінку українських козаків, - каже скульптор Крижєанівський. - Тоді, у 17 столітті, їх вважали одними з кращих воїнів у Європі. Хотілося нагадати французам з міста Дюнкерк, хто звільнив їхнє місто від ворогів у 1646 році під час 30-літньої війни. Самим французам не вдавалося зробити це упродовж десяти років. Протягом цього часу час місто-фортецю утримували іспанські завойовники. До речі, нинішнє покоління містян Дюнкерка навряд чи задумується над тим, що у жилах декого з них тече кров українців. Після взяття міста багато козаків залишилися служити в армії французького короля.

За словами співрозмовника, в  історії є згадка про цікавий епізод. Коли через три роки після звільнення Дюнкерка король вирішив зібрати козаків на міській площі, туди козаки прийшли у супроводі жінок з малими дітьми на руках. Запорожців можна вважати першими представниками української діаспори у цьому місті.

-Гордістю переймаєшся, коли читаєш, як вразили запорожці місцевих жителів,  - розповідає Микола Крижанівський. – Їх дивували не тільки шаровари, криві шаблюки й  чуби-«оселедці» на головах. Більше вразило людське ставлення до місцевих і навіть полонених. Історія має ще одну цікаву сторінку. Разом з козаками штурм Дюнкерка здійснювали французькі війська. Один з підрозділів королівських мушкетерів очолював граф д’Артаньян. У майбутньому він став реальним прототипом головного героя роману Дюма «Три мушкетери».

Президент Франції: «Хочу побувати на могилі Сірка…»

У Франції є бюст Івана Сірка. Його портрет одразу зафіксували після визволення Дюнкерка кращі художники того часу. Запорозький козак у спогадах освічених французів постає національним Героєм. Його подвигу віддав данину шани президент Франції  Шарль де Голь. Було це у 1966 році. Керівник французької держави перебував у тодішньому СРСР з 11-денним візитом. Відвідав низку міст. А потім звернувся з проханням до керівництва держави, яке неабияк здивувало всіх.

-Хочу побувати на могилі героя отамана козаків Івана Сірка, - сказав француз.

Прохання приголомшило партійних бонз. Вони навіть не знали, де знаходиться могила. Але швидко з’ясували місце поховання козацького отамана. Це – Дніпропетровська область. Кажуть, Шарль де Голь попросив зупинити автомобіль приблизно за кілометр від місця поховання. Цей шлях пройшов пішки разом з дружиною.

…На меморіальній дошці Миколи Крижанівського зображено козацькі чайки, кораблі, на яких переправлялися морем, фрагменти міста-фортеці, а на одному з вітрильників зображено до болю знайомі нам елементи подільського Герба. Тим само скульптор підкреслив, що у Війську Запорозькому служили й наші земляки-подоляни.