Голова Всеукраїнського лицарського ордену козаків імені Івана Сірка Юрій Засядьвовк, наш посол у Франції Олег Шамшур та мер міста Дюнкерк Патріс Вергрієт

Меморіальна дошка присвячена кошовому отаману війська Запорозького Івану Сірку та українським козакам. Вони не тільки звільнили місто, яке протягом десяти років утримували вороги. Козаки започаткували в Дюнкерку українську діаспору. Відкриття пам’ятного знака приурочено 370-літтю з часу визволення Дюнкерка. З нагоди цієї дати випущено також поштову марку. Це нагадування про ще одну сторінку давніх зв’язків двох держав – України й Франції.

Пам’ятну дошку встановили на Тріумфальній арці

-Ініціатива щодо виготовлення меморіальної дошки належить чоловікові з незвичним прізвищем – Засядьвовк, - розповів Микола Крижанівський. – Юрій Засядьвовк – голова громадської організації «Всеукраїнський лицарський орден імені Івана Сірка». Він запропонував виготовити пам’ятний знак.

Як стверджує скульптор, ескізи, запропоновані ним, узгоджували у муніципалітеті міста Дюнкекрк. До роботи приступив після того, як французи затвердили остаточний варіант.

-Приємно, що встановили її на почесному місті – тріумфальній арці, - продовжує пан Микола. Такі споруди, як відомо, робили на честь військових перемог і знаменних подій. На жаль, мені особисто не довелося побувати на відкритті. Знаю про це з розповіді пана Засядьвовка. він був безпосередньо на місці події. Виступав наш посол у Франції, мер міста Дюнкерк. Зібралися представники муніципалітету, громадських організацій, а також української громади. Радий, що моя робота нагадуватиме французам про хоробрих запорожців, а також про те, що між нашими країнами багато спільних сторінок.

Іван Сірко і д’Артаньян

-Працювати над роботою було просто, тому що знаю з історії цю сторінку українських козаків, - каже скульптор Крижєанівський. - Тоді, у 17 столітті, їх вважали одними з кращих воїнів у Європі. Хотілося нагадати французам з міста Дюнкерк, хто звільнив їхнє місто від ворогів у 1646 році під час 30-літньої війни. Самим французам не вдавалося зробити це упродовж десяти років. Протягом цього часу час місто-фортецю утримували іспанські завойовники. До речі, нинішнє покоління містян Дюнкерка навряд чи задумується над тим, що у жилах декого з них тече кров українців. Після взяття міста багато козаків залишилися служити в армії французького короля.

За словами співрозмовника, в  історії є згадка про цікавий епізод. Коли через три роки після звільнення Дюнкерка король вирішив зібрати козаків на міській площі, туди козаки прийшли у супроводі жінок з малими дітьми на руках. Запорожців можна вважати першими представниками української діаспори у цьому місті.

-Гордістю переймаєшся, коли читаєш, як вразили запорожці місцевих жителів, &nb

sp;- розповідає Микола Крижанівський. – Їх дивували не тільки шаровари, криві шаблюки й  чуби-«оселедці» на головах. Більше вразило людське ставлення до місцевих і навіть полонених. Історія має ще одну цікаву сторінку. Разом з козаками штурм Дюнкерка здійснювали французькі війська. Один з підрозділів королівських мушкетерів очолював граф д’Артаньян. У майбутньому він став реальним прототипом головного героя роману Дюма «Три мушкетери».

Президент Франції: «Хочу побувати на могилі Сірка…»

У Франції є бюст Івана Сірка. Його портрет одразу зафіксували після визволення Дюнкерка кращі художники того часу. Запорозький козак у спогадах освічених французів постає національним Героєм. Його подвигу віддав данину шани президент Франції  Шарль де Голь. Було це у 1966 році. Керівник французької держави перебував у тодішньому СРСР з 11-денним візитом. Відвідав низку міст. А потім звернувся з проханням до керівництва держави, яке неабияк здивувало всіх.

-Хочу побувати на могилі героя отамана козаків Івана Сірка, - сказав француз.

Прохання приголомшило партійних бонз. Вони навіть не знали, де знаходиться могила. Але швидко з’ясували місце поховання козацького отамана. Це – Дніпропетровська область. Кажуть, Шарль де Голь попросив зупинити автомобіль приблизно за кілометр від місця поховання. Цей шлях пройшов пішки разом з дружиною.

…На меморіальній дошці Миколи Крижанівського зображено козацькі чайки, кораблі, на яких переправлялися морем, фрагменти міста-фортеці, а на одному з вітрильників зображено до болю знайомі нам елементи подільського Герба. Тим само скульптор підкреслив, що у Війську Запорозькому служили й наші земляки-подоляни.